Хто подбає про тварин?

На сайті Київської міської державної адміністрації з’явилось розпорядження київського міського голови Віталія Кличка, що виконувати обов’язки директора КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» із 4 серпня буде Наталя Мазур. Із 25 травня цю посаду обіймала Оксана Кошак, екскерівниця львівського комунального підприємства «Лев».

На перший погляд, місто просто замінює одного в.о. директора на іншого. До речі, розпорядження поки що не підписане Віталієм Кличком, але дехто вже постить у соцмережах радісні пости, що таки вдалося вигнати Кошак із Києва. Усі два місяці її перебування у столиці супроводжувалися як підтримкою зооактивістів, так і критикою та цілковитим несприйняттям. Доходило до взаємних образ та звинувачень, при чому часто без аргументів та фактів від противників Кошак. Під мерією також відбувалися мітинги обох груп зооактивістів. Складається враження, що посада керівника комунального підприємства для декого стала важливішою, ніж боротьба за захист тварин.

«Не можу зрозуміти, що там такого особливого. Така сама історія була у Львові, тільки в менших масштабах. Теж постійно була боротьба за посаду. У КМДА просто злякались і не готові  брати  відповідальність, на носі вибори, а будь-які реформи завжди спочатку викликають негатив, — коментує зоозахисниця Наталя ВИШНЕВСЬКА. — Думаю, що Оксану Кошак треба було запрошувати після виборів. Тоді і Кличко, і компанія не звертали б увагу на негатив. На жаль, політика перемагає здоровий глузд. Чи буде відкритий конкурс, хто буде балотуватися на нього — не знаю. Може, серед цих людей знайдеться хтось компетентний, який хоча б буде керуватися тим вектором, що й Оксана Кошак».

Практично за кілька днів до появи розпорядження про звільнення керівниця КП описала підсумки своєї роботи за два місяці: на базі Центр захисту тварин відкрили кімнату адопції (всиновлення тварин), проведено інвентаризацію та аудит майна та будівництв КП, оптимізовано процес закупівель, закуповуються якісні корми, забезпечено чистоту та порядок у ветеринарних клініках підприємства, укладено договір з НУБіП про незалежне дослідження тварин, налагоджено співпрацю з приватними притулками Києва, залучаються волонтери для вигулу тварин, а також міжнародні та вітчизняні донори для підтримки КП.

«Якщо повертається Мазур (працювала в.о. директора до призначення Кошак — Ред.), то повертається нал, волонтери, які дають якісь кошти доглядальникам перетримки, волонтери, які возять домашніх тварин під виглядом безпритульних, — додає Наталя Вишневська. — Яка ж тоді економічна ефективність, адже місто виділяє кошти на боротьбу з безпритульними тваринами? З тими активістами треба було проводити роботу, але не керівниці КП, а міській владі. Кличко сподівався підняти свій рейтинг завдяки Кошак, а вийшло навпаки. Можливо, я не знаю усіх підкилимних історій. Але мені здається, що причина у виборах. Хоча КП створене не для окремої групи людей, а для всіх киян».

Зараз свідома частина зооспільноти розчарована. Адже з приходом Кошак з’явилася надія, що Київ піде тим же шляхом, що і Львів, де за куций бюджет змогли створити дієві механізми підтримки та захисту безпритульних тварин — від стерилізації до банку крові та відкритих фінансових звітів.

«ТВАРИНИ СТАЛИ ЗАРУЧНИКАМИ СИТУАЦІЇ»

Оксана КОШАК, в.о. директора КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» (із 25 травня по 4 серпня 2020 року):

- Чим викликано таке рішення, краще запитувати КМДА, бо підстав для цього не було, зауважень до моєї роботи теж. Сьогодні вже все повертається назад, кімнату адопції закрили. На жаль, сумно від цього і прикро. Але принаймні, сподіваюся, зроблена нами вентиляція в автомобілях залишиться, її точно не знімуть, і тваринам буде легше при транспортуванні. Шкода, що згортається адопція, бо тільки прилаштуванням можна зменшити чисельність безпритульних тварин та виховувати гуманність киян. Розпорядження пані Мазур такі, щоб повернути все, як було. Люди засмучені, багато хто долучився до позитивних змін, всі працювали, як один. Певний тиск починається на людей.  Декого вже попередили, що вони працювали неправильно.

На протести проти мене виходили ті, хто досить непогано взаємодіяв з КП і мав від того вигоду. Їм прозорість непотрібна, щоб кожен киянин міг бути впевнений, що їхні кошти підуть справді на безпритульних тварин Києва. На жаль, прозорості немає і найближчим часом не буде, бо люди в цьому не зацікавлені. Яка модель працює в Києві? Є КП, якого практично мешканці не знають, є декілька сотень волонтерів, хоча з них дуже активних осіб 20, які й приходили на пікети, яким дані високі права. У КП вони приносять тварин сотнями в рік, понад 500 за рік, служба зоодопомоги до відлову не залучена, якщо залучена,  то ми не знаємо, де відловлюються тварини, які саме тварини поступають на підприємство, звідки вони. Пріоритетне право на проведення стерилізації безпритульних тварин має лише ось ця купка людей, але аж ніяк не мешканці Києва.

Планів було достатньо багато, долучилося багато меценатів, які готові були інвестувати кошти та ресурси у розвиток підприємства, у будівництво зони карантину, якої досі немає, і це порушує норми ветеринарного права. У нас були наміри запустити будівництво на Пухівській, це кладовище для тварин, було бажання докупити обладнання для клініки, відновити робочі інструменти, бо попри те, що на підприємство виділяється мільйон доларів у рік, на жаль, люди працюють з тупим інструментом.

Коли я ознайомилась із програмою регулювання чисельності безпритульних тварин, помітила в ній багато речей, які цього не стосуються, як-то навчання з кінології домашніх тварин, видача сертифікатів, які нічого не вирішують, і на це закладається три мільйони гривень. Але як можна провести заходи, які не сприяють зменшенню чисельності. На медикаменти закладено 800 тисяч гривень, тобто по 100 гривень на одну тварину, а це стерилізація, вакцинація від сказу, та шовний якісний матеріал, що сам розсмоктується, коштує дорожче, ніж передбачено на одну тварину.

Запитань чимало, на жаль, тварини стали заручниками ситуації. Їх оперують з такою анестезією, що все одно все відчувають, їх зашивають шовним матеріалом низької та сумнівної якості, не кажу про якісні дезрозчини та якісну дезінфекцію. Ми постаралися це виправити, знайшли благодійників, які давали дезінфікуючі засоби, готові були допомогти з якісними медичними препаратами. Прикро, що Київ обирає дорогу назад.