Iван ПОПЕСКУ: Ми як стратегічну мету бачимо Україну в Європі
Завтра у нашого Президента буде вельми щільний графік. До Києва приїздить важливий гість — емір газоносного Катару шейх Хамад бін Халіфа Аль Тані. І 20 ж жовтня Янукович вирушить з візитом до Латинської Америки. Але запланованої раніше зупинки «Брюссель» у цьому щільному графіку не виявилося. Чому? Із цим запитанням ми звернулися до постійного представника України в Раді Європи, члена Партії регіонів Івана ПОПЕСКУ.
— Іване Васильовичу, завтра Президент не полетить до Брюсселя. І багато хто бачить у цьому певний сигнал — після виголошення вироку Юлії Тимошенко Євросоюз неодноразово заявляв, що відносини з Україною можуть погіршитися. Ваші опоненти кажуть, що Віктор Федорович перекреслив шлях України до Європи...
— Ні в якому разі не можна говорити про те, що можна якось згортати європейський напрямок. З кількох причин. Перша причина, й найголовніша, — це наш закон про основи внутрішньої й зовнішньої політики, де написано, що ми як стратегічну мету бачимо Україну в Європі. І всі державні органи, поки є чинним цей закон, працюють у цьому напрямку. Це найголовніше. А тепер підемо по підпунктах.
Що стосується конкретного візиту, річ у тім, що й раніше оголошувалося, що можливою є зупинка в Брюсселі в першій половині дня 20 числа, коли Президент виїжджає з офіційним візитом до Бразилії та на Кубу. Цю інформацію знали всі. І всі знали, що це можливо в першій половині дня.
Другий аргумент, який теж усім відомий, перший віце-прем’єр Андрій Клюєв виїжджає до Брюсселя, щоб продовжити консультації щодо зони вільної торгівлі. Ці консультації повинні відбутися 19-20 жовтня.
Будь-який візит, особливо президентів, не є політичним туризмом. Вони їдуть для того, щоб отримати якийсь конкретний результат. Не виключено, що в першій половині дня 20 жовтня питання, пов’язані із зоною вільної торгівлі, до кінця ще не будуть узгоджені. А перенести це на другу половину вже не виходить через офіційні візити, які вже давно заплановано.
Якби в нас згорталися євроінтеграційні процеси, не було б поїздки Клюєва з приводу зони вільної торгівлі. А приєднання України до зони вільної торгівлі з Європейським союзом є компонентом, великою частиною угоди про асоціацію.
— Учора Президент заявив, що якщо Європа не готова до угоди з Україною, то нічого страшного. Мовляв, можна зробити це пізніше. Ви не пов’язуєте ці затримки зі справою Тимошенко та декриміналізацією 365 статті?
— Так, існує ця проблема. Слід відокремити кримінальні моменти від політичних. Якби були підписані директиви Кабінету Міністрів на підписання газового контракту, як це передбачає українське законодавство, я впевнений, що був би виправдувальний вирок. У цьому питанні наші європейські колеги мають розібратися. Ще раз повторю: не треба змішувати політику й кримінальну відповідальність.
— Але вони вже змішалися. На Україну обрушився цілий шквал заяв з приводу справи Тимошенко.
— Так, є величезна кількість заяв. З цим ніхто не сперечається. Але давайте подивимося, хто конкретно робить ці заяви. Здебільшого це роблять сторони, зацікавлені в збереженні цього контракту. Усі розуміють, що якщо будуть змінені умови газового контракту, зросте ціна на транзит через Україну (за чинним контрактом ціна газу зростає, а ставка на транзит не змінюється), а отже, зросте ціна на газ. Це перша причина. Друга причина — треба подивитися, а хто здебільшого робить ці заяви. Це ЄНП — політичні партнери «Батьківщини».
— Не лише ЄНП відреагувала. Була жорстка реакція Вашингтона, прем’єр Великої Британії назвав вирок «ганебним». Але зараз усе ще чекають рішення апеляційного суду. Ви не побоюєтеся, що якщо Тимошенко сяде, Віктор Янукович їздитиме лише до Латинської Америки?
— По-перше, якщо ми говоримо про Латинську Америку, то ми говоримо про Латинську Америку минулого століття. Останнім часом у цьому регіоні сталися певні позитивні процеси.
По-друге, я б не хотів коментувати будь-які питання, пов’язані із судовим концептом, тому що це може бути трактовано як тиск на суд. Верховна Рада не може впливати на суд. Ми можемо впливати лише на якісь процедури. Міняти конкретний закон під конкретну людину ми не можемо. Це не є європейським підходом.
— Ми живемо за кримінальним кодексом, ухваленим ще 1962 року. Чи треба його міняти?
— Так, треба його міняти. І ми почали його міняти цього літа, коли Президент України дав вказівку створити відповідну робочу групу. Було розроблено відповідний законопроект. Тепер ми чекаємо експертної оцінки. Коли вона буде, ми в парламенті його ухвалимо. Потім на підставі цього нового КПК ми ухвалимо два закони. Закон про адвокатуру та закон про прокуратуру. Приведемо все у відповідність до європейських норм. І тоді суто формально перед Радою Європи ми виконаємо свої зобов’язання, які Україна взяла на себе 1995 року. Треба це робити? Треба! Виникає питання: чому попередня влада, коли мала більшість у парламенті, не змінила цього кодексу? Тепер вони говорять, що погано. Так, погано. Ми це теж визнаємо, й ми хочемо це змінити.
