Виставка «Хотинська війна 1621 року і доля Центрально-Східної Європи», що відкрилася в Національному музеї історії України (МІСТ), – уже черговий сучасний погляд команди закладу на віддалені в часі події, що вони, проте, важливі для українців (і не лише для нас) і сьогодні. Нагадаємо, «День» уже писав про обставини, перебіг і значення цієї битви (див. статтю Ігоря Сюндюкова «Коли небо палало…» в № 125 - 126 від 1 жовтня ц.р.), тож зосередимося більше на унікальності представленої експозиції та багатоголоссі бачень Хотинської битви.

СТВОРЮВАЛИ І ЗАХИЩАЛИ ЄВРОПЕЙСЬКІ ЦІННОСТІ

Успішна оборона Хотинської фортеці зупинила просування османської армії вглиб Центрально-Східної Європи. Сьогодні на цю славетну сторінку минулого претендують кілька держав, правонаступниць Речі Посполитої, зокрема Україна, Польща та Литва, було зазначено на урочистому відкритті виставки. Це наш спільний історичний досвід, і невипадково в наших країнах цього року відбулися відповідні заходи на державному рівні. На відкритті виставки були представники всіх трьох держав. Зокрема Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської Республіки в Україні Вальдемарас САРАПІНАС у своєму виступі українською мовою наголосив: «…Для мене велика честь, що героєм Хотинської битви був великий гетьман Литви, великий полководець, державник, діяч культури та освіти Ян-Кароль Ходкевич. У часи Великого Князівства Литовського ми разом захищали Європу – від Османської імперії, від Російської імперії, від татарської Золотої Орди. Захищали і на тих землях будували Європу, створювали те, що сьогодні називається європейськими цивілізаційними цінностями. Експонати, які ми сьогодні побачимо, вражаюче відображають дух того часу і водночас виглядають сучасно. В них відчувається рішучість і прагнення перемогти. І сьогодні я бажаю Україні рішучості і прагнення подолати зовнішню агресію, створювати нову Україну. А Литва, повірте, була, є і завжди буде разом із вами в боротьбі проти російської агресії. В Литві це є аксіомою, яку розуміють і підтримують усі: і керівники нашої держави, і звичайні литовці».

Приєднуючись до всіх побажань високоповажного посла, директор Польського Інституту в Києві, радник Посольства Республіки Польща в Києві Роберт ЧИЖЕВСЬКИЙ, як історик за професією, звернув увагу на значення цієї науки для становлення нації. «Історія об’єднує націю. Нація, можна сказати, – це спільна історична думка, – переконаний пан Роберт. – Але різні нації кожна історична пам’ять може об’єднувати або роз’єднувати. В історичному діалозі Польщі та України, звичайно, маємо певні важкі моменти. Але, на мою думку, треба більше зосереджуватися на тих історичних моментах, які нас об’єднують. Звісно, треба пам’ятати про все, і тут історія як наука буде працювати. Але виставка – це частина історичної пам’яті. Через цю пам’ять держава показує, що для неї важливе. І я дуже радий, що в цю велику річницю всі три держави пам’ятають про цю спільну перемогу».

«І ще одне: за що ми воювали по-справжньому? Вважаю, що це була найбільш справедлива війна – вона була за наше життя, щоб можна було жити, як кожен хоче, щоб ніхто не втручався в наші справи. Ця війна була з такою метою, щоб можна було повернутися до звичайного життя. І я бажаю Україні, щоб після перемоги вона могла повернутися до звичайного життя», – звернувся Роберт Чижевський.

«Для українського національного наративу Хотинська битва – це приклад козацької звитяги і перша заявка Війська запорозького на окремий статус і визнання в межах Речі Посполитої. Ми вирішили зробити виставку, яка, з одного боку, відзначає цю подію, а з іншого – показує, що Хотинська війна – це не лише козаки, а контекст набагато ширшого плану. Вона так чи інакше може вважатися одним із сюжетів Тридцятилітньої війни й одним із сюжетів протистояння трикутника Річ Посполита – Габсбурги – османи з Бетленом Габором (князь Трансільванії, король Угорщини. – Ред.). Власне, це все те, що призвело в сумі до стояння під Хотином», – розповів один із кураторів виставки (поруч із Максимом Яременком та Владиславом Безпальком), старший науковий співробітник музею, кандидат історичних наук Ярослав ЗАТИЛЮК.

СПІВМІРНО ПРЕДСТАВИТИ ВСІ СТОРОНИ ВІЙНИ

Генеральний директор Національного музею історії України, доктор історичних наук Федір АНДРОЩУК, крім такого «хрестоматійного бачення», виокремив інший аспект події: «Це досить складне питання, оскільки ця перемога була досить специфічна, перемога «лузерів», можна сказати… Бо якщо ми візьмемо кожну сторону конфлікту, врешті ніхто не отримав тих преференцій, на які розраховували. Я це веду до того, що війна як така є досить важливою темою для роздумів. Мені здається, що ця виставка створює певну можливість нам ще раз задуматися над спільними сторінками нашої історії і зробити певні висновки».

«Ідеєю виставкового проєкту було показати не лише саму битву, а й різні сторони, які брали в ній участь і яка версія Хотина в кожної з цих сторін була. Це надзвичайно складне завдання з точки зору підбору репрезентативного матеріалу, який би достойно і співмірно представив те, що сталося 400 років тому», – зробив дуже важливий акцент Ярослав Затилюк. Завдяки підтримці численних партнерів, переконаний науковець, це завдання вдалося успішно втілити. І в цьому зможе переконатися кожен відвідувач виставки. Бо експозиція представляє всі чотири табори, які зіткнулися під Хотином: «османський, табір Кримського хана, який підходив з іншого боку, щоби протистояти коронній армії і козацькій», – каже Ярослав Затилюк.

ПОКАЗАТИ УКРАЇНСЬКИХ «ЕКЗАМЕНАТОРІВ»

Украй важливою в створенні виставки була експертиза та консультації доцента кафедри тюркології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олександра ГАЛЕНКА. Він відзначив, що був дуже радий інтелігентній ідеї кураторів, бо це було важливо – представити на виставці Османську імперію і Кримський ханат. Чому?

По-перше, османці оголошували, що «ми йдемо священною війною», – наголошує Олександр Іванович. Ціла Османська імперія рушає на маленький Хотин. Інші плани є інші плани (зокрема, на виставці є реконструкція, де музейники вперше спробували показати гіпотези істориків, куди збирався рухатись османський султан. «Більш-менш поширена версія – на Відень, інша версія – султан збирався нейтралізувати польського короля, а потім допомагати своєму підданому Бетлену Габору розібратися з Габсбургами», – зазначив Ярослав Затилюк), та, зауважує Олександр Галенко, самі турецькі джерела, офіційна хроніка Мустафи Наїми, говорять: «султан хоче очолити священну війну і стати на чолі всього ісламського світу, і все це сунуло на Хотин».

І по-друге: «основна причина, яку вони висували для походу на Хотин, були козаки. Ніщо інше. І козаки згадуються в описах баталій буквально по кілька разів на кожній сторінці, натомість усі інші – це друга річ», – говорить тюрколог. Згадуються польський королевич Владислав, поляки і деякі німці, але переважно козаки. «Вони не просто билися за те, що їм справді належало на тоді, а приймали іспити в українців, які мали на той час уже 130 років писаної історії козаччини, які вчилися в татар, турків. І це ті татари і турки, які тепер становлять частину України. Це нам показує всю складність історії України. Я справді щасливий з того, що зміг долучитися до цієї виставки для того, щоб зшити тепер, за 400 років після тих подій, ті фрагменти мапи європейської і світової історії, з яких постала Україна, – поділився Олександр Галенко. – Тому що половина території нашої теперішньої країни належала Кримському ханату й Османській імперії, і вони, що називається, відстоювали свої території. Українці в складі Речі Посполитої були ще взагалі ніким, і назва цієї виставки насправді дуже пасує до цього матеріалу і до того, що ми хочемо бачити як українці в цій виставці. Де тут поворотний пункт Хотинської війни в долі Центрально-Східної Європи – в появі України на цій мапі ще в складі польсько-литовської держави. Але османці, я це знаю як людина, яка читала і зрештою зробила доступною в перекладі османську хроніку, пишуть про те, що головною причиною і головною метою Хотинської кампанії було перешкодити Речі Посполитій посилати козаків на Чорне море і завдавати шкоди. Козаки були центральним пунктом цілого наративу хотинської кампанії османців».

«Ми народилися саме тоді на політичній мапі і саме завдяки Хотину, – переконаний Олександр Галенко. – За 27 років починається Хмельниччина, і вона не почалася б без договорів із Кримським ханатом і без союзу з Османською імперією, які нам дали сили для того, щоб уже інакше заявити про себе, і це було вже формальним початком України».

УНІКАЛЬНІСТЬ ЕКСПОЗИЦІЇ

Дуже корисно і цікаво кожному відвідувачеві буде звернути увагу не лише на експонати у вітринах, а й яскраві й оздоблені невипадковими ілюстраціями банери, що їх супроводжують. Саме тут можна прочитати про те, як розповідала про битву і тлумачила її кожна зі сторін. Нині в історіографії, як прокоментував «Дню» Ярослав Затилюк, «ясна річ, пишеться про Хотинську перемогу. Перемога в тому, що османське військо не пішло далі. А в дослідженнях турецьких істориків це малозначимий епізод – власне, як сюжет про те, що султан Осман Другий, молодий, енергійний, невдало керував військом і це призвело потім до його страти. А так це нічого не змінило. Якоюсь мірою це правда для Османської імперії – за 50 років вона взяла Кам’янець».

Ярослав Затилюк недарма наголосив, що в підготовці виставки велике значення мала партнерська робота з іншими установами. Перше, що зустрічає відвідувачів, – гармата, надана Національним історико-етнографічним заповідником «Переяслав». «А гармати – це один із символів Хотина», – нагадав куратор. Серед унікальних предметів — булава, з якою традиційно зображують гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, що її надав Чернігівський обласний історичний музей імені В.В.Тарновського.

Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського надала для експозиції поменник Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря з записом про гетьмана. «З цього тексту почав творитися історичний образ гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного», – розповів Ярослав Затилюк.

У вітринах, що представляють річпосполитський табір, важливими є кілька листів: написаний за рік до Хотина, після Цецорської катастрофи про загибель гетьмана Жолкевського, а також – лист з обозу до Лева Сапіги, причому кінця жовтня 1621 року. Оригінали цих документів надав Центральний державний історичний архів України в місті Києві. До слова, на відкритті виставки його директор Олег БАБЕНКО наголосив: «Документи національного архівного фонду мають промовляти не тільки до дослідників, але й до суспільства, вони мають брати участь у процесі виховання нашого сучасника, який мусить усвідомити, що історія України є історією Європи і впливала на становлення цивілізаційного процесу на континенті».

Представлено і кухоль німецьких майстрів 1660-х років, на якому закарбовано сцену битви вершників християн із мусульманами, що його надала Скарбниця Національного музею історії України. А також турецький дворучний кубок для вина, наданий Національним музеєм мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків. Директорка закладу Юлія ВАГАНОВА розповіла, що на ньому викарбувані привітання – тости, які виголошувалися в XVII ст., і подякувала Олександру Галенку за допомогу в розшифруванні цих написів. Саме Національний музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків найкраще допоміг репрезентувати османський табір, зазначив куратор виставки. Додали яскравості експозиції і репродукції мініатюр із османської історії Ґанізаде Надірі 1620-х років, що оспівують гадану перемогу султана. Як прокоментував Олександр Галенко, «османський літопис нам зображує, так би мовити, подвиги султана, які нам із вами можуть бути не зручними». Зокрема йдеться про тортури і страти козаків. «У описі Хотинської війни чотири чи п’ять таких описів страт, їх карали найжорстокішими тортурами. Це були прикмети діючої держави в уявленні османців: злочинці мусять бути покарані, так щоб власна публіка була певна в тому, що держава працює», – пояснив дослідник. А крім того, на одній із репродукцій зображений і «символ Хотина – знамениті чотири слони», звернув увагу Ярослав Затилюк. То були дарунки перського шаха османському султану.

Репродукції унікальних матеріалів надали музею для виставки Національна бібліотека Швеції та Бібліотека Музею палацу Топкапи в Стамбулі.

ПОЗНАЙОМИТИСЯ З УЧАСНИКАМИ ХОТИНА БЕЗПОСЕРЕДНЬО

Ну і чи не найцікавіше для не дуже заглибленого в історію відвідувача – в експозиції представлені чотири відтворені авторами-реконструкторами фігури – українського козака, польського, османського та татарського воїна – на повен зріст. Їхні одяг і спорядження виконані за комплексом історичних джерел і відповідають саме добі Хотинської війни, 1610 - 1630 рр., розповів один із відомих реконструкторів козацького одягу та озброєння Святослав СИЧЕВСЬКИЙ. До речі, можна спробувати, не вдаючись до підписів, самим визначити, хто є хто, а потім порівняти з наданою інформацією – для нефахівців результат, повірте, може бути несподіваним.

Також спроба музейників «зробити занурення в епоху» стала можливою завдяки роботам Сергія Шаменкова – одного з найкращих в Україні науково-художніх реконструкторів XVII століття, розповів Ярослав Затилюк. На портретах Шаменкова представлені і керівники військ Хотинської війни – Осман Другий, Ян-Кароль Ходкевич, гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, керівник корпусу яничарів, і воїни нижчих рангів.

Виставка «Хотинська війна 1621 року і доля Центрально-Східної Європи» представлена на третьому поверсі Національного музею історії України в 22-й залі (вул. Володимирська, 2). За умови відсутності карантинних обмежень вона триватиме до 31 березня 2022 р. І прийти на неї варто навіть неодноразово, адже куратори анонсували: будуть оновлюватися як роботи Сергія Шаменкова, так і частина експонатів.