Сьогодні Чернівецький університет отримає сертифікат ЮНЕСКО

Сьогодні у приміщенні колишньої резиденції митрополитів Буковини й Далмації, де тепер головні корпуси Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, відбудеться урочиста церемонія. Оскільки 35 асамблея ЮНЕСКО ухвалила рішення внести цю архітектурну перлину до переліку світової культурної спадщини, чернівчанам вручать відповідний сертифікат.

Із такої нагоди «День» говорить із ректором ЧНУ ім. Ю. Федьковича Степаном МЕЛЬНИЧУКОМ:

— Запитання «що цей статус дасть університетові?» передбачає різні варіанти відповіді, у тому числі суто меркантильний на кшталт «скільки грошей перепаде університетові із Парижа». Нехай боронить Бог їх будь-коли одержати, адже ЮНЕСКО фінансує лише об’єкти, яким загрожує руйнація чи знищення.

— Якщо думати ширше, то внесення ансамблю резиденції до переліку світової культурної спадщини — це інформація про нас у світі, своєрідний месидж, що ми є освіченим, культурним народом зі своєю давньою історією. Хоча будівлю резиденції спроектував чех Йозеф Главка, який задля цього приїхав до Чернівців із Праги, та збудували її власними руками тисячі безіменних простих дядьків із Чернівців і довколишніх сіл. Будівництво фінансував православний релігійний фонд, що сформувався під впливом митрополита Євгена Гакмана — також вихідця із простого буковинського села. Саме йому належить ідея спорудження в Чернівцях цієї розкішної будівлі. Тому нам справді є чим пишатися.

— Старі корпуси ЧНУ завжди мали статус пам’ятки державного значення. Чи відчували опіку з боку держави, чи є вона належною в цілому?

— Якщо за радянських часів при університеті працювала навіть своя власна реставраційна бригада, то останні двадцять років нас полишили напризволяще. Це ледь не спричинило руйнації пам’ятки: дахи над корпусами резиденції світилися дірками, стара черепиця над деякими з них майже цілком згнила.

Незважаючи статус пам’ятки державного значення, вибивати гроші на ремонт покрівлі було вкрай важко. Місяцями ходив, просив, доводив... Щоб почули, доводилося не просто стукати, а, фігурально висловлюючись, стукати лобом.

Усе-таки маю надію, що ситуація поліпшиться. Нещодавно одержав проект концепції гуманітарної політики. Приємно втішило, що в ньому не обійшли увагою збереження пам’яток історії та архітектури. Додав до проекту концепції пропозицію запровадити посаду віце-прем’єра із гуманітарних питань. Необхідність його відчув на власному прикладі. Резиденція є пам’яткою культури, у якій функціонує університет. Через це розв’язати будь-яке питання — проблема, бо Мінкультури та Міносвіти одразу починають «грати у футбол». Ходжу, як ополоник по каструлі, від одного до другого, а віце-прем’єр у цій ситуації став би своєрідним координатором.

— Останніми роками пам’ятки ЮНЕСКО в Києві весь час в епіцентрі скандалів, бо через незаконну забудову в буферній зоні вони ризикують позбутися високого статусу. Чи не повториться таке в Чернівцях?

— Навряд. Наразі маємо цілковите порозуміння і співпрацю із владою міста, яка опікується буферною зоною. По-друге, з одного її боку — давнє урвище, де забудови не може бути в принципі, із другого — забудова, яку навряд хтось надумає зносити. Зрештою, для будівництва хмарочосів потрібні великі капітали, а їх у Чернівцях немає. Хоча, звісно, цілковито гарантувати неповторення київських проблем у сучасній Україні, мабуть, не можна взагалі.