Земля: текст, контекст і підтекст
На смітник політичної історії новітньої України відправилась ще одна тема, яка багато років ділила українців, на тих, хто «за», і тих, хто «проти». У ніч напередодні дня народження великого українського письменника-містифікатора Миколи Гоголя — з 30 на 31 березня 2020 року — український парламент повернув українському народу відібране більшовиками право розпоряджатися рідною землею.
Право повернули політики, а життя покаже, чи здатні українці вчитися на власних помилках. І не приведи Господи, щоб історія цієї ночі писалась як у Гоголя.
Адже ринок землі в умовах сучасного світу, коли людство підійшло гострого усвідомлення істинної цінності природних невідтворюваних ресурсів — чистого повітря, води і родючого ґрунту, може стати для України шансом на велике майбутнє. А може, як і всі попередні шанси піти на поталу описаної Гоголем «нечисті» разом з тією фантастичною енергією, якою напували українську землю всі ті предки і сучасники, які віддали і віддають за неї життя.
Адже в 1991-му Верховна Рада України теж встановила «історичну справедливість», коли повернула українцям державу. Утім, потім наш прекрасний народ і обрані ним «прекрасні» політики наповнили цю державу не змістом, а «ілюзіями», тому й першу здобуту власність віддали за нічого невартуючі «ваучери». Так, великі стартові позиції економічно потужної держави опинились разом з металом від її заводів та фабрик у плавильнях світової економіки.
У 2002-му парламент віддав українцям право на землю, щоправда кастроване — право власності було, право користування було, а от право розпоряджатися — ні. Бо буцім-то нерозумні й бідні українці віддадуть «ріллю» за «буси», тому великий, дорослий і мудрий політичний істаблішмет має подбати про умови, за яких такого не відбудеться. Українцям обіцяли земельний кадастр, земельний банк, доступні кредити, і ще багато чого. Але от відходили у засвіти перші власники омріяних земельних сертифікатів, а умови ніяк не створювались. Номінальні власники гектарів родючого дороговартісного чорнозему — практично мільйонери — вмирали від голоду, холоду і хвороб, які не мали коштів лікувати. А під омофором введеного «мораторію» реальні «власники» приватизованої державної політики і разом з нею — фінансових потоків, формували свої земельні банки.
ФОТО РЕЙТЕР
І от в 2020-му нарешті до українців повернулось право нею розпоряджатися. Однак і тут, як є каже один комічний герой української журналістики, є своє «одне але». Право купувати та продавати ріллю українці отримали під тиском, і тиск цей йшов не від носіїв «національних інтересів». Як, чому і що саме проголосували народні депутати в ніч з 30 на 31 березня — далі в тексті «Дня»
ТЕКСТ
Відповідно до тексту, прийнятого під номером 2178-10, повна назва якого звучить — «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України про обіг земель сільськогосподарського призначення», запуск ринку землі в Україні переноситься на 9 місяців, і відбудеться 1 липня 2021 роки. Нагадаємо, що у попередній редакції він мав бути відкритим вже з 1 жовтня 2020 року.
До 1 січня 2024 року купувати землю зможуть тільки фізичні особи-громадяни України.
Допуск іноземців до купівлі землі на території України буде можливе лише після прийняття відповідного рішення на загальнонаціональному референдумі.
Землі сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності продаватися не будуть.
Концентрація землі в одні руки в перші два роки після запуску земельної реформи обмежена площею 100 га.
Через два роки — з 1 січня 2024 року купувати землю дозволять українським юридичним особам в концентрації не більше 10 тисяч гектарів.
ФОТО АНДРІЯ КРИМСЬКОГО
Розрахунок за покупку ділянок буде проходити тільки в безготівковій формі.
Банки можуть бути власниками земельних ділянок у межах стягнення застави. Такі ділянки повинні бути відчужені на торгах протягом 2-х років.
Юридичним особам, учасниками яких є громадяни держави-агресора, фізичним особам, щодо яких застосовані санкції, забороняється купувати землю навіть за умови проведення референдуму.
Іноземним громадянам забороняється купівля земельних ділянок у 50-км зоні від державного кордону України, незалежно від рішення референдуму.
Ціна продажу ділянок сільськогосподарського призначення не може бути нижчою від їх нормативної грошової оцінки. Дана норма буде діяти до 1 січня 2030 року.
КОНТЕКСТ
Не секрет, що відкрити ринок землі українських парламентарів фактично «змусили» міжнародні партнери. Закон, на який українці чекали два дестки років, був проголосований за одну ніч тому, що... «МВФ не дасть грошей, а без грошей Фонду — дефолт».
Фонд вимагав від України відкриття вільного ринку землі сільськогосподарського призначення багато років. І лише стараннями Петра Порошенка, який в ніч на 31 березня «виручив» свого опонента голосами власної фракції, у 2017-му ця вимога лягла в основу меморандуму, виконувати який зобов’язалась Україна. У тексті документу йшлося, що МВФ надасть Україні кредити за умови виконання чіткого переліку домашніх завдань, і скасування мораторію на продаж ріллі було серед них. При чому МВФ очікував від українського парламенту виконання цієї вимоги спочатку до кінця вересня 2016-го, а потім до кінця травня 2017 року. Утім уряду Володимира Гройсмана та Президенту Петру Порошенку вдалось «проскочити». Володимиру Зеленському так не пощастило. Промах з прем’єрством Олексія Гончарука та недолуга економічна політика його уряду вже наприкінці минулого року поставила Президента Зеленського у незручну для переговір з МВФ позу. Ситуацію в 2020-му ще більше ускладнив SARS-CoV-2, і безпрецендентно жорсткі у звязку з ним умови карантину для економіки від уряду Дениса Шмигаля. Вибір у Президента був «простий»: між молотом — дефолт, і наковальнею (70% українців, відповідно до останніх соціологічних даних, проти ринку землі у виконанні «Слуги народу», тож Зеленський фактично поставив на кін свій рейтинг і перебування при владі, а ще — контроль над фракцією і монобільшістю, адже як показало нічне голосування — її нема.
ПІДТЕКСТ
Попри те, що проголосований законопоект, як переконують політики, порятував нас від неминучого дефолту, від ризику лишитися біля розбитого корита він українців не рятує.
Чи буде доступ до дешевих кредитів? Чи з’явиться середній клас фермерів? Чи будуть створені нові робочі місця? Яким буде виробництво продукції: торгуватимемо зерном, чи як радить Ерік Райнерт, макаронам? Чи побачимо ми програму відродженя українського села, яке вже багато років переживає демографічну кризу? Що їстимуть українці — своє збіжжя, чи імопортоване, бо більш дешеве ГМО? Від відповіді на ці питання залежить, яким шляхом підемо ми на цьому роздоріжжі, до якого нас підштовхнули. Ризиків фатального фіналу у цій історії все ще досить багато. І дуже важливо уникнути помилок, допущених в інших країнах. У Бразилії земля зосередилася в руках малої кількості лендлордів — і це призвело до бунтів і до крові. В Аргентині землю дозволили скуповувати іноземцям — і туди прийшли великі міжнародні фінансисти, а сільське населення зубожіло. Досвід відомий і відкритий, як і власні помилки, на яких зрештою вже варто було б навчитись вчитися.
* * *
Насамкінець декілька слів про позицію «проти» ринку землі і політиків, які її транслювали в ніч з 30-го на 31-ше березня.
У ФБ гуляє інфографіка іронічного жанру яка висміює поправки та пропозиції політичної фракції ОПЗЖ. І було б смішно, якби не було так сумно. Бо насаправді, якби не тупа орієнтація на Москву таких політиків як Наталя Королевська, до озвучених нею зауважень, наприклад, щодо наявності у арсеналі влади програм захисту населення, варто було б дослухатись.
А так, виходить, що в ту ніч, коли голосували ринок землі, в українському парламенті не було чутно голосу консерваторів. Можливо, якби вони були в українському парламенті, Президенту Зеленському не довелось би ставити на «зловіщий МВФ», щоб не «слухати Москву».
Зрештою ринок — це лише форма, економічна категорія, інструмент, яким українцям треба ще вчитись користуватись, так само як і демократією. Щоб не опинитися в резервації, про яку нас попереджав американець індіанського походження Джеймс МЕЙС. Щоб не торгувати на узбіччі історії «віниками» і «вишиванками» треба вчитися мові сучасного світу, а головне — політиці національних інтересів.
ГОЛОС З ФЕЙСБУКА
«ЦЕ ХОРОШИЙ ПРЕЗИДЕНТ, АЛЕ ВЗАГАЛІ ПОГАНА ПОЛІТИКА»
Юрій БУТУСОВ, журналіст:
- 1. Це не «перемога» чи « катастрофа», це МВФ змусив українців зробити реальний рухатися до ринку землі під загрозою дефолту. Але загрозу крадіжці землі цей закон не усуває. Чи це приведе до прогресу, чи невдачі - залежить від держави. Якщо не вирішити ризики, то ключовий актив України буде соромно. Наша земля коштує більше, ніж будь-які гроші МВФ і без кредиту за неї. Але не можна терпіти досі.
2. Закон не дозволяє придбати державну та комунальну землю, можна придбати тільки землю, яку можуть купити приватні особи, а тільки громадяни України можуть купити. Головний актив України-10,5 млн га сільського господарства у розпорядженні держави.
3. Закон дозволяє з 1 липня 2021 року лише громадянам України купувати до 100 гектари землі. Можна купити тільки землю, якою володіють приватні люди. Орендарі мають пріоритетне право на купівлю. Система покупки не оновлюється. Існує загроза, що як під час ваучерной-чорної землі, землю почнуть купувати на фальшивих обличчях. Закон треба пояснювати, і потребує земельного банку, судової системи та електронного запису.
4. Президент Володимир Зеленський вирішив вперше в кар'єрі не на основі страху за свій рейтинг (70 % громадян проти ринку землі у виконанні "Слуга народу"), а на основі державних інтересів. Вперше Зеленський почав реальну реформу в країні - але під зовнішнім тиском. Це хороший президент, але взагалі погана політика.
5. "Слуга народу" зламалася, і вперше, щоб прийняти стратегічне рішення " Слугам " Зеленського довелося працювати без тупого режиму, і створити коаліцію з Порошенком, Вакарчуком та групою "Довіра".
6. Закон вступить в силу після місцевих виборів восени 20 року, за цей час зміниться політична реальність, закон пора повторно.
7. Обмеження на придбання землі юридичним особам від 2024 до 10 тис га - це обов’язково потрібно для оновлення. Ринок землі повинен створити стимули для розвитку лікування та високого технологічного виробництва, для цього 10 тисяч - це навіть занадто, як говорить верх країни.
8. Володіння фермерською землею повинно змушувати власника платити земельний податок для заохочення виробництва.
9. Якщо уряд не розробить стратегію земельної реформи, він не визначить її цілі та цілі, не створить взаєморозуміння з пропрофільними асоціаціями, замість зміцнювати державу, буде прохід аграрного і багатьом громадянам буде боляче. Водночас, одночасно в будь-якому безлад в державі країни.
«ХТО ЇЇ ЗАРАЗ КУПИТЬ…»
Віталій СКОЦИК, політик:
- Вбита й розграбована, зґвалтована і розхристана, під прямим зовнішнім тиском, без залучення професійної спільноти, без наповненого земельного кадастру, без проведеної оцінки та розмежування земель, без їх реальної передачі місцевим громадам, вкравши в українців понад десять мільйонів державної сільськогосподарської землі.
Серед ночі 31-го березня о 00.42 ця влада на чолі з президентом вкрала в України саме головне-українську землю! Перед цим попередня влада на чолі з попереднім президентом остаточно зачистила поле від політичної конкуренції та від можливості звичайній людині купити землю.
Планомірно було знищено фіксований сільськогосподарський податок, спеціальний режим ПДВ, добито систему кооперації, а вже теперішні забрали всі інші компенсаторні механізми та в початок кризи, коли фермер без будь-якої підтримки ледве засівається рятуючи Україну від голоду, мародери відверто крадуть в збіднілого народу землю! Останній і основний ресурс! Хто її зараз купить крім тих хто вас посадив в парламент?!
Чим ви думаєте шоколадники, співаки, фотографи, продюсери і ресторатори? Яке ви відношення маєте до землі, штучні творіння благополучних часів?! І не треба ховатись за вимогами МВФ, фонд вимагав і вимагає завершення земельної реформи і ви могли прийняти закон про стратегію її реалізації, а не закон про грабунок. Попередні і сьогоднішні просто ждали слушного часу, і вони дочекались! Запам’ятайте поіменно тих, хто голосував по фракціях: слуга народу 206 голосів, європейська солідарність 23, голос 13, мажоритарницька довіра 12. Разом грабіжників і мародерів 259!
Ви скажете, громадяни, що ви не винні, так ви ж обирали цих псевдопатріотів, що одних що інших, ви голосували на парламентських виборах за пусті імена лише б вони були певного кольору!!! Тепер думайте, може вже нарешті проснетесь і вилізете з телевізора, може зрозумієте, що будівництво держави- це кропітка праця, що потребує професійних та відданих державі людей! Що партія, це не інструмент виборів і картинка в телевізорі, а інструмент самоорганізації людей!
Тепер вони будуть робити все можливе щоб осінню не відбулись місцеві вибори, або ж відбулись, але виключно за їх участю, і ніхто інший не міг прийти до влади. Гуртуймося та зробимо все можливе щоб цей закон став їм комом в горлі, та останнім кілком в їх політичну домовину! А землю ми не віддамо і вкрасти не допустим!
