Почути голос тварин

«Захист слабких — справа сильних» — це кредо зоозахисної організації UAnimals, яке для багатьох стає стимулом, щоби посилювати правовий захист тварин у країні. Однак останні тижні продемонстрували, що закон в Україні не лише не може захистити тварин, а в окремих випадках шкодить. Показовий приклад — неприємне продовження історії з покровськими тваринами — левами та ведмедями, про яких «День» уже неодноразово писав. Тварин хочуть виставити на продаж на аукціоні Мін’юсту так само, як міністерство робить це з конфіскованими тваринами. В останньому випадку це виправдано, оскільки тварин відбирають у недобросовісних господарів і таким чином дають шанс знайти хороших господарів. Але в історії з покровськими левами та ведмедями аукціон — це дорога назад до звіринцю, із якого звірів рятувала вся країна.

ВРЯТОВАНІ ЗВІРІ

На початку 2018 року завдяки волонтерам Україна дізналася про диких тварин на Донеччині, яких родина Падалків утримувала в жахливих умовах. Доки власник буцімто шукав кошти на нові вольєри та їжу, десятки тварин, у тому числі леви та ведмеді, були змушені жити в тісних клітках та цілковитій антисанітарії. Врешті, попри шалений опір власника, минулого січня частину виснажених від голоду та холоду звірів покровський суд таки конфіскував у недобросовісного господаря. Проте, на жаль, не всіх вдалося врятувати. Допоки тривала операція з визволення звірів, один із левів безслідно зник, а другий помер від недоїдання. Як показав розтин тварини, його не годували довше, ніж тиждень. Забирати тварин із Покровська довелося ледь не силою, бо родина не давала на це добровільної згоди.

Зрештою, п’ятьох вилучених ведмедів таки вдалося перевезти до реабілітаційного центру на території закарпатського національного парку «Синевир». А інших тварин — шістьох ведмедів та чотирьох левів тимчасово оселили в приватному зоокутку Олександра Пилишенка Home Zoo, що у Василівці Запорізької області.

Увесь цей час зоозахисники піклувалися про тварин і допомагали власникові утримувати їх, пересилаючи зібрані благодійниками кошти. А минулого тижня з’ясувалося, що Мін’юст може виставити диких тварин на аукціон.

ВЕДМЕДІ Й ЛЕВИ МОЖУТЬ ПІТИ З МОЛОТКА

«Можливо, невдовзі на СЕТАМ (аукціон від Мін’юсту. — Ред.) з’явиться лот з трьома левами (Річчі, Вітольд, Багіра) та п’ятьма ведмедями (Балу, Маша, Ганна, Потап, Тимоша). Про них розповімо окремо», — принагідно написав на своїй фейсбук-сторінці міністр юстиції України Денис Малюська.

Ця заява неабияк стурбувала українських зоозахисників, які з такими великими зусиллями боролися за життя тварин. Де гарантія, що дикі звірі знову не потраплять у те саме пекло?

«Як можна виставляти тварин на аукціон, знаючи, що майбутні покупці невідомі? — обурюється зоозахисниця Марія ТРУНОВА, керівниця Українського об’єднання захисників тварин. Вона — одна із тих, хто організував спецоперацію з порятунку тварин. — Ми не знаємо, в які умови вони знову потраплять, чи не будуть їх знову експлуатувати в нелегальних звіринцях, годувати кислою кашею та поцвілим хлібом. Де гарантія, що колишній власник Падалко не поверне собі тварин? Зрештою, навіть якщо він на них не претендує, все одно невідомо, в які руки потраплять звірі й у яких умовах вони житимуть. Їм потрібен спеціальний догляд, який мало хто може забезпечити».

З огляду на те, що Мін’юст у підсумку не відстежує, чи відповідає всім нормам утримання придбаних на сайті тварин, наприклад собак, то чи варто говорити про те, що диким тваринам і поготів потрібні спеціальні умови утримання?

«За цих тварин уболівали дуже багато людей, — бідкається зоозахисниця. — Ми за свої кошти врятували їх від голодної смерті. Зібравши величезну благодійну суму у 150 тисяч гривень, запрошували кваліфікованих лікарів, щоб вони оцінили стан здоров’я тварин, а потім транспортували до реабілітаційних притулків. Ми вважаємо, що продаж цих тварин через аукціон — це неповага до громадян України, які за свої власні кошти без допомоги держави врятували їх».

«КАРТИНКУ, ТОРБИНКУ, АВОСЬКУ Й МАЛЕНЬКОГО ПЕСИКА МОСЬКУ»

Втім, усе було б простіше, якби не той факт, що згадана процедура є нормою законодавства. Тварини можуть піти з молотка на таких самих засадах, що й нерухомість, рухоме майно чи витвори мистецтва.

«Дуже прикро, але в Україні тварини  — це таке ж майно, як меблі чи, скажімо, машина, — розповідає Марія Трунова. — Так що, згідно з рішенням суду, передавати тварин через аукціон — законно. Адже при конфіскації майна закон вимагає продавати його. І відповідно до нормативів вилучене майно має бути виставлене на аукціон через СЕТАМ. Спочатку вилучених тварин виставляють у розділ оплатної передачі. Якщо там аукціон не здійснюється, то тварин розміщують уже в розділ безоплатної передачі. Однак брати участь у такому аукціоні може лише обмежене коло учасників: держустанови, благодійні фонди тощо. Ми також плануємо брати участь в аукціоні, щоб викупити цих тварин і передати в ті реабілітаційні центри та притулки, з якими домовимося про прихисток для звірів».

Знайти притулок для покровських тварин не так просто. Зоозахисники прогнозують, що охочих придбати тварин буде небагато, адже для утримання їх необхідно забезпечити спеціальні умови й мати в розпорядженні чимало фінансових ресурсів. А всі центри в Україні, які опікуються дикими тваринами, наразі вщерть переповнені.

«Я зверталася до різних центрів, щоби вони прийняли до себе тварин, — зауважує Марія Трунова. — Та, на жаль, у них немає місць. Ніяким зоопаркам ці звірі не потрібні. Ба більше, вони навіть не мають права їх приймати. Ці старі нещасні тварини мають бути або в притулках, або в реабілітаційних центрах. Скажімо, притулок «Домажир» наразі не може їх прийняти, позаяк там уже є 11 ведмедів. Щоправда, вони погодилися прийняти трьох покровських ведмедів через рік. Закарпатський «Синевир» теж наразі може прихистити лише одного ведмедя. Реабілітаційному центру надали гроші після скандалу з Покровськом, але наразі вони ще не добудували територію. Тож це дуже проблематично».

ЧЕРВОНОКНИЖНІ ЗВІРІ ТАКОЖ НЕ ЗАХИЩЕНІ

Моральний аспект — не єдина причина, чому аукціону з покровськими тваринами важливо уникнути. Річ у тім, що зазначені тварини — африканський лев та гімалайський ведмідь — охороняються Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, які перебувають під загрозою зникнення (CITES). Україна є членом CITES від 14 травня 1999 року, відтак мала би зважати на ці норми. Більше того, даний вид ведмедя належить і до Червоної книги України. Згідно з українським законодавством, тварини, які перебувають на межі зникнення, теж можуть продаватися на аукціонах. Чи може хтось поручитися за їхню подальшу долю? Питання риторичне.

«Лев африканський та ведмідь гімалайський належать до об’єктів CITES, — наголошує в коментарі «Дню» народна депутатка Юлія ОВЧИННІКОВА (фракція «Слуга народу»), яка входить до міжфракційного об’єднання «Гуманна країна». — Рішення суду про виставлення африканських левів та гімалайських ведмедів на аукціон суперечить положенням CITES та рішенням її керівних органів. Адже відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згоду на обов’язковість дотримання яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України».

Моральний аспект — не єдина причина, чому аукціону з покровськими тваринами важливо уникнути. Річ у тім, що зазначені тварини — африканський лев та гімалайський ведмідь — охороняються Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, які перебувають під загрозою зникнення (CITES). Україна є членом CITES від 14 травня 1999 року, відтак мала би зважати на ці норми. Більше того, даний вид ведмедя належить і до Червоної книги України. Згідно з українським законодавством, тварини, які перебувають на межі зникнення, теж можуть продаватися на аукціонах. Чи може хтось поручитися за їхню подальшу долю? Питання риторичне

За словами депутатки, зазначений договір передбачає різні варіанти розпорядження конфіскованими тваринами, зокрема передачу до зоопарків чи реабілітаційних центрів. А от виставлення на продаж вважається найменш прийнятним варіантом і має розглядатися лише у виняткових випадках. Адже не існує жодної гарантії, що тварини потраплять до добросовісних власників і не стануть жертвами нелегальної торгівлі.

«ЖИВІ ЛОТИ»

Останнім часом в Україні тема продажу тварин на аукціонах   на слуху. Нещодавно соцмережі облетіла звістка про собак, яких Мін’юст буцімто вилучає у власників через борги і продає на аукціоні. Так, 22 травня Міністерство юстиції виставило на CЕТАМ лот — собаку породи пітбультер’єр 2015 року зі стартовою ціною у 112,5 гривень.

Згодом виявилося, що тварину насправді вилучили не через борги власника, а через неналежне утримання. Хай там як, та це не скасовує того факту, що в Україні тварини досі розглядаються як майно. Чому живих істот можна конфісковувати і продавати, наче якісь меблі чи диван, тому, хто більше заплатить? І чому владі байдуже до того, хто стане новим власником тварини?

«Домашніх улюбленців, як правило, конфіскують за частиною 2 статті 154 КУпАП через порушення правил утримання, — пояснює Юлія Овчиннікова. — Така сама ситуація була й з собакою, якого виставив Мін’юст на продаж. Проте у відомства є багато інших живих лотів, які в окремих випадках можуть вилучатися через борги. Здебільшого це свійські тварини — корови, кури, індики. І це є свідченням того, що в Україні тварини досі розглядаються як майнова власність».

Також тварин можуть вилучати через невідповідні місця їх утримання або ж через вигул у громадських місцях без повідків чи намордників, особливо якщо це заподіяло шкоди здоров’ю людей або їхньому майну. У таких випадках конфіскація тварини цілком законна, бо санкція статті передбачає накладення штрафу на правопорушника з конфіскацією собаки.

За словами депутатки, зарадити цій прикрій ситуації можна лише шляхом внесення змін до чинного законодавства. Депутати міжфракційного об’єднання «Гуманна країна» уже внесли відповідні пропозиції до законопроєкту № 2351. Також депутати пропонують прописати детально процедуру передачі конфіскованих тварин притулкам та механізм пошуку для них нових власників.

З іншого боку, є норми закону, які мають залишатися без змін. Скажімо, стаття 89 КУпАП передбачає конфіскацію тварини, якщо її перебування у власника становить загрозу її життю і здоров’ю. У будь-якому разі, закони щодо захисту прав тварин повинні працювати. А суспільство має надолужувати брак знань про гуманне поводження з братами меншими.