Консоль для нейрохірурга

МРІЯВ І СТВОРИВ

Про те, що мрією завідувача нейрохірургічним відділенням Михайла Ловги були «не відпустка з 5-зірковим «ол-інклюзівом» і не дороге авто, а те, де і чим рятувати людські життя», широкому загалу повідомила Марія Адамчук-Коротицька, президент благодійного фонду «СТОПРАК». «Дитячий нейрохірург, завідувач відділення дитячої нейрохірургії Волинської обласної дитячої лікарні, один з небагатьох членів Міжнародної асоціації дитячих нейрохірургів, — представила вона Михайла, і розказала, як він мріяв про нову нейрохірургічну операційну. — Усвідомлюєте? Лікар, який готовий щодня рятувати дітей з важкими хворобами, пухлинами та іншими патологіями, мріяв мати місце з належними умовами для цієї роботи. Мріяв і створив. Ні, не за гроші держави. А за допомогою людей, які повірили у його мрію. Маючи старе приміщення операційної, нейрохірург Михайло Ловга і команда його відділення зробили масштабний ремонт операційної з повною заміною всіх комунікацій, електрощитової, створенням правильної сучасної вентиляційної системи, заміною дверей, системи освітлення та покриття стін/стелі/підлоги. Гроші на це жертвували знайомі нейрохірурга, які бачили, як він по-справжньому горить цією ідеєю, благодійні фонди, батьки важких пацієнтів, вдячні лікареві за золоті руки, його друг з США, часом доводилося дістати і з власної кишені. Не одна недоспана ніч, не одна «позаурочна» година роботи лікаря і персоналу відділення вже не зі скальпелем у руках, а з віником чи ганчіркою — і НОВА ОПЕРАЦІЙНА СТАЛА РЕАЛЬНІСТЮ!Тут тепер є основа, на яку вже потратили величезний ресурс.

Але ще — чимало потреб. Зокрема, потреба у двох медичних моніторах та комп’ютері, який би їх сполучав, стельовій консолі, деякому іншому дрібнішому інвентарю. Операційна, яка за потужністю тепер зможе конкурувати навіть з приватними клініками, з’явилася на Волині без жодної державної гривні! Як кажуть, на голому ентузіазмі людей, мрія яких зробить можливою для втілення мрії багатьох батьків — щоб їхні діти були здоровими. Основні необхідні зусилля вже вкладені, але для завершення проєкту все ж потрібні кошти».

Чому саме Марія Адамчук-Коротицька почала агітувати за нову операційну? Бо у нейрохірургічному відділенні лікують дітей із багатьма патологіями. Значна частина маленьких пацієнтів — діти із онкогематологічного центру нашої дитячої лікарні, яким вже не перший рік і допомагає фонд «СТОПРАК». Щотижня нейрохірурги оперують дітей із пухлинами головного і спинного мозку...

ЯК ЛЬВІВСЬКИЙ ХЛОПЕЦЬ СТАВ ВОЛИНЯНИНОМ

Михайло Ловга родом зі Львова, його батько працював військовим лікарем, він також хірург. То ж медична тема була у домі актуальною, син бував у тата на роботі, спостерігав, вчився, у старших класах вже і сам міг дещо діагностувати, і вчителька біології називала його «доктором». Першим місцем його роботи, ще в медінституті, стала бригада приватної швидкої допомоги. І це був неоціненний досвід. Інтернатуру проходив у Луцьку, і кожен день мав по кілька операцій. Але про фах нейрохірурга ще не було і думки.

«Я приїхав на Волинь на місяць, а так вийшло, що залишився надовго, вже 12 років тут, — каже Михайло. — Так збіглося у часі, що мені запропонували посаду нейрохірурга, на цю роботу ніхто не хотів іти, бо вона займає багато часу, доводиться собою жертвувати. Насправді у мене і не було багато варіантів. А ще трапилася родинна трагедія, коли в ДТП загинули два мої троюрідні брати, третій отримав велику черепно-мозкову травму. Я так хотів йому допомогти, але зрозумів, що не знаю, як. Думав: я стільки ж речей розумію, а цього — ні. Брат таки помер, а мені склалися в один пазл пропозиція стати нейрохірургом та родинна трагедія...».

Нейрохірургічне відділення Волинської обласної клінічної лікарні, яким завідує Михайло, ще невелике і створене лише у жовтні минулого року. Працює ще один нейрохірург, Степан Кокиць,та невролог Оксана Тісна, і шість медсестер. Торік у відділенні виконали 145 операцій. В цьому році трохи стримував карантин, але вже виконано понад 90. «І це лише повноцінні операції, а не зашив рану на голові, — каже Михайло. — І справа далеко не в кількості, у дитячій нейрохірургії все дуже індивідуально. У нас вже майже половина зроблених операцій — довготривалі, по 5 — 7 годин, і більше. Ми отримали хороше обладнання і змогли братися за найскладніші випадки, і нема двох однакових пацієнтів та двох однакових операцій. Нейрохірургія — особлива спеціальність, бо ризик виникнення проблем при операції дуже високий. Міліметр не туди, і людина вже не буде такою, як до операції».

І для того, щоб уникати помилок, треба, крім доброї техніки, знань, мати якісне обладнання та належну операційну.

ЙОГО ХІРУРГІЧНИЙ СВІТ ЗМІНИВ ПРОФЕСОР ДЖЕЙС РУТКА

Допомогу від благодійних фондів Волинська обласна клінічна дитяча лікарня отримувала і раніше. Це фонд «Допомога дітям Чорнобиля», який останні 5 років сконцентрувався на допомозі отоларингологічному та нейрохірургічному відділеннях. У 2013 році канадці започаткували програму «Ukrainian fellowship program», в межах якої почали запрошувати на стажування по кілька українських лікарів. Михайло Ловга був на першій конференції, яку у Львові проводив професор Джеймс Рутка, і став одним із перших стажерів програми.

Від канадців у відділення отримав лупи, які допомагають краще бачити операційне поле, мікроінструменти, а через рік канадці вислали йому свій старий мікроскоп фірми «Цейс», якого вважають батьком сучасної нейрохірургії, і ця саме модель донині застосовується у багатьох країнах як базовий мікроскоп. Восени ж минулого року завдяки фонду «Разом для України» він поїхав на стажування у США. Один з його засновників — нейрохірург, дружина у якого родом з Івано-Франківська. Там вчився, практикував, і дистанційно шукав благодійників, бо у старій операційній вже не можна було робити того, на що був здатний.

«Коли зняли гіпсокартон, зрозуміли, що роботи буде багато. Треба було вирішити з електропостачанням. Ми вже мали таке обладнання, яким не могли ризикувати не лише тому, що воно коштувало ой як дорого. Ми боялися його просто втратити, бо якби щось перегоріло, нового б нам уже ніхто не дав, — розказує Михайло. -Тому замінили електрощитову, завели сучасні мультимедійні кабелі. Вирішили по-новому з вентиляцією. Наші операції дуже тривалі, інколи і 10, і 14 годин, важко і медикам, важко і пацієнту. І український фонд «Таблеточки» посприяв нам в отриманні системи вентиляції, вартість якої понад 300 тисяч гривень».

Михайло каже, що, звісно, хотілося б вже мати і автоматичне відкривання дверей в операційну, бо як помився, то руками ж нічого не торкаєш. Наразі відкривають двері по-старому, коліном, бо за ті гроші, які могли потратити на автоматику, поміняли двері і вікна. «Ми не зробили бозна-чого, — продовжує Михайло. — Просто високотехнологічні операції повинні робитися у певних умовах, і ми їх створюємо. У нас нема сучасних панелей, які коштують одна, як ремонт цілої операційної. Але ми маємо максимально оптимізовані умови роботи. Дещо ми додали свого. Для зручності зробили освітлення на стелі, під час операції ми вимикаємо основне світло над мікроскопом, щоб воно не заважало нам чітко бачити операційну рану, особливо, коли оперуємо на великих збільшеннях, порівняли підлогу, додали розеток...».

Напевне, він не раз чує питання «а навіщо воно тобі треба» і «чим допомагає держава». Чи треба, зрозуміло, бо інакше не вв’язувався б у це все. А держава поки нічим не допомогла. Тому частину коштів дали німецький фонд, рідні дитини з пухлиною мозку. Ловга з колегами вдало прооперував, і зібрані батьками гроші на операцію та реабілітацію залишилися, і батьки, «душевні люди», каже лікар, поділилися ними з відділенням. «Пожертвував мій товариш у США, коли я через місто, в якому він мешкає, летів на стажування. По дорозі туди дав гроші, і по дорозі назад, сказавши «Ми те ж хочемо допомогти Україні», — ділиться Михайло. Не секрет, що і сімейний бюджет мусить залучати.

Бо хай і недорого начебто коштують жалюзі на вікна чи самі вікна, порівняно зі спеціальним обладнанням, але і ці тисячі десь же треба знайти. Йому допомагають. Підприємці, в яких купували меблі для операційної, зробили знижку. Але на консоль, яка ще вкрай необхідна в операційній, так просто не зібрати. Вона вартує 250 — 300 тисяч гривень... І тому я тут напишу, куди можна при бажанні перерахувати кошти, бо ж не може бути так, що коли стільки закордонних благодійників підтримали українського нейрохірурга, а наші і не підтримають. Надати фінансову допомогу для закінчення облаштування операційної можна за такими реквізитами: ПриватБанк: поточний рахунок — UA043034400000026006055501466, МФО — 303440.ЄДРПОУ — 37537784 Отримувач: Благодійний фонд «СТОПРАК».

ПАТ «Кредобанк»: ЄДРПОУ — 37537784 МФО — 325365 розрахунковий рахунок — UA933253650000000000651001001 Отримувач: Благодійний фонд «СТОПРАК».

Бо як матимуть наші талановиті лікарі все необхідне для роботи, то не доведеться возити наших хворих дітей за кордон, шукаючи, де б знайти ці величезні кошти...