«2020-й став ефективною» «вакциною» проти лідерів-популістів»

Кінець грудня — традиційно час не тільки різноманітних звітів, а й пора підбивати підсумки прожитого року. 2020-й, як ніколи, був і лишається складним для всього світу. І тому вкрай важливо його проаналізувати та знайти ті, можливо, приховані, «поклади» оптимізму, які неодмінно він нам теж дав.

Тож дорогі друзі, ми вкотре звернулися до вас — своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів з проханням відповісти на запитання новорічної анкети «Дня». Адже й сама інтелектуальна спільнота, згуртована головним редактором та колективом, — це ще один позитив та ресурс, який надбав «День» за свої майже 25 років (цю важливу дату газета відзначить якраз 2021 року). Про цей ресурс для країни не варто забувати і з ним, переконані, неодмінно треба рахуватися. Ваші думки завжди цінні дня нас.

1. 2020-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).

2. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?

3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше).

4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?

5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?

6. У 2021-му «Дню» виповниться 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?

Катерина СМАГЛIЙ, начальниця відділу міжнародного співробітництва Дипломатичної академії України, дослідниця:

1. Я б порівняла 2020 рік з Великою депресією 1933 року. Зупинка виробництва, закриття банків, втрата роботи кожним четвертим американцем — це були, на правду, буремні часи, які дуже нагадують виклики сьогодення.

Ця планетарна криза примусила багатьох усвідомили колосальне значення відповідального та ціннісного лідерства. Виклики 2020 року стали справжнім іспитом для політичних лідерів. Через надмірну самовпевненість, брак досвіду, егоїзм та звичайну некомпетентість багато з них виявилися неспроможними дати відповідь кризовим викликам. Тож, 2020 рік став ефективною «вакциною» проти лідерів-популістів та політичних партій-»мильних бульбашок».

2. 2020 рік пройшов для мене під знаком жіночого лідерства. Героїні демократичного протесту в Білорусі — Світлана Тихановська, Марія Колеснікова, Вероніка Цепкало та тисячі білоруських жінок, які стали а на їхню підтримку, — надихають своєю цілеспрямованістю, витримкою, силою духу та вірою. Якщо колись Україна була прикладом для білоруської опозиції, то сьогодні Білорусь править прикладом тим українцям, в кого опустилися руки, хто розчарувався або втратив надію на перемогу ідеалів Революції Гідності.

Дивовижно, але саме очолювані жінками країни також дали найкращу відповідь на виклики пандемії. Журнал «Форбз», газета «Нью-Йорк Таймз» та інші світові ЗМІ звернули увагу на те, що саме завдяки своїй розвинутій емпатії, здатності вгамовувати своє еґо та забезпечувати командне лідерство, очільниці урядів Німеччини, Фінляндії, Ірландії, Норвегії, Данії, Нової Зеландії та Тайваню вдалося подолати спричинену КОВІДом кризу набагато швидше та вправніше за інші країни.

Антигероями року для мене залишаються Путін, Лукашенко та усі ті, на кому тримаються їхні авторитарні режими.

3. Вважаю, що у 2020 році найсильнішою була стаття «Фактор морального розкладання» авторства Івана Капсамуна. Приурочена двадцятій річниці вбивства Георгія Ґонґадзе, стаття дала оцінку причин неспроможності України поставити юридичну крапку у судовій справі та назвати імена замовників. Автор дуже гостро підняв питання імітації «боротьби за справедливість», дав доволі жорстку оцінку стану громадянського суспільства та якості українських політичних еліт.

4. В Україні мене найбільше надихають волонтери та засновники нових громадських ініціатив. Наприклад, Олена Розвадовська, засновниця та голова благодійного фонду «Голоси дітей», з початком збройної агресії проти України переїхала на Схід і реалізувала низку програм із захисту дітей, які стали жертвами конфлікту. Ганна Гопко, яка залишається неймовірно надихаючим прикладом ціннісного лідерства, заснувала громадську Мережу захисту національних інтересів «АНТС» («Мурахи») та працює над розбудовою нової генерації політичної еліти в регіонах, просуванням реформ, адвокацією інтересів України за кордоном. Ці неймовірні жінки дають мені надію, що наступні президентські вибори в Україні пройдуть під знаком жіночого лідерства.

5. Цей рік для багатьох пройшов під знаком опірності, тобто спроможності лишатися цілеспрямованим у ситуації фрустрації та не втрачати оптимізму. Це був рік, коли відповіді на наші життєві невдачі важили значно більше за самі невдачі, коли наша здатність залишалися людяними, відповідальними, сумлінними, згуртованими громадянами слугувала ключем до подолання кризи. Попри всі складнощі, це був неймовірний рік відкриття нових сенсів та переосмислення життєвих пріоритетів. Я вдячна 2020-му за уроки людяності, самовідданості та доброти.

6. Я не можу уявити своє життя без газети «День». Дуже добре пам’ятаю її появу на «ринку» українських друкованих ЗМІ. «День» був і залишається для мене основним джерелом збалансованої інформації та прикладом інтелектуальної журналістики. З яким теплом я згадую дебати на гострі суспільно-політичні теми, що точилися на її шпальтах між публічними інтелектуалами, економістами, митцями та громадськими діячами. Статті та проєкти «Дня» примушували думати та шукати власне призначення. Без перебільшення, це газета, що сформувала мене і як читача, і як громадянина, і як історика.

Редакція «Дня» та Головний редактор Лариса Івшина є для мене уособленням усього найшляхетнішого, що є в Україні, високого професіоналізму та глибокої любові до України.

Дякую «Дню» за його високу планку та самовіддану розбудову нації та держави!