Чи дозріла опозиція до Національного Проекту?

Одні ведуть нескінчені розмови, інші щось роблять. Причому мовчки і без зайвого галасу. Вчора в деяких ЗМІ з’явилася інформація про нібито досягнуті домовленості щодо злиття Партії регіонів і Народної партії, внаслідок чого Литвин отримає посаду заступника голови партії. Щоправда, цю інформацію тут же спростувала прес-секретар Литвина Ольга Чорна, але, як кажуть, диму без вогню не буває.

До речі, вчора стало відомо, що офіційна капітуляція «Сильної України» перед Партією регіонів відбудеться приблизно за місяць. Це станеться на з’їзді «Сильної України» 22 жовтня.

Регіонали поглинули Тігіпка, рано чи пізно поглинуть і Литвина разом із його Народною партією, вважають експерти. Партія регіонів створює мегапартію, аналог «Единой России». І можна не мати сумніву — створять.

Чи наслідуватиме опозиція приклад влади? Чи стане це останнім сигналом для Тимошенко, Яценюка, Луценка, Наливайченка, Кириленка, Гриценка, Катеринчука, Тарасюка та інших для того, щоб об’єднатися й утворити свій кулак? Чи зможуть демократи поступитися особистими амбіціями і створити свою опозиційну партію? Як то кажуть, живі перекази, та віри їм не ймеш.

Мабуть, найбільший прибічник єдиного списку опозиції на майбутніх виборах — це лідер партії «За Україну!» В’ячеслав Кириленко. На його думку, потрібна спільна платформа, «як противага списку Партії регіонів, до якого, тепер зрозуміло, долучать Тігіпка, Литвина, «Єдиний центр» і всіх, кого буде потрібно». «Зрозуміло, що коли проти такого потужного списку буде з десяток опозицій, то долю опозиції вирішено наперед».

На засіданні КОД В’ячеслав Анатолійович навіть запропонував проект угоди про спільну діяльність опозиції. Це спільний виборчий список та узгодження кандидатів у мажоритарних округах. У разі перемоги на виборах до Верховної Ради «БЮТ-Батьківщина» і НУ-НС повинні взяти на себе зобов’язання створити у Верховній Раді «демократичну більшість».

«Цей документ у проекті справді існує, — підтвердила «Дневі» одна людина з БЮТ. — Зараз іде обговорення всього цього процесу. Є його прибічники, а є й противники. Наприклад, Кириленко підтримує, а Яценюк — ні. Куди воно вирулить? Побачимо! Поки ж в усіх різні завдання. Але гадаю, що діятимуть максимально прагматично».

І справді, Яценюк не раз у багатьох виступах на телебаченні казав, що коли опозиція піде двома колонами («Батьківщина» і «Фронт Змін»), то набере більше голосів. А ті, хто ратує за об’єднання, будь ласка, обирайте — або «Батьківщина», або «Фронт Змін». Яка сила вам ближча, туди й пишіть заяву. «Приєднуйтеся, панове!» — як кажуть у легендарному фільмі Марка Захарова.

«В Україні успішними були лише ті проекти, які працювали на одного лідера. А коли їх декілька — рейтинги сиплються, соратники гризуться, а люди відвертаються», — вважає політолог Вадим Карасьов.

Ми також поцікавилися думкою інших політологів щодо успішності єдиного списку опозиції.

КОМЕНТАРI

Володимир ЛУПАЦІЙ, політолог, директор Центру соціальних досліджень «Софія»:

— Сьогодні опозиція поки намагається об’єднатися перед тиском з боку владних структур. Позитивного, продуктивного проекту, на якому б відбувалося об’єднання опозиції, поки що немає. Адже такий проект передбачає бачення перспектив розвитку країни, коли певна політична сила намагається мобілізувати свій потенціал під реалізацію цього бачення. Тоді такі політичні сили могли б поєднувати свої можливості і потенціал. Коли ж горизонтом для політичних сил є виключно поточні виборчі перегони або їх перспектива, то вони зазвичай не так об’єднуються, як конкурують між собою на одному політичному полі.

Зараз ми бачимо об’єднавчі зусилля, які можна обізвати «формування певних партійних профсоюзів». Опозиційні політичні партії, не маючи широкого вкорінення і розгалуженої системи партнерства в регіонах, виявляються дуже вразливими, коли опиняються поза межами владних структур. Сьогодні у нас головними у прийнятті рішень стали виконавчі структури, а парламент виконує функцію оформлення або дооформлення ініціатив, які йдуть із середини виконавчих гілок влади. Парламентський майданчик переживає фазу політичної анемії (він безсуб’єктний). Тому більшість політичних сил не має парламентського простору для впливу і розгорнутої роботи за межами парламенту. Отже, політичні сили, які представляють опозицію, виявилися неготовими діяти в нових умовах.

Костянтин МАТВІЄНКО, експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»:

— У опозиції є така проблема, як гранично низька довіра суспільства. Нинішня опозиція вже була при владі, тому сьогодні у вигляді судових процесів вона споживає плоди своєї ж діяльності або бездіяльності у сфері судової реформи, реформи правоохоронної системи. Суспільство також споживає наслідки діяльності цієї самої опозиції. Відтак сьогодні опозиційні сили змушені об’єднуватися на рештках електорального поля, отже, що менший електорат, то більша конкуренція за нього. До цих політичних сил немає довіри, а коли немає довіри, то нуль плюс нуль, все одно буде нуль. Отож, у них немає ґрунту для об’єднання.

Крім того, ні для кого не є секретом, що опозиція шукає ласки у правлячому таборі. Ми це можемо бачити на прикладі призначення колишніх бютівців або нунсівців на владні посади. Це вирішується індивідуально. В інших випадках Партія регіонів споживає партії повністю («Сильна Україна», все йде до того, що і Народна партія). Таким чином, якщо у влади є підстави для об’єднання — спільне споживання ресурсів країни, то у опозиції таких підстав немає. Пам’ятаєте, як свого часу від Народного руху відгалузилися різні політичні сили. Те саме ми спостерігаємо і з НУНСом. Коли у Ющенка був високий рейтинг довіри суспільства, всі об’єднувалися навколо його човна, коли рейтинг впав — всі повтікали. Тому говорити, що зараз опозиція об’єднається і створить ефективний політичний інструмент, не випадає.