Шостого грудня, у день 30-річчя Збройних сил України, в Національному музеї історії України (МІСТ) відбулося урочисте відкриття виставки «Народжена волею, стверджувана зброєю!» Крім такого святкового приводу, вона також є завершальним акордом у відзначенні 100-річчя Української революції 1917–1921 років та вшануванням учасників Другого зимового походу Армії УНР.

Як наголошувалося на відкритті, виставка демонструє тяглість традицій українського війська та поєднує історію збройних формувань періоду Української революції 1917-1921 рр. зі звитягою сучасних Збройних Сил України. Як зазначив її співкуратор (іншими спікураторами є завідувач сектору «Музей Української революції 1917–1921 років» Олександр Хоменко та завідувач відділу історії України XIV – початку XX століть Олександр Кучерук) завідувач сектору історії України у ХХ столітті, кандидат історичних наук Богдан СКОПНЕНКО, ця тяглість дуже добре «відчитується» саме у військовій символіці, тож ці елементи становлять велику частину експозиції. Більша частина експонатів украй рідко виставлялася раніше, а деякі – взагалі представлені вперше.

Наприклад, заступник генерального директора Національного музею історії України Богдан ПАТРИЛЯК звернув увагу гостей на знамено Українського Запорозького полку 1917 року: «Ним послуговувався не тільки цей підрозділ, який був розформований, але і Січові стрільці Євгена Коновальця, й інші підрозділи доби Української революції». «Цей прапор був відреставрований і повернутий до життя пані Оленою Гаврилюк та Марією Орлик – дуже велика вам дяка, – звернувся до колег пан Богдан. – Також дякуємо реставраторам нашої філії – Скарбниці Національного музею історії України, ними був повернутий до життя інший експонат, що є центром нашої експозиції: це поховальний вінок воякам, загиблим у бою під Мотовилівкою 1919 року. Багатокілограмовий срібний вінок, по суті, витвір ювелірного мистецтва».

Загалом лунали подяки всій команді музею від найвищих до найнижчих ланок, партнерам закладу в цьому проєкті, а саме Центральному державному архіву вищих органів влади та управління України, Галузевому державному архіву СБУ, Національному військово-історичному музею України та небайдужим громадянам, які передали на тимчасове експонування речі з особистих колекцій. Зокрема, як розповів «Дню» Богдан Скопненко, приватний колекціонер Олександр Мельник, котрий має прекрасну колекцію української фалеристики, із величезним задоволенням погодився бути партнером музею у цьому проєкті. «Також надали предмети люди, які займаються військово-історичною реконструкцією, – у нас відтворений образ вояка Української галицької армії і вояка УНР. До такого поєднання Галичини і Наддніпрянщини долучилися реконструктори Максим Ющенко, Євген Шупік і Артем Папакін», – відзначив співкуратор.

«ТАКІ ЗАХОДИ СПРЯМОВАНІ В МАЙБУТНЄ»

Національному військово-історичному музею України у МІСТі дуже вдячні за надання копії церемоніального прапора 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних запорожців. «Ми хочемо підкреслити, що на сторожі нашої незалежності як і тоді, так і сьогодні стоїть українське військо», – зазначив Богдан Патриляк на відкритті, на яке запросили і ветеранів російсько-української війни, і чинних військовослужбовців.

Сергій ЛИСЕНКО, начальник групи цивільно-військового співробітництва 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних запорожців, у своєму виступі наголосив, що проведення таких заходів важливе не тільки для самого українського суспільства: «Це буде показано і за межі України, що ми маємо власну державу, яка, так випало на долю, завжди виборює свою незалежність. Я впевнений, що перемога буде за нами. Українське цивільне суспільство разом зі своїми військовими».

Військові підготували для музею приємну несподіванку – передали в експозицію емблему 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних запорожців, а також Сергій Лисенко вручив співкуратору Богдану Скопненку подяку від командувача бригади, полковника Олександра Вдовиченка, та особового складу цього військового підрозділу.

У коментарі «Дню» Сергій Лисенко поділився: «Найбільше мене ця виставка вразила тим, що тут є унікальні експонати, вони безцінні. Зібрати таку колекцію і показати її – це те, що вкрай необхідно зараз. Ми виборюємо на фронті нашу незалежність і нашу територіальну цілісність, а в таких музеях і через такі вітрини цивільному суспільству прищеплюється любов не тільки до якоїсь місцевості, але і загалом до всієї України. Такі заходи вкрай необхідні, адже вони спрямовані в майбутнє. Ми бачимо наше минуле, яке ми вже перейшли, і ми відроджуємося і продовжуємо боротьбу».

«Місточок» часів прокладений в експозиції і через два великі банери – з обличчями українців і українок, котрі захищали волю України 100 років тому, а також тих, хто віддали свої життя на вже сучасній російсько-українській війні. Співкуратор виставки Богдан Скопненко припустив, що назва виставкового проєкту комусь може здатися трохи дивною: чому не стверджена, а стверджувана зброєю? «Тому що, як і 100 років тому, процес ствердження нашої волі триває, – наголосив він. – Ствердження зброєю у війні з сучасним необільшовизмом, неоімперіалізмом, з Російською імперією по суті. Тому мистецьким виміром нашого проєкту є обличчя революції, які ви можете побачити. Сто років тому, як і сьогодні, виборювали волю України тисячі людей. Так само сьогодні на сході України тисячі дівчат і хлопців ствержують нашу волю зброєю. Невипадково на другому банері показуємо обличчя тих, хто віддав за нашу волю найцінніше, що в них було, – своє життя» (до речі, історії кількох таких «простих» захисників можна прочитати у блозі МІСТу).

«НЕ БУВАЄ ЛЕГКИХ ПЕРЕМОГ»

Богдан Скопненко у коментарі «Дню» відзначив: урок тих подій для нас сучасних може бути в тому, що «навряд чи можна з цим ворогом, з яким ми воюємо, домовитись цивілізованим способом. Тому що це сила, яка розуміє тільки спротив. Так було і в добу національно-визвольних змагань». «Ідеологія, яку тоді декларували більшовики, – це та сама ідеологія, яку сповідувала Українська Народна Республіка, але УНР намагалася її справді втілити в життя, а з боку більшовиків це просто був відвертий популізм, єдиною метою якого було досягти влади. Тоді, як і зараз, дуже багато людей повірили цьому популізму, – проводить паралелі пан Богдан. – Але треба розуміти, що це потім завжди має дуже тяжкі наслідки. Треба завжди мислити логічно. І так само не буває легких перемог. Також дуже важливо мати єдність. Треба розуміти, що в нас одна мета – здобути цю волю, а між собою ми завжди зможемо домовитися вже у вимірі цивілізованого політичного дискурсу. Тому що боротьба тоді Української Народної Республіки з більшовицькою Росією, зараз боротьба України з необільшовицькою, імперською Росією – це по суті боротьба свободи і несвободи, це цивілізаційний злам, тут навіть не йдеться про українців чи росіян як етноси».

АРХАНГЕЛИ – ЧЕРВОНОЮ НИТКОЮ

Серед особливих експонатів на виставці – альбом із автографами членів Всеукраїнської Ради військових депутатів (1917 року), прижиттєві світлини командувача Бессарабської повстанської групи Армії УНР Андрія Гулого-Гуленка і сотника 6-ої стрілецької дивізії Армії УНР Василя Соломонівського, орден Святого Архангела Михаїла («Орден Базар»). Також Богдан Скопненко звернув увагу «Дня» на світлину вояків сірожупанної дивізії, яка формувалася з військовополонених українців Першої світової війни, котрі опинилися на території Німеччини. Ця світлина має підпис «Слава Україні!». «Ми невипадково її взяли – це гасло і тоді було актуальним», – говорить співкуратор. «Є оригінальні відзнаки цієї дивізії, дуже красиві. На них зображений архістратиг Михаїл, який є символом Наддніпрянщини, і на щиті в нього галицький лев – це період пошуків певної моделі візуальності у фалеристиці, коли намагалися якось поєднати і Галичину, і Наддніпрянщину, – пояснює дослідник. – Геніальний Михайло Грушевський потім усе це поєднав, запропонувавши тризуб. Але ці архангели лишилися, і вони в нас проходять червоною ниткою через весь виставковий проєкт: вони представлені і у фалеристиці, і на прапорі Запорізького полку, вони представлені на ордені на вшанування героїв Базару в період Другої світової війни. Ці візуальні маркери важливо показувати. Побачивши їх, люди ставлять собі запитання і потім шукають на них відповіді. Для цього ми і створюємо виставкові проєкти, щоб через візуальність донести щось більше».

До слова, мистецьким штрихом на відкритті виставки став виступ народного артиста України Тараса Компаніченка, який виконав пісні доби Української революції 1917–1921 років.

ВРАЖЕННЯ

«ЦЕ СВОЄРІДНИЙ СНАРЯД ДО КРЕМЛЯ»

Костянтин ВІННІЧЕНКО, ветеран російсько-української війни, головний консультант Уповноваженого президента України з питань реабілітації учасників бойових дій:

– Дуже важливо, що наші сучасні українці і українки можуть ознайомитися з такими важливими артефактами з тодішніх подій, щоб дійсно зрозуміти, що це не вигадана історія, як про це сьогодні говорить наш ворог. Що це підтвердження того, що боротьба українців за свою свободу і незалежність почалася не тільки 2014 року. Усі ці експонати підтверджують, наскільки до боротьби були залучені й українці з села, прості люди, це була справді величезна боротьба всієї України.

Скільки не намагалася московська влада забрати в Москву важливі архівні документи, важливі підтвердження, все рівно з’являються такі виставки. І це своєрідний снаряд, спрямований до Кремля, що ви, по-перше, не все забрали, по-друге, не всю Україну обікрали і, по-третє, наші цінності залишаються з нами.

«УКРАЇНЦІ НЕ ПЕРЕВЕЛИСЯ – ВОНИ Є І БУДУТЬ!»

Вадим СВИРИДЕНКО, ветеран російсько-української війни, уповноважений Президента України з питань реабілітації учасників бойових дій:

– Нам, як ветеранам АТО, дуже цікаво порівняти той і сьогоднішній день: у чому воювали в ті роки, яка була зброя і наскільки просунулася армія і ведення військових дій. Адже зараз інша стратегія, абсолютно по-іншому ведеться війна. І це виставка не просто цікава, вона потрібна, тому що нас об’єднує одна ціль – вільна Україна. Тоді боролися за неї і зараз боремося. Тож українці не перевелися – вони є і будуть! І найголовніше – наш український народ готовий встати на захист своєї землі. Це головний меседж цієї виставки, що перегукується з тими подіями, які тривають сьогодні на сході України. Це історично цікаво. Я шаную тих людей, які ставали за волю і славу України тоді, шаную наших воїнів, які зараз захищають кордони нашої країни.

«ЗА ЦІ РОКИ НАШЕ СУСПІЛЬСТВО ВІДКРИЛО БАГАТО НОВИХ СТОРІНОК»

Володимир ТИЛІЩАК, заступник директора Українського інституту національної пам’яті (із виступу на відкритті):

– Неймовірна виставка, яка нас наближає до тих подій і до тих людей, які сто років тому захищали нову українську державу. Так, цього року ми завершуємо цикл відзначень 100-річчя Української революції 1917-1921 рр. У 2016 році в указі тодішнього президента це відзначення було визначено одним із пріоритетів діяльності органів виконавчої влади. З погляду сьогоднішнього дня, можливо, не завжди в діях органів влади та пріоритетність проявлялася, але завдяки активності, ініцативі, наполегливості колег-істориків, музейників, громадськості (зокрема, нагадаємо, і редакція «Дня» провела 2018 рік як рік 100-річчя Гетьманату Павла Скоропадського, увінчавши його випуском книги «AVE. До століття Гетьманату Павла Скоропадського» – ред.) за чотири роки наше суспільство багато дізналося про історію Української революції, відкрило для себе багато нових сторінок. І ось це утвердження нашої сучасної спадкоємності від тих структур, у тому числі і військових, є надзвичайно важливим і символічним для нас сьогодні. Дякую, що ми дозволяєте доторкнутися до тих сторінок минулого, які є важливими і сьогодні.

Виставка «Народжена волею, стверджувана зброєю!» представлена на першому поверсі Національного музею історії України (вул. Володимирська, 2). і працюватиме до 31 березня 2022 року. Відвідати її можна за умови наявності Covid 19-сертифіката.