У цей пам’ятний день у Києві пройшла акція «Безкарність вбиває». Журналісти, активісти та просто небайдужі громадяни зібралися біля будівлі Національної спілки журналістів України (НСЖУ) та пішою ходою пройшли на Майдані Незалежності, щоб вшанувати репортера, який боровся за правду, і якого розчавив маховик режиму Кучми.

Під меморіальною дошкою на будівлі НСЖУ «Пам’яті журналістів, що віддали життя за правду» лежить букет троянд із хризантемами, перев’язаний жовто-блакитною стрічкою. Тут же – червоні гвоздики. На дошці вписане і прізвище Георгія. Він – ледь не наймолодший у списку. Хоча лише за 8 місяців 2014 року померли уже сім журналістів. Проте ця тенденція чомусь не підштовхнула журналістів прийти на акцію вшанування пам’яті. «Торік нас було вдвічі більше, - здивовано говорить Наталія СОКОЛЕНКО, учасниця журналістського руху «Стоп цензурі!». – Чому так?. Здавалося, смерть Георгія тримала українських журналістів під захистом, нас не чіпали весь цей час, поки не було відкритої російської агресії. Тепер же усі стримуючі фактори спали. І безкарність тих, хто винен у смертях, знущанні, залякуванні журналістів справді вбиває».
«Тепер ми розуміємо, що у смерті Гії винна не лише тодішня влада, яку він критикував, а й влада сусідньої країни, яка весь цей час намагалася і продовжує кампанію з дискредитації наших політиків, щоб не пустити Україну в Європу», - вважає голова Незалежної медіа-профспілки України Юрій ЛУКАНОВ.
 
На жаль, біля будівлі НСЖУ було більше журналістів, які прийшли висвітлювати подію, ніж тих, хто мав би брати в ній участь. Проте навіть в такому складі десяти-двадцяти людей журналісти пішли на Майдан, вигукуючи по дорозі гасла «Руки геть від журналістів», «Росіяни, звільніть українських журналістів з полону», «Не вбивайте журналістів». Студенти-першокурсники, що вчаться на журналістиці, взялися нести плакат «Стоп безкарності! Справедливість – зараз». Уже на Майдані Незалежності до цієї групи доєдналося більше людей. Активісти виклали свічками на площі «Гія», інші тримали плакат «Георгій, ми не забули». О 20 годині пам'ять Георгія Гонгадзе вшанували хвилиною мовчання.
 
«Я не сподіваюся, що при сьогоднішній владі справу Гонгадзе доведуть до кінця, - коментує «Дню» співорганізатор акції «Україна без Кучми» Володимир ЧИМЕРИС. – Колись Кучма сказав: «Хотів би я побачити Україну без Кучми». Але Україна залишилися при Кучмі, просто у нього були різні прізвища. Ющенко, Янукович, Порошенко – це все люди з його системи. Система не змінилися. Тому ми не можемо сподіватися, що будуть не тільки покарані замовники вбивства Гонгадзе, а й розкриті інші резонансні справи. Це один і той самий правлячий клас просто тасує між собою колоду. Одним із тузів в цій колоді є Кучма. І далі при владі знаходяться тузи і королі з цієї колоди. Насправді розкриття справи Гонгадзе, як і багатьох інших справ, відбудеться тільки після справжньої революції. Гія – це не тільки символ української свободи. Це символ української революції. З його смерті розпочалася акція «Україна без Кучми», де і була вперше артикульована потреба зміни системи. А не просто зміни президента. Те, що Кучма зараз виступає як «миротворець» – лише ще один показник того, що справа найближчим часом не буде розкрита».
Напередодні журналісти руху «Стоп цензурі!» звернулися до Президента України, міністра МВС та Генпрокурора з вимогою зробити все необхідне, щоби встановити замовників убивства Гонгадзе, щоб усіх винних, причетних до цього злочину, було нарешті покарано. «День» запитав у присутніх, чи розраховують вони на те, що справу Георгія Гонгадзе доведуть до кінця при нинішній владі і чому це питання настільки принципове для української журналістики і громадянського суспільства.

Як повідомляла напередодні Незалежна медіа-профспілка журналістів України, окрім столиці акції пам'яті Георгія Гонгадзе відбудуться у Рівному, Львові, Луцьку, Чернівцях, Чернігові, Херсоні, Дрогобичі, Кременчуці (Полтавська область). Навіть у Сімферополі та Керчі українські журналісти планували зустрітися в цей день на площі Леніна, а у Донецьку – біля місцевої будівлі НСЖУ.