Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

«Здається, нам таки вдалося показати її живою»

Проєкт «Привіт.Леся» від радіо СіД FM розповів про українську поетесу значно більше, ніж пишуть про неї у шкільних підручниках
18 листопада, 18:04

Уже зафіксували понад 30 тисяч переслухів радіопрограм і подкастів, й інтерес не спадає. Як з’явився цей проєкт, чому обрана саме Леся Українка, як створювалася історія знайомства слухачів з її неофіційним життям — наша розмова з Вікторією ЖУКОВСЬКОЮ, однією з авторок проєкту «Привіт.Леся».

Крім Вікторії, проєкт «Привіт. Леся» має ще одну авторку — це Анастасія ПЕРЕДРІЙ, вона, як і Вікторія, ведуча радіо СіД FM. В анонсі проєкту ішлося про те, що «...серія радіопрограм та подкастів розкриватиме особистість поетеси як звичайної людини, зі своїми проблемами та переживаннями, познайомить з її звичками, мисленням, знаковими людьми і локаціями з її життя та творчості. Проєкт складається з трьох циклів: листи Лесі, цікаві факти та враження відомих українців від поетеси та її творчості».

— У цьому проєкті ми ще остаточно крапку не поставили, — розказує Вікторія. — Коли ми його наприкінці минулого року придумали, то подалися на конкурс програм, які може підтримати Український культурний фонд. У лоті «Аудіовізуальне мистецтво» ми взяли перше місце, а потім у нас пішло три місяці на розробку, підготовку матеріалу.

Як ви відбирали листи Лесі Українки і чому їх начитує у вас саме актриса Ірма Вітовська?

— Ми навіть не зговорювалися, але обоє подумали саме про Ірму. Я написала їй лист з пропозицією, і вона одразу погодилася, навіть не зважаючи на те, що у неї дуже завантажений графік, що саме заходила у новий фільм. Вона виділила два дні і начитала 34 листи Лесі Українки.

Листи ж вибирали з епістолярної спадщини, перечитали два томи. Ми хотіли показати Лесю зовсім з іншого боку, ніж зазвичай її показують і зображують. Вибрали 34 листи, а серед них довелося ще деякі і коротити, бо були довжелезні, а в начитці вони повинні займати певний час і утримувати цікавість слухача. Хотіли показати її з різних сторін: як подорожувала, хворіла, одужувала, як брала у батька гроші, але їх економила, як цікавилась кулінарією і просила у сестри рецепт якогось повидла... Найщемнішим був її останній лист, бо складався лише із двох слів: «Цілую. Леся». Він написаний за день до її смерті, коли більше не мала сил ні на що.

Але ви також додали  й ілюстрації Олександра Грехова... Виставкову частину проєкту «Привіт. Леся»  презентували у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків.

— На одному з малюнків Грехова ми бачимо, як несуть вінок до пам’ятника Лесі, і кажуть: «Обережно, через тиждень нам його нести до іншого пам’ятника». Це картинка не з натури, але вона є свідченням того, що ювілеї відомих осіб відзначають помпезно, офіційно, пафосними словами, з бюджету виділяють на такі відзначення скажені гроші, а насправді це все — лише заради галочки. Нам не хотілося, аби після відзначення 150-річного ювілею Лесі Українки про неї забули, щоб вона залишалася пам’ятником, а не живою людиною.

У межах нашого проєкту вийшло шість листівок з ілюстраціями Грехова. А ще понад двадцять зірок озвучили свої думки, чим є для них Леся Українка: письменник Сергій Жадан, артист Олександр Положинський, співачка Христина Соловій та інші. Це все можна почути у подкастах.

Також ви «замахнулися» на міфи про Лесю Українку, які або спростовували, або підтверджували. На мою думку, таким чином слухач отримав ще одну «порцію» дуже цікавої і переконливої інформації про Лесю, крім того, що вона стала зрозумілішою і ближчою нам.

— У підручниках Леся, я б сказала, «кам’яна», стражденна. А ми прагнули показати її живою, справжньою. Ми показали, що вона була і весела, що любила випити пива... Її творчість непроста для розуміння, ту ж «Лісову пісню», вважаємо, зарано вчать у школі, це вкрай складний твір. Коли перечитуєш його у дорослому віці, зовсім інше сприйняття.

І починаючи свій проєкт, ми відкривали Лесю найперше для себе. Бо кожен має свої стереотипи щодо неї. Не зважаючи, що проєкту вже майже рік, нам ще цікаво відкривати і відкривати Лесю, хочеться читати її твори, записувати нові подкасти, бо насправді це невичерпний матеріал. На наступний рік ми маємо ще один задум, ще один проєкт, але поки не будемо розкривати, кого він стосуватиметься. Але це буде не менш цікаво, ніж проєкт «Привіт. Леся».

***

Навіть назви подкастів, підготовлених у рамках проєкту Вікторії Жуковської та Анастасії Передрій, інтригують. «Звідки взялася любов до Грузії?», «Про фемінізм», «Чи була Леся панночкою серед селян?», «Які насправді були стосунки в Лесі з Кобилянською?», «Хто нав’язав образ страждання?», «Як Леся потрапила на 200-гривневу купюру?», «Чому захворіла Леся Українка і чи можна було її вилікувати?»...

До речі, розказує Вікторія, зображення Лесі на 200-гривневій купюрі -справжнє, було зроблене свого часу у фотоательє в Києві на Прорізній. Коментар радіо СіД FM дали у Національному банку України. Іван Нискогуз, генеральний директор комунального підприємства «Волинський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» прокоментував причини хвороби Лесі та можливість лікування в часи її життя. На кожне запитання шукали відповіді у фахівців. І таки творцям проєкту вдалося показати Лесю Українкою живою людиною. А не портретом з підручника.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати