Входимо у вітальню - а там ялинка! На ній іграшки висять і вогники мерехтять. Іграшки старовинні, кінця XIX - початку ХХ століття: їх піднесли музею друзі-дарувальники, а частину музейники придбали самі. Лебідь, снігуронька, клоун, балерина, годинник, яблуко, сніжинки... Подивиться на них людина, і почнуть їй увижатися різні чарівні неймовірності - то вальс із «Лускунчика» зазвучить тихо-тихо, то цвіркуни Діккенса і Булгакова за піччю заведуть свою пісню. Запахне ялинкою і домашніми пирогами: ялинка - вона поруч, зрозуміло, а пироги не інакше як з веранди.

Ці іграшки могли бачити на Різдвяних ялинках маленькі кияни: Коля Бердяєв, Ігор Сікорський, Леся Косач, Павлик Альошин, Костик Паустовський, Володя Горовіц, Сергій Лифар, Голдічка Глієр, Анечка Горенко, Сашко Вертинський, Віка Некрасов, Мишко Булгаков...

Тому на музейній ялинці поруч зі старовинними іграшками з'явилися фотографії дітей у мініатюрних сріблястих рамочках. Придивіться - і ви їх упізнаєте! Ось воно, справжнє Різдвяне диво - великі кияни зустрілися зі своїм дитинством на київській вулиці.

«У вікнах справжня опера «Ніч під Різдво» - сніг і вогники. Тремтять і мерехтять». Чекаємо волхвів, чекаємо ялинкового діда. Чекаємо чудес!