Попіл Фукусіми б’є в серце Чорнобиля

Уперше симфонічні твори композиторів Кадзунорі Маруями та Василя Пилипчака прозвучали у Києві. Мистецький діалог України і Японії, що відбувається між нашими країнами впродовж останніх двох десятиліть — а саме така дистанція відокремлює нас від часу встановлення дипломатичних стосунків між Україною і Японією — днями актуалізував музичний мейнстрим двох культур.

Рік тому сталася техногенна катастрофа на японській АЕС «Фукусіма-1», і світ удруге після Чорнобиля здригнувся від жаху. В нашій країні було запалено тисячі свічок на спомин загиблих під час трагедії, а в Національній опері України відбувся концерт-реквієм на вшанування пам’яті жертв. Масштабна мистецька акція була організована з ініціативи Українсько-Японського Центру НТУУ «КПІ», Посольства Японії в Україні та за підтримки Міністерства культури України й керівництва Національної опери.

Велика концертна програма з вокально-симфонічних творів відомого композитора, валторніста Василя Пилипчака і симфонічних полотен добре знаного у міжнародних музичних колах японського композитора Кадзунорі Маруяма представила світу прем’єрні виконання. Власне, і створення розгорнутого Симфонічного реквієму пам’яті Чорнобиля і Фукусіми Маруями, що прозвучав у виконанні симфонічного оркестру Національної опери під орудою Такасі Уено, було спеціально приурочено до цього концерту. Два різні народи, дві різні ментальності, та об’єднані спільною бідою, співчуттям і спільним прагненням світлого майбутнього для своїх країн — на піку цього духовного сплеску всіх учасників музичного процесу розгорталося величне й урочисте музичне дійство, зрозуміле й близьке кожному із присутніх у залі.

Символічно, що музика Василя Пилипчака, особливо його Камерної симфонії «Семін-но мінорі — молитва цикад», сприймалася так, немов написана японським автором, настільки глибоко вдалося українському композитору перейнятися образами природи Японії, їх прозорістю й витонченістю, зрештою — японськими ідеалами краси навколишнього світу. Адже цикада як і сакура є одним із символів Країни Вранішнього Сонця. У японських міфах йдеться про те, що цикади раніше були людьми, тому ставлення до цих комах є особливим. Спів цикад уособлює для японця образ батьківщини, спокою й краси природи. Отже, ніжне звучання музики «Молитви цикад», ніби зіткане із самого повітря й тиші, було сприйняте слухачами як заклик до збереження життя на нашій планеті, посилення уваги людини до справжніх цінностей буття.

Як данина пам’яті загиблим у Чорнобильській катастрофі у виконанні Василя Пилипчака прозвучали скорботні за змістом фрагменти з поеми Івана Драча «Чорнобильська мадонна» з музичним супроводом Президентського оркестру України під орудою Такасі Уено. Та в пантеоні японських богів існує і один з наймогутніших персонажів — Дракон, що символізує гармонію, велич і мудрість. Своїм подихом він народжує життєдайну енергію, що дає силу всьому живому. Саме цей образ відтворив у своїй поемі «Танець дракона на небі» Кадзунорі Маруяма, що ефектно прозвучала у виконанні Симфонічного оркестру Національної опери України в натхненній та емоційній інтерпретації Такасі Уено.

Святково-урочисте звучання увертюри «Сяюча земля» спричинило духовне піднесення, нагадавши присутнім просту істину: «Музика — гармонійний відгомін радощів і суму душі» (Р. Роллан). А знаком оклику в цьому концерті — діалозі двох культур — стало романтично-задушевне виконання Маруямою славнозвісної «Мелодії» Мирослава Скорика, що в фіналі пролунала як світла й мрійлива Постлюдія...