У Львові помер Остап Лозинський – художник-іконописець, куратор і співкуратор багатьох мистецьких проєктів
Остапові у квітні виповнилося б 39 років. Шкода, що відійшов. Неймовірно!
Народився у квітні 1983 року у Львові. Батько – Тарас Лозинський – відомий колекціонер і художник, засновник Інституту колекціонерства українських мистецьких пам’яток при Науковому товаристві ім. Тараса Шевченка. 2004-го році Остап закінчив Львівський коледж декоративного мистецтва ім. Івана Труша (відділ – розпис), 2006-го – Львівську академію мистецтв, згодом – аспірантуру Інституту народознавства НАН України.
Працював у Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові – був завідувачем виставково-експозиційного сектору. З 2011 року – куратор виставкових проєктів галереї сучасного сакрального мистецтва Iconart. З 2017-го – викладач теоретично-практичного курсу «Основи композиції» в іконописній школі «Радруж» Українського католицького університету.
Про смерть Остапа Лозинського написав у соцмережах Львівський міський голова Андрій Садовий: «Сьогодні відійшов у вічність відомий львівський художник та іконописець Остап Лозинський, – зазначено у дописі. – Кажуть, коли людина покидає цей світ у такі великі свята, то вона одразу потрапляє до раю. Нехай Остапу там буде світло і добре. А його роботи, як і пам’ять про нього, житимуть вічно. Світла пам’ять світлій людині».
«День» багато співпрацював з Остапом Лозинським. Зокрема, стосовно іконописного пленеру у Новицях) Польща. Але ж не тільки.
З останніх публікацій, серпень – грудень 2021, – виставка Остапа у галереї Iconart «Про душу», також – презентація разом із Анною Лисик у Львівській опері альбому з присвятою геніальному художникові Євгенові Лисику, співкураторство з Романом Зілінком Остапа експозиції «50 років Львівського скансену» у Пороховій вежі і розмова до п’ятничної колонки «Дня» «Що доброго? Що поганого?».
Тоді, 10 грудня 2021 року, Остап казав таке: «З поганого в мене те, що місяць тому перехворів на коронавірус, хоча й минулого року мав коронавірус, і вакцинований двічі. Не скажу, що був важкий перебіг, але й не легкий. Зараз маю міні-ускладнення (слабість, важко піднімаюся сходами). З неприємного також нові штами – «Дельта», «Омікрон», які на нас чатують і підкошують.
Погано те, що вберегтися від хвороби важко – навіть у разі вакцинації і дотримання карантинних пересторог. Важко щось спланувати в роботі, бо є така проблема.
З позитиву те, що всі зараз готуємося до різдвяних свят.
Я щойно повернувся з Рима – вирішив зробити собі римські канікули. Походив трошки по музеях, по галереях, надихнувся. Це Ватикан, площа Святого Петра, це Сікстинська капела… Надзвичайні враження!
Італія, після України, – друга моя улюблена країна, яку я насправді дуже відчуваю і до якої завжди лину.
Також це була і дуже хороша гастрономічна поїздка.
З приємного також те, що готуємося до Святого Миколая, починаємо купувати подарунки. Готуємося до зустрічі з рідними і близькими. Починаємо готуватися до Різдва. Починаємо міркувати над тим, що приготувати на свята, щоби пригостити друзів.
Цього року, як і кілька попередніх, намагатимусь святкувати Різдво двічі, тому що, на моє переконання, ми мало-помалу повинні готуватися перейти на новий календар.
Якщо все буде добре, можливо, на католицьке Різдво поїдемо до Польщі – відсвяткуємо разом із Європою, а потім повернемося – святкуватимемо разом із нашою Україною».
Не є добре, Остапе, бо Вас нема. Це все постковід клятий! Спочивайте з Богом. Вічная і світлая пам'ять. Співчуття рідним. Вибачте, Остапе, що я отак, скупенько. Любила Вас безмежно. Сумую страшенно. Просто мову мені відняло. Хочете вірте – хочете ні, згадувала Вас останні два-три дні, заходила на ФБ-сторінку, дивувалася, що нема, як зазвичай, фоток. Я не набулася, не наспілкувалася з Вами.
R.I.P
Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів
