Екологічні виклики Донбасу

В Україні вже сьомий рік поспіль зоною особливого техногенного ризику вважаються тимчасово окуповані території та райони, де відбуваються бойові дії. За даними фахівців, там відбулося понад 500 промислових інцидентів, є 4,5 тисячі підприємств (діючі або закриті), діяльність яких можуть тією чи іншою мірою нести небезпеку для довкілля. Ліси, на жаль, теж стали «інструментом» війни.

10 листопада в екологічному комітеті ВРУ відбудуться слухання, під час яких якраз розглядатимуть проблеми екологічної ситуації на Донбасі. У центрі уваги — питання затоплених шахт.

— Це питання має не лише екологічний, а й безпековий вимір. Агресор не нехтує ніякими інструментами і способами ведення бойових дій. А довкілля для агресора є дуже зручним і вигідним інструментом, аби продовжувати війну, — зазначила народна депутатка України, членкиня комітету Верховної Ради з питань екологічної політики та захисту довкілля Леся ВАСИЛЕНКО. — Сьогодні на непідконтрольній території залишається 60 шахт, і ми не маємо змоги моніторити їхній стан. Це означає вкрай небезпечну ситуацію: у будь-який момент може відбутися затоплення, що призведе до отруєння базового джерела питної води. За цим можливий наступний наслідок — посилення гуманітарної катастрофи, нові хвилі внутрішньо переміщених осіб, тож ідеться про життя значної кількості громадян та українських військових... Є особливо небезпечні об’єкти:  наприклад, шахта «Комунар», де за часів радянщини проводилися експерименти — там  захоронені радіоактивні капсули. А це вже інша загроза, інші масштаби екологічного лиха: це  транскордонне забруднення, відповідальність України тощо.

Громадськість за участі міжнародних організацій створила «Білу крину» з інформацією про екологічну ситуацію на Донбасі. У ній детально описана проблематика та варіанти рішень на рівні місцевих громад із рекомендаціями, як посилити систему цивільного захисту

— У нас є багато напрацювань щодо стану шахт. Працюємо у п’яти районах Донецької і Луганської областей. Багаторічна робота дала нам можливість зробити певні висновки: є низький рівень розуміння ризиків, низька активність бізнесу і громадськості. Місцева влада і населення не в змозі самостійно розробляти плани й алгоритми дій при виникненні можливих надзвичайних ситуації. Дуже важливо вносити таку статтю видатків у бюджет, — вважає представниця міжнародної організації ACTED Яна ЖОВНІРЕНКО.

Також є два аналітичних звіти щодо еколого-техногенної ситуації в Луганській та Донецькій областях. Зокрема, є зональний аналіз ризиків по районах (чотири Донецької області та один Луганської), який базується на відкритих даних і ґрунтується на даних особливостях, притаманних певним місцевостям.

— Ми оцінювали як природні й антропогенні небезпеки, так і соціальний аспект вразливості населених пунктів до небезпек: класифікували населені пункти за впливом цих небезпек, щоб виявити, де ризики є вищими. Оцінили фактор географічної віддаленості від місця проведення бойових дій, ризики виникнення пожеж, можливого  відключення водопостачання, також кількість небезпечних об’єктів та забрудненість повітря, — розповіла учасниця дослідження, екологиня Тетяна КУЧМА.

Експерти наголосили, подібних досліджень — достатньо, аби створювати державну  програму еколого-ресурсного відновлення територій державного значення з відповідними бюджетними асигнуваннями та із залученням донорів. Згідно з міжнародними оцінками,  одне євро, потрачене на запобігання надзвичайних  ситуацій, економить до семи євро на ліквідацію наслідків.

Також сьогодні команда Благодійного фонду «Право на захист» проводить оцінку законодавства України у сфері екологічних та техногенних ризиків, а також у сфері цивільного захисту на предмет відповідності міжнародним стандартам. Мета — з’ясувати, наскільки відповідає українська нормативна база принципам і підходам Сендайської рамкової програми — документу, який містить основи для реформування законодавства у сфері цивільної і техногенної безпеки.