Дві мети посла

Уже стало традицією, що новопризначений глава дипломатичної місії Японії в Україні своє перше інтерв’ю дає газеті «День». Попри певні затримки і перенесення дати інтерв’ю з різних причин, у тому числі навіть на прохання автора, перша велика розмова посла Такаші КУРАІ відбулася з нашим виданням. Ми розпочали її з питання, яке значення має для японців успадкування 59-річним принцом Нарухіто «Хризантемового трону» від батька, 85-річного імператора Акіхіто, і початок нової ери Рейва, яка настала після ери Хейсей (досягнення миру).

«МИ ХОТІЛИ Б ПОБАЧИТИ, ЩО НОВА ЕРА СПОВНЕНА КРАСИ І ГАРМОНІЇ»

— Як ви знаєте, ми змінили назву епохи з Хейсей на Рейва завдяки інтронізації Його Величності імператора Нарухіто. Для більшості японців це не просто зміна назви епохи, а початок свого роду нового життя. Відповідно до конституції Японії, Його Величність Імператор є символом держави та єдності народу Японії й не має політичних повноважень. Однак імператор завжди намагається бути поруч з народом і всередині народу. Наприклад, коли у нас стався дуже важкий землетрус 2011 року, дуже багато людей постраждали від землетрусу і страхітливого цунамі.

І якраз тоді імператор негайно звернувся з посланням через засоби масової інформації до людей, які постраждали від лютості стихії, і разом з імператрицею відвідували місця, де людей евакуювали зі зруйнованих будинків, і щиро підбадьорював їх, що дуже допомагало їм у ті дні тяжких випробувань.

Тож для японців будь-яка епоха визнається одним із видів життя, тому ми схильні вважати, що зміна епохи, яка супроводжується інтронізацією імператора, означає своєрідний початок нового життя з новим поглядом. Саме в цьому, я вважаю, є значення зміни епох для японців.

— Чи можете ви сказати про те, чого очікують японці від нової ери?

— Назва нової ери — Рейва (Прекрасна гармонія). Ми хотіли б побачити, що нова ера сповнена краси і гармонії. І ми хочемо залишатися єдиними.

— Як ми бачимо, світ стрімко змінюється в усіх аспектах, багато країн змінюють свою форму правління. Але в Японії нічого не змінюється, японці тримаються або дотримуються монархії. Чи можете ви сказати, чому для більшості японців монархія відіграє важливу символічну роль у японській культурі?

— Нинішній імператор — 126-й імператор, а монархія Японії — найдавніша у світі, з історією, яка налічує 2700 років, якщо включити свого роду «легендарні часи».

Чому це триває так довго? Чому так сталося? Я хотів би наголосити на такому факті, що в нашій історії, за кількома винятковими випадками, імператор не має політичної сили (повноважень). Імператор був авторитетом, а політична влада належить урядові. Такий поділ влади в нашій країні може бути однією з причин того, що монархія існує так довго.

«МИ ВВАЖАЄМО, ЩО ВСЕ НОВЕ ПОВИННО МАТИ КОРІННЯ В МИНУЛОМУ»

— Після відвідин Японії головний редактор «Дня» Лариса Івшина запропонувала для українців формулу успіху Японії: «Ідентичність плюс модернізація». Цікаво почути від вас, як японці досягають поєднання традицій і культурного фундаменту, історії сучасних процесів та новітніх технологій...

— Як я розумію, цей вислів означає те, що Японія ніколи не була загарбана та окупована іншою державою. Справді, це могло бути однією з причин, але те, що я хочу особливо відзначити, — це дух, або менталітет, японців. Так, для нас дуже багато важать традиції та послідовність історії.

Ми вважаємо, що все нове повинно мати коріння в минулому, і щоразу, коли щось нове приймаємо ззовні, то намагаємося зрозуміти, як воно базується на його власній історії та як його пристосувати до нашого буття. Ми ніколи не відкидаємо минулого, коли приймаємо щось нове ззовні.

Одним із прикладів цього контексту, який може бути цікавим для вас, є революція Мейдзі наприкінці XIX століття. Революція Мейдзі — це дуже фундаментальна зміна від епохи самураїв до сучасної, і тодішній уряд направив делегацію до Європи, щоби дізнатися, яким чином ми повинні будувати нашу нову державу.

Ті, хто потрапив до тієї делегації, багато чого навчилися й повернулися до Японії. Тоді те, про що вони повідомили урядові, полягало в наступному: так, насправді в Європі багато сучасних і розвинутих інституцій, суспільств, технологій тощо, але за всіма цими атрибутами прогресу стоїть історія демократії, яка служить його фундаментом. Відтак ми намагалися створити історію демократії як фундамент сучасного суспільства.

«...Я ЗАВЖДИ ВІДЧУВАЮ ДОБРОТУ, ТЕПЛО І ГОСТИННІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ»

— Пане посол, пробувши в Україні майже півроку, що ви можете сказати про нашу країну? Чи змінилась ваша думка від того, що ви про неї раніше знали?

— До того, як мене призначили послом в Україні, я був тут тричі. Вперше побував 1987 року, коли Україна ще була частиною Радянського Союзу. Вдруге — наприкінці 1990-х років, коли я працював у Європейському банку реконструкції та розвитку на посаді заступника директора від Японії. Втретє я відвідав вашу країну в середині 2000-х років. Тож Київ та Україна були мені знайомі ще до того, як мене направили сюди послом, але завжди, коли приїжджаю сюди, я відчуваю доброту, тепло і гостинність українського народу. Вигляд міста дуже змінився, але доброта, гостинність і тепло людей залишилися такими ж. Місто прекрасне. Київ — гарне місто (українською мовою), особливо навесні. Я думаю, що мені пощастило розпочати роботу тут у січні, коли поступово наближалася весна...

— Чи знайшли ви схожість між нашими народами?

— З погляду менталітету я подеколи відчуваю, що ми поділяємо щось спільне, але під кутом зору історії, географічного положення, мови є багато відмінностей. Втім, я не вірю, що відмінності віддаляють нас одне від одного. Навпаки, відмінності можуть притягувати одне одного. Я не знаю, звідки походить моє відчуття спільності в ментальності, але, ймовірно, не існує потреби в тлумаченні цього відчуття.

— Проте, мабуть, така схожість існує в такому явищі, як окупація Росією чотирьох японських островів та українського півострова Крим....

— Звісно. Те, про що я говорив, — це ментальність людей. Так, Росія — наш спільний сусід. У деяких випадках є схожість у тому, що сталося на Сході й на Заході.

«МЕНІ ХОТІЛОСЯ Б БІЛЬШЕ ДІЗНАТИСЯ ПРО ІСТОРІЮ ВАШОЇ КРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ВИВЧЕННЯ КУЛЬТУРИ ВСЬОГО СЛОВ’ЯНСЬКОГО СВІТУ»

— Пане посол, чи можете ви сказати, які цілі чи завдання — можете назвати їх три або п’ять — ви поставили собі на цю місію в Україні?

— Імовірно, для всіх послів головними цілями є зміцнення двосторонніх відносин, сприяння подальшому розвитку бізнесу та подальша підтримка реформ, культурний обмін та інші досягнення. Вони однакові й у моєму випадку.

Але, крім усього цього, у мене є ще дві цілі. Одна полягає в тому, що я маю бажання говорити українською мовою. Я зараз розумію українську мову. Друга — дізнатися більше про історію України. Я хотів би краще знати історію вашої країни, адже Україна, особливо Київ, є рідним містом усього слов’янського світу. Я давно працюю в колишньому Радянському Союзі, і мені хотілося б більше дізнатися про історію вашої країни в контексті вивчення культури всього слов’янського світу.

«МИ ПОВИННІ ЩЕ БІЛЬШЕ ЗМІЦНЮВАТИ ВІДНОСИНИ МІЖ НАШИМИ ДВОМА КРАЇНАМИ»

— Пане посол, що ви мали на увазі, коли сказали мені в короткому коментарі після президентських виборів, що з новообраним Президентом України Володимиром Зеленським Японія будуватиме відносини в ширшому форматі?

— Ми повинні ще більше зміцнювати відносини між нашими двома країнами з точки зору політики, економіки, культури, бізнесу та інших сфер життя. Але я хотів би наголосити на необхідності подальшого просування ділових відносин між нашими двома країнами. Я вважаю, що Україна дуже розвинулася після проголошення незалежності й багато зробила для покращення ділового середовища, хоча, звичайно, потрібно зробити ще більше для залучення іноземних інвестицій. Однією з важливих переваг України в плані бізнесу є те, що, безумовно, тут багато людей, котрі мають необхідний досвід для ведення бізнесу, що є дуже хорошою основою для подальшого розвитку. Робоча сила, засоби виробництва і технології — це три основних елементи для економічного зростання. Але найважливішим із цих трьох є, звичайно, людський фактор, і ми, безумовно, бачимо цю перевагу в Україні. Українські громадяни гідні великої поваги за високий рівень освіти. Я бачу в цьому величезний потенціал, щоб наші люди працювали разом для ділової співпраці.

У політиці, економіці та бізнесі є багато напрямків, де ми можемо знайти місце для подальшої співпраці. Якщо я можу зосередитись на нашій співпраці у вимірі міжнародної політики, то, можливо, ми могли б зробити більше в контексті діяльності, пов’язаної з ООН.

«ЗА ОБСЯГОМ НАША ДОПОМОГА З ПОЧАТКУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ СТАНОВИТЬ 3,1 МЛРД ДОЛАРІВ»

— Пане посол, чи можете ви назвати нові програми або ініціативи Японії, які дійсно можуть допомогти нашій країні швидше модернізуватися?

— Ми всіляко підтримували й допомагали розвитку України з початку незалежності і продовжили надавати допомогу після Майдану 2014 року. За обсягом наша допомога з початку незалежності України становить 3,1 млрд доларів, а з 2014 року — 1,87 млрд доларів. Існує низка галузей, у яких ми надаємо допомогу. Без сумніву, всі вони дуже важливі для розвитку України, але якщо я можу взяти пару прикладів допомоги, то перший стосується розбудови інфраструктури. Як відомо, міжнародний термінал D аеропорту «Бориспіль» був побудований за допомогою кредитної допомоги з Японії. Ми зараз реалізуємо проект із реконструкції стічних вод у Бортничах. Нещодавно ми розпочали тендерний процес. Ми сподіваємось його завершити до осені цього року, і тоді якнайшвидше буде підписаний договір і розпочнеться власне будівництво проекту.

Інший проект, який ми зараз розглядаємо, — це проект будівництва мостів у Миколаєві. Як відомо, національна дорога М14, яка проходить уздовж Азовського моря на захід, має великі затори, особливо поблизу Миколаєва. Ми плануємо зробити обхід від головної дороги, побудувати міст через річку і повернутися до головної дороги, щоб зменшити там затори. Зараз для цього проекту тривають дослідження техніко-економічного обґрунтування.

Ще один проект, який варто розглянути, — це проект обробки відходів, який є дуже важливим для вашої країни. До кінця цього фінансового року (в Японії фінансовий рік закінчується в березні) сюди приїдуть із Японії експерти з управління відходами, щоб ознайомитися з ситуацією. На основі їхньої роботи ми могли би розглянути, що доцільно зробити для обробки відходів.

Друга сфера, на яку варто звернути особливу увагу, — це банківська система України. Зараз у нас є пан Танака Масару, експерт із Японії, який працює радником міністра фінансів. Він має величезний досвід роботи в банківській системі, зокрема в роботі Центрального банку Японії. Його робота охоплює низку питань, що стосуються банківської та фінансової системи, але він дуже багато працює над розв’язанням проблем непогашених позик України. На жаль, в Україні значна кількість непогашених позик. Ми сподіваємося, що він продовжить співпрацю з Міністерством фінансів.

Третя сфера, яку я хотів би назвати, — це засоби масової інформації. Ми підтримуємо функціонування системи суспільного мовлення (ССМ) шляхом надсилання наших експертів або надання необхідного обладнання, щоб допомогти українським медійникам зробити телевізійні програми придатними для публічних ЗМІ.

Минулого року вони зробили лялькову шоу-програму для дітей «Додолики». Вона здобула неабияку популярність, і ми пишаємося своїм внеском у зміцнення співпраці наших медіаструктур. Ми й надалі підтримуватимемо роботу ССМ.

І останнє, але не менш важливе: я бажаю засвідчити нашу підтримку східній частині вашої країни, Донбасу. Ми підтримуємо людей, які там живуть і страждають від постійних обстрілів. Для східної частини України загальна сума нашої допомоги становить 47 млн доларів із 2014 року. Через міжнародні організації ми допомагаємо відбудовувати будинки, зруйновані чи серйозно пошкоджені обстрілами з іншого боку, будуємо будинки для місцевої громади, підтримуємо стартапи для малих та середніх підприємств тощо.

— А що ви скажете про сферу ІТ...?

— Ви зробили слушне зауваження. ІТ — це те, що ми розглядаємо як один із напрямків, де ми можемо виявити більше потенціалу співпраці між нашими двома країнами. Ви можете згадати, що нещодавно президент Ракутен відвідав Київ і провів зустріч з президентом Зеленським, а до цього у травні українська асоціація ІТ та JASPA (Японська асоціація програмної партії програмного забезпечення) підписали Меморандум про співпрацю.

Також у моїй резиденції відбулася подія щодо співпраці у сфері ІТ з доповіддю пана Федорова, радника Президента з питань ІТ та SNS. У заході взяли участь не тільки японські ділові люди, які базуються тут, в Україні та в сусідніх країнах, а й ІТ-компанії з Японії. Презентація була дуже інформативною, і захід був насичений актуальними запитаннями й відповідями. Безперечно, є японські компанії, які зацікавлені працювати більше в ІТ-сфері України.

«ДЛЯ НАС ВАЖЛИВО ЗНАТИ ОДИН ОДНОГО, ЯК МИ МОЖЕМО НАЙКРАЩЕ ВПОРАТИСЯ З НАСЛІДКАМИ ІНЦИДЕНТІВ»

— Проблеми Чорнобиля та Фукусіми зблизили наші країни. З одного боку, ми вдячні за допомогу Японії в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в Україні, а з іншого — ми поділилися досвідом після аварії на Фукусімі. Як розвивається співпраця в цій галузі?

— Я був у Москві 26 квітня 1986 року, коли тут, в Україні, сталася Чорнобильська катастрофа. 1997 року, коли в ЄБРР було створено Чорнобильський фонд для будівництва укриття, я працював у цій міжнародній установі як заступник директора уряду Японії. Отже, можу сказати, що я особисто якимось чином брав участь у справах Чорнобиля. Зараз маю моральне задоволення від того, що укриття нарешті збудоване і нещодавно відбулася церемонія передачі в Україну цього укриття (конфайнменту). Те ж, що Японія робила досі для співпраці з Україною, напевно, можна розділити на дві сфери. Одна — на міжнародному рівні, а друга — на двосторонньому. На міжнародному рівні ми вносимо у фонд Чорнобильського укриття внесок у розмірі 84 млн євро. Також ми робимо внесок у Рахунок ядерної безпеки ЄБРР, що забезпечує сховище відпрацьованого палива, на суму 38 млн євро.

На двосторонньому рівні налічується понад 100 груп відвідувачів японських експертів із Японії в Україну. У нас був дуже гарний обмін досвідом обох сторін, і ми вдячні за допомогу, яку надала українська сторона під час візитів. Крім того, ми уклали угоду між нашими країнами 2012 року про співпрацю щодо реагування на подібні інциденти. Для нас важливо знати один одного, як ми можемо найкраще впоратися з наслідками інцидентів і як можна безпечно демонтувати споруди та обладнання, забруднені радіоактивністю тощо. Це двостороннє співробітництво здійснюється на урядовому рівні, але у нас є також і рамки співпраці на неурядовому рівні. 2017 року ми розпочали те, що називаємо SATREPS — Партнерство з наукових і технологічних досліджень для сталого розвитку. У межах цього партнерства дослідники або науковці обох країн збираються, щоб зробити дослідження, яке важливе для обох країн, наприклад про те, як радіоактивні речовини переміщуються з одного місця в інше або як ми можемо зберегти ці місця в безпеці. Це проект співпраці науковців обох країн з наукової точки зору, який буде продовжений до 2020 року.

«НАЙВАЖЛИВІШЕ — НЕ ЗМІНЮВАТИ НАШИХ ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ ЧИ ПОЗИЦІЇ НАШОЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ»

— Пане посол, ви уже згадували, що у нас є великий сусід, але слід додати, що він, тобто Російська Федерація, вкрав територію з обох країн: чотири острови у вашої країни та півострів Крим — у нашої. Як, на вашу думку, Захід може змусити Росію відступити з України й повернути нам Крим і чотири острови — вашій країні?

— Базуючись на власному досвіді в минулому, я вважаю, що найважливіше — не змінювати наших основних принципів чи позиції нашої зовнішньої політики. По-друге, ключовим є збереження солідарності або єдності щодо цього питання серед міжнародної спільноти. Це дуже важливо. Ми не можемо очікувати дуже швидкого вирішення територіальних питань; однак я вважаю, що послідовність фундаментальних позицій і збереження солідарності міжнародної спільноти з цього питання є ключовими.

— Або є інший спосіб посилити оборону, як це робить зараз ваша країна. «Японія планує виплатити 245 млрд доларів протягом наступних п’яти років — 11% за останні п’ять років і близько 49 млрд доларів щорічно. Це менше, ніж 1/4 оборонного бюджету Китаю і лише близько 1% ВВП Японії, але це більше, ніж Британія чи Франція», — пише Economist. У чому причина такого зростання оборонного бюджету Японії?

— Я не впевнений, які джерела цифр щодо оборонного бюджету Японії наведені в цій статті. Але якщо подивитися на показники оборонного бюджету на 2018 рік, відображені у звіті SIPRI, то 50 млрд доларів — для Великобританії, 63,8 млрд доларів — для Франції та лише 46,6 млрд доларів — для Японії.

Так, Японія протягом багатьох років збільшувала свій оборонний бюджет, але це своєрідний підхід досягти рівня, який був майже 20 років тому. Починаючи з 1960-х років, за винятком дуже рідкісних випадків, обсяг оборонного бюджету Японії завжди був нижчий 1% від ВВП. А оборонний бюджет на 2002 рік був на «найвищому» рівні порівняно з попередніми роками і становив 4,95 трлн ієн. Але після 2002 року рівень оборонного бюджету постійно знижувався до 2012 року, коли ми намагалися наздогнати втрати за попередні десять років, і лише 2018 року показник бюджету становить 4,95 трлн ієн, що ще трохи нижче порівняно з 2002 роком. Отже, на те, щоб досягти рівня 2002 року, знадобилося 17 років. Це сталося з нашим оборонним бюджетом. Також слід зазначити, що чисельність особового складу Сил самооборони Японії становить 240 000. Це далеко не велика армія, але вам варто знати, що ця чисельність особового складу ніколи не змінювалася з 1960-х років (наші Сили самооборони були створені 1954 р.). Можу з упевненістю сказати, що Японія — одна з кількох країн, які мають постійний рівень невеликої чисельності персоналу та оборонного бюджету, що є нижчим за 1% ВВП упродовж десятиліть. Крім того, слід додати, що коли ви хочете порівняти наші сили оборони з британськими чи французькими, то маєте зважити на наявність у них ядерної зброї, що є для нас величезною відмінністю. Тож, зрештою, я не розумію тверджень про те, що Японія збільшує свою обороноздатність чи щось подібне.

«РІВЕНЬ ЕФЕКТИВНОСТІ НАШИХ ОБОРОННИХ СИЛ ДУЖЕ ВИСОКИЙ, АЛЕ ВІН ЗОВСІМ НЕ АГРЕСИВНИЙ»

— Чи означає це, що ваша країна не намагається представити себе військовою силою, якої має боятися її сусід, і лише зберігає свої сили для самозахисту?

— Наші сили оборони призначено виключно для оборони. Це відображено і в наших системах озброєнь. Наприклад, у нас немає ракет великої дальності. Наші ракети не досягають території іншої країни. Вони лише для перехоплення можливих вхідних ракет. У нас немає ні бомбардувальників, ні авіаносців для військово-морського флоту. Рівень ефективності наших оборонних сил дуже високий, але він зовсім не агресивний.

«ЦІ ЗАХОДИ, ЯКІ ВІДБУДУТЬСЯ У 2020 І 2025 РОКАХ, МАЮТЬ ОСОБЛИВЕ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ЯПОНЦІВ У КОНТЕКСТІ НАШОЇ ПІСЛЯВОЄННОЇ ІСТОРІЇ»

— Ми знаємо, що в Японії, в Токіо, 2020 року мають відбутися Олімпійські ігри та EXPO-2025 — в місті Осака. Чому для вашої країни так важливо провести ці заходи, які становлять великий тягар для бюджету? Нам відомо, що Японія очікує прийняти 40 млн туристів 2020 року. Але це більше, ніж треть населення Японії. Як можна прийняти стільки людей?

— По-перше, я повинен сказати вам, що 40 мільйонів туристів як мета — це сукупна кількість людей. Наприклад, якщо один іноземець приїжджає до Японії тричі, він рахується як три. Таким чином, це не означає, що свого часу 40 млн людей перебувають у Японії. Повертаючись до Всесвітньої виставки та Олімпійських та Паралімпійських ігор у Японії, я стверджую, що для нас велика честь проводити в нашій країні ці надзвичайно важливі міжнародні події.

Ці заходи, які відбудуться у 2020 і 2025 роках, мають особливе значення для японців у контексті нашої повоєнної історії. 1964 року у нас відбулися Олімпійські ігри в Токіо. Це були перші Олімпійські ігри в Азії. А 1970-го ми провели Всесвітню виставку в місті Осака, яка також була першою у світі Всесвітньою виставкою в Японії. 1964 рік, коли відбулися перші Олімпійські ігри в Токіо, — то був час, коли Японія ще перебувала в процесі одужання від тяжких втрат, яких ми зазнали від війни, і коли «Сінкансен», відомий як кульовий потяг, почав працювати в Японії, він став одним із символів наших досягнень повоєнного часу. Тож ці дві події — Олімпійські ігри 1964 року і Всесвітня виставка 1970-го — є для нас свого роду символами відновлення й відбудови.

Таким чином, наступного року ми проведемо Олімпійські та Паралімпійські ігри, через 56 років після попередніх. Ми проведемо Всесвітню виставку в Осаці 2025 року — через 55 років після попередньої. Напевно, багато японців розглядають ці два заходи, які відбудуться знову в Японії, як свого роду ще один старт, який вони мають зробити з таким же духом, щоб розвивати нашу країну в майбутньому. Я думаю, що в цьому особливий сенс цих подій для японців.

— Готуючись до інтерв’ю, я з’ясував, що в першій половині цього року Японія мала рекордну кількість іноземних відвідувачів — 16,6                мільйонів...

— Справді, у нас є мета прийняти 40 млн туристів до Японії наступного року. Ми, звичайно, усвідомлюємо проблеми туристів і робимо все можливе, щоб їх вирішити.

Однак я хотів би розказати вам про дуже цікаве опитування, проведене в Японії щодо того, які, якщо такі є, скарги туристів, які приїжджають до Японії. Запитання іноземців було таке: «Що для вас найскладніше під час перебування в Японії?»

32,9% — найбільша кількість іноземців — відповіли, що в Японії виникають труднощі у спілкуванні з людьми. Можливо, це пов’язано з мовною проблемою. У Японії не багато людей розмовляють англійською. Але ви можете уявити, яка була наступна найбільша кількість відповідей? Друга за величиною кількість іноземців відповіла, що вони не мають «проблем» під час перебування в Японії. Ви можете це уявити? 30,1% людей сказали, що не мають проблем під час перебування в Японії. Я вважаю, що у спілкуванні з місцевими людьми мають виникати певні проблеми, але, як і українці, японці є добрими і доброзичливими. Наприклад, якщо хтось приїжджає до Японії й заблудився, то місцеві люди обов’язково допоможуть йому знайти дорогу. Іноді вони відвозять його або її туди, куди гість хоче поїхати.

«МИ ВІДЧУВАЄМО ЧЕСТЬ, КОЛИ ПРЕЗИДЕНТ ЗЕЛЕНСЬКИЙ У СВОЇЙ ІНАВГУРАЦІЙНІЙ ПРОМОВІ ЗГАДУВАВ ЯПОНІЮ»

— До речі, а ви бачили відеозвернення Президента Зеленського із закликом до іноземців інвестувати в Україну?

— Я ще не переглядав відео, але я знаю, що пан Зеленський вважає дуже важливими інвестиції з нашої сторони, і це цілком природно. Звичайно, я розумію важливість інвестицій, і я вважаю, що є японські ділові люди, які все більше зацікавлені в інвестиціях в цю країну. Я сподіваюся, що інвестиції з Японії зростуть за рахунок подальшого покращення інвестиційного середовища тут, у країні. Я знаю, що український народ робить дуже добре для вирішення проблем.

— А чи не боїтеся ви, що Україна може стати конкурентом Японії. Адже Зеленський в інавгураційній промові згадував, що українці мають стати японцями у високих технологіях?

— Ми відчуваємо честь, коли президент Зеленський у своїй інавгураційній промові згадував Японію. Ми хотіли б співпрацювати в будь-якій галузі, яка вигідна для обох країн.

— Пане посол, що б ви хотіли побажати нашим читачам?

— Японія хоче і надалі бути дуже добрим другом України та дуже добрим партнером України.

— Arigato gazaimasu. (Дуже дякую)