Жива вода — у живій природі!

Про чудотворну силу живої води ми знаємо з дитячих казок. Сьогодні живою водою називають воду структуровану. Вона омолоджує шкіру, зміцнює імунітет, нервову систему, лікує ожиріння, целюліт, хвороби печінки, нирок. А особливо добре структурована вода впливає на хворі суглоби. Кажуть, що для збереження сил і бадьорості треба мати таку звичку: за півгодини до кожного прийому їжі випивати склянку чистої води...

Численними експериментами учені довели, що вода має певну структуру, здатну видозмінюватися, пам’ять, вона може зберігати в собі інформацію, яку отримала на своєму шляху. У такій воді утворюються структури з молекул води за рахунок водневих містків. І ці водневі містки об’єднують первинний елемент структури, так званий кластер, що складається з 912 молекул. Вода з водопроводу не є структурованою.

Про Петра Степановича я дізнався від свого знайомого — Вадима, який запросив мене відвідати людину, яка «знає про воду все»! Петра Степановича ми знайшли на околиці Сміли. Із вікон його хатини було добре видно легендарну Юрову гору. Зустрів він нас насторожено, та, дізнавшись про мету візиту, подобрішав, а тоді показав на гору:

— Отам, у лісі, є джерело живої води. Ти, Вадиме, правильно робиш, що п’єш багато води. Тільки вона здебільшого мертва... А в нас є де набрати ще справжньої води. От, наприклад, джерело Живун неподалік Сунок. На Чигиринщині теж є унікальне джерело живої води, у Грушівці Кам’янського району, біля села Куликівка в урочищі Кислякове. А в Жаботині в урочищі Сокирне просто з гори б’є дивовижне за своїм складом джерело. Колись цю воду розливали в пляшки, називалась вона «Черкаська». Кажуть, що її колишній генсек Брежнєв у Кремлі пив...

Жива вода — не в забутій криниці, не в драговинні, а в джерелі, яке постійно вирує. Бо рух — це вічність, життя. Але й вона ще тільки каркас. І цю воду спочатку треба «приручити», бо вона вийшла із землі, де є багато злих духів. Наші предки її замовляли, проводили водосвяття за допомогою давньослов’янського божества Ордани (від Ор — бог світла, Дана — богиня води). Зберігати її краще в посуді із сосни, бо сосна — це дерево життя, вона не псує природні смакові якості води. У дубових барильцях вода стає бактерицидною і навіть вірусоцидною, але має гіркий присмак.

Особливу цілющу силу від усіх хвороб має свячена вода. Дуже велику силу мають «непочата вода» і вода «Єлена». Непочатою називається та, яку зачерпують щоранку першою з річки, колодязя чи криниці ( краще — з трьох криниць) до сходу сонця. Той, хто несе її, якщо зустрінеться з кимсь, не повинен вимовляти жодного слова, інакше вода втратить свою цілющу силу. Особливо корисно купати в непочатій воді хворих дітей. А воду «Єлена» названо так на честь її «винахідниці». Її також треба зачерпнути якомога раніше й першим. Той, хто зачерпує, має робити це натщесерце; до зустрічних, якщо трапляються, не говорити. Вживаючи воду, неодмінно треба промовити такі слова: «Вода Єлено! Очищаєш луги і береги — очисть мене від усього злого: болісти і слабости». Ця вода добре допомагає від пристріту, підвію вихра і курячої сліпоти.

Тільки ж де ви зараз знайдете в Смілі таку воду, яку варто було б зачерпнути? Та й не тільки в Смілі... Я ще знаю такі місця. Але скільки я їх шукав! Вода в Україні дуже погана. Природу ми забруднюємо, бо кидаємо сміття там, де заманеться, та й очисні споруди у нас майже не працюють. Тільки за офіційними даними кожного року в річки України викидають без будь-якого очищення 6 мільйонів тонн забруднюючих речовин! А наші предки не дозволяли собі навіть плюнути в воду, не те що смітити! Адже понад 80% усіх недуг передаються з водою... 70% нашого тіла — це вода, і вона повністю поновлюється кожні 90 днів. Тобто приблизно за три місяці оновлюється 70% нас самих! Із чого?! Отже, чиста природна вода — це справді життя!

Петро Степанович на диво жваво для свого віку встав, засунув руку за образи й витяг звідти дві пляшечки.

— Оце вам від мене подарунок, — сказав урочисто. — Цю воду я набрав із живого потічка у Холодному Яру. Ще й замовив її — як мене прадід учив. Вона цілюща, допомагає від поранення чи тяжкої хвороби...

Ми йшли від діда мовчазні й замислені. Аж поки нас не відволік від думок якийсь дядько, що, крекчучи, висипав у рів біля колії на Черкаси візок сміття. По дну рівчака тік до Чорної річки струмочок...