Лисика ніколи не буває забагато. І дуже радує те, що останнім часом його ім'я доволі часто згадується.

Так має бути.

Зокрема, «День» писав про зал Лисика в Музеї модернізму у Львові, про поновлення вистави «Сотворення світу» Андрія Петрова в декораціях Євгена Лисика у Львівській національній опері. Також — про підготовку альбому «Лисик. Графіка, малярство» та презентацію цього унікального мистецького видання, що його готували донька Євгена Микитовича — чудова керамістка Анна Лисик та світлої пам'яті художник Остап Лозинський, — альбом, до якого ввійшли понад 550 робіт із доробку митця.

Тепер-от відкрито виставку «Євген Лисик. Драма» в арт-центрі Павла Гудімова.

ДОВІДКА «Дня»:

Євген Микитович ЛИСИК (17 вересня 1930 р. — 4 травня 1991 р.) — театральний художник, лауреат Шевченківської премії, народний художник України.

Фаху навчався у Львівському інституті декоративно-ужиткового мистецтва. Працював у Львівському театрі опери і балету від 1961 року. Із 1967-го — головний художник театру.

Для Львівської опери створив сценографію до більш ніж 40 вистав, зокрема — до опер «Золотий обруч» Бориса Лятошинського, «Отелло» Джузеппе Верді, «Джоконда» Амількаре Понк’єллі, «Тангойзер» Ріхарда Вагнера, «Пікова дама» Петра Чайковського, «Війна і мир» Сергія Прокоф’єва, балетів «Спартак» Арама Хачатуряна, «Лебедине озеро» та «Лускунчик» Петра Чайковського, «Створення світу» Андрія Петрова, «Есмеральда» Цезара Пуньї, «Ромео і Джульєтта» Сергія Прокоф’єва та ін. Сценографічна спадщина Лисика належать до Золотого фонду Львівської національної опери.

Як запрошений художник працював у театрах України, Польщі, Росії, Білорусі, Молдови, Туреччини та Північної Македонії.

Багато науковців вивчали творчу манеру сценографа Євгена Лисика, його унікальний стиль і техніку виконання значної частини монументально-живописних полотен як невід'ємної складової балетних вистав, у тім числі й «Сотворення світу». «За роки творчої діяльності Євген Лисик виробив власний оригінальний стиль і творчу манеру, яка не має прямого запозичення ні в давньому, ні в сучасному театральному мистецтві. Живописні стиль і техніка стали засобами поглиблення розкриття художнього задуму, образів балетів», — пише, зокрема, про доробок Лисика в дослідженні «Творчість Євгена Лисика і балетний театр» кандидат мистецтвознавства Андрій ДЕМ'ЯНЧУК.

Говорить про творчість Лисика як про унікальне явище у світовій культурі, зокрема, професор, завідувач кафедри дизайну архітектурного середовища Інституту архітектури та дизайну Національного університету «Львівська політехніка», автор монографії, яка вийшла у видавництві «Львівської політехніки» 2017 року, «Творчість Є. М. Лисика в часі, просторі, сценографії та архітектурі» Віктор ПРОСКУРЯКОВ: «Це Мікеланджело у сценографії...» І нагадує, що Євген Лисик «створив середовище дії у 85-х виставах».

«Я радий, що Лисик повертається до нас, — зазначає автор передмови до щойно згаданого альбому Лисика, народний художник України Любомир МЕДВІДЬ. — Це феноменальна постать у світовому мистецтві. Ми дозріли до комунікації з Лисиком. Ми зрозуміємо велич цієї людини, велич його інтелекту, зрозуміємо винятково гуманні позиції в житті».

«Експозиція «Драма» в арт-центрі «Я Галерея» — це насамперед результат, який став можливим після виходу альбому рисунків Євгена Лисика, що його торік впорядкували Анна Лисик та Остап Лозинський, — наголошує арт-менеджер, засновник арт-центру Ya Gallery Lviv, куратор українських та міжнародних мистецьких проєктів Павло ГУДІМОВ. — Альбом, який хочеться переглядати і переглядати, інколи його неможливо згорнути, він відображає ще одну, досі маловідому грань художника — рисунок. Але це — не підготовчий рисунок до вистав чи ескізи образів. Це щоденник, який радше піднімає зі свідомого й підсвідомого дію та образи, які нестримно рвалися на поверхню. Це те, що потребує пояснення, розшифрування, історії та відчуття — тут і особливого трактування жанрові сцени, обличчя, спогади й величні ілюзії. Ти підглядаєш за минулим, і, коли спілкуєшся з Анною Лисик, розумієш першопричини, які зумовлюють цю візуалізацію».

Виставка «Євген Лисик. Драма» представлена розділами «На коні», «Війна», «Театр», «Львів, 50-ті» та «Буття». «Основні теми його рисунка стають дороговказом нашої оповіді й допомагають створити новий погляд на генія», — говорить Павло Гудімов.

Над створенням «Драми» працювала потужна команда, і це — Павло Гудімов, Анна Лисик, Наталія Туліна-Маруняк, Тетяна Борівець, Анна-Марія Волосацька, Дмитро Янковий, Вадим Волков, Катерина Большакова, Світлана Велеган, які досліджували, писали і редагували тексти, перекладали, фотографували і реставрували.

«Минуло понад 30 років без Євгена Лисика. І ми знову маємо шанс пізнати художника. Поступово розвести концентрат його творчості у виставкових просторах й артикулювати через теми й сюжети, через життєпис та спогади, через зрозумілі й неосяжні ситуації», — зазначає Павло Гудімов. Додає, що не може позбутись відчуття, що Євген Лисик був обраним, що художник — це лише земна професія, яка дала йому змогу розкритися в той час, у тому місці: «Це не лише талант чи обдарованість — це особлива дія, яка має тривати». І запрошує відвідати виставку «Євген Лисик. Драма», яка триватиме в арт-центрі «Я Галерея» до кінця березня.

Фото Андрія КУБ'ЯКА і з ФБ-сторінки Даші БАЛАБАЙ