За 10-річну дружбу з «Днем» я навчився бачити «знамена часу»

Шановна Ларисо Олексіївно!

Дорогий «День»!

Від усього серця щиро дякую за велику честь бути зарахованим до друзів газети «День». І за запрошення з нагоди ювілею «Дня» та Фотовиставки «День-2011» на келих вина і дружнє спілкування з творцями доброго і прекрасного «Дня». Доброго і прекрасного тому, що Ваш «День» навіть при найпохмурішій погоді завжди ясний і сонячний.

Зустрітись з творцями «Дня» було моєю казковою мрією, і як у чарівній казці з дитинства — мрія стала дійсністю. На превеликий жаль, я не зможу в цей день приїхати в Київ. Але я буду серед вас своїм серцем, своїми почуттями, своїми думками. І коли будете підносити келихи за здоров’я, творчі успіхи та нові проекти «Дня», знайте, що в цей час в Прикарпатському Калуші, дивлячись у бік Києва, за всіх вас підніме свій келих людина, що сприймає газету «День» не тільки як цілюще джерело високоякісної і чистої інформації, а як живого, доброго і мудрого друга.

За 10-річну дружбу з «Днем» я навчився «не спати, як інші», а бачити «знамена часу». Усвідомив, що не заповнений добром простір експансивно заповнюється злом, а наша пасивність, нами змарнований час — великий дарунок злу. І що не можна, що гріх, байдуже спостерігати, як вмирає «прекрасна суть людська», і дозволяти жорстокості перемагати, а злу тріумфувати, глумлячись над ідеалом. Зрозумів, що бачити злочини і мовчати — стати співучасниками злочину і розділяти гріх зі злочинцями. Що не можна пасивно спостерігати за розвитком подій, а потрібно активно їх формувати. Бо не можна сповідувати Загальнолюдські Цінності і одночасно залишатись пасивним. Vivere Militare est! «Хто не бореться, той програє!» Тим же, хто сподівається сховатись від реалій життя і таким чином нібито уникнути стосунків зі «злом світу», хочу нагадати з апостола Якова: «Ти маєш Віру, а я маю вчинки. Покажи мені твою віру без вчинків, а я тобі покажу моїми вчинками мою Віру». Газета «День» своїми вчинками якраз і показує свою віру. Віру в ту майбутню модерну Україну, відблиск якої вже зараз можна побачити в незашорених очах сучасної молоді.

У світі вашу прекрасну професію йменують «ремеслом Ангелів». Тож хай добрі журналістські Ангели-охоронці повсякчас будуть біля кожного з вас.

Правда, Добро, Милосердя, Любов, Краса — переможуть зло! Вірю! І така газета, як «День», у якій журналісти «роблять те, що люблять, і люблять те, що роблять», з кожним новим номером, з кожним новим проектом пришвидшує цю перемогу.

Залишаюсь вірним і готовим НА ВСЕ(!) заради дітей у світі, і заради «Дня» у світі дорослих.

З повагою і любов’ю до всіх вас.

Щиро ваш Юрій Візнюра, м. Калуш, 20 жовтня 2011

Р.S. «Та ще не вечір»... Світ повен невидимих для всіх чудес. І казки мають продовження. Якщо мрії чисті і чесні, вони завжди збуваються. Мої мрії — радше реальні спроби здійснити щось добре для дітей і для газети «День». Тож буду, тим більше, що одержав від Вас нове натхнення, старатись, щоб ми якнайшвидше зустрілись і щоби ця зустріч з мого боку була практично продуктивною для «Дня».

Хочу також щиро подякувати Вам за Ваш чудовий подарунок — 2-томник «Екстракт + 200», «Силу м’якого знака» і фотоальбом «День-1997—2007».