«НАЙБІЛЬША ПОДЯКА ДОБРИМ ЛЮДЯМ, ЯКІ ВІДКРИЛИ СВОЇ СЕРЦЯ ДЛЯ СПІВЧУТТЯ, ЗНАЙШЛИ СЛОВА, ЩОБ СКАЗАТИ ПРО ЄК НАЙВАЖЛИВІШЕ - ЯКИМ ВІН БУВ І ЯКУ ШКОЛУ НАМ ЗАПОВІВ»

Лариса ІВШИНА, дружина, головний редактор газети «День»

Дякую керівництву Уряду, всім причетним до створення  Урядової комісії , яка  забезпечила церемонію прощання і громадянську панахиду  на високому рівні , достойному ВИСОКОЇ людини. Моя  глибока вдячність керівництву Служби Безпеки України, керівництву Міністерства оборони... Євген Кирилович ,започатковував і очолював  ці  надважливі  відомства  , у свій час, і завжди за них переживав... Військові почесті для Генерала  Армії Євгена Марчука були  пошаною заслуг, виявом вдячності і честі.

Окрема  подяка - Мерії міста. АЛЕ  найбільша - всім тим  добрим людям, які  відкрили свої серця для  співчуття , знайшли слова , щоб сказати про ЄК  найважливіше - яким Він був і яку ШКОЛУ нам заповів. Які підтримали мене...

Сердечна всім вдячність...

Євгена Марчука одностайно вважають істинним державником не лише в Україні. Це визнають і державні діячі закордоном. Його тактовність і щира вдача розкривали серця оточуючих. Він є взірцем інтелектуала з різноманітними інтересами та моральними принципами, а отже наочним прикладом для майбутніх поколінь українців.

Широка діяльність Євгена Кириловича, яка пов’язана як безпосередньо з створеннями органів безпеки України так і з державними процесами в цілому, має бути не тільки належним чином оцінена сучасниками, але й закарбована в пам’яті поколінь. Поколінь, які в свою чергу мають пам’ятати, що цілісність країни починається з цілісної особистості та ціннісних каркасів.

Перебуваючи на найвищих посадах в державі, від голови Служби безпеки України, Секретаря РНБО, Міністра оборони  до голови Уряду, Євген Марчук продемонстрував те як необхідно діяти у вкрай скрутних для країни обставинах, які базиси лежать в основі державних інституцій та яким має бути керівник ключових секторів державної архітектури.

Після відспівування у колі найближчих, яке відбулося в Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі та офіційного прощання, Євген Марчук був похований на центральній алеї Байкового цвинтаря.

Рідні і близькі дякують Президентові України, голові Уряду за організацію поховання, керівництву СБУ, керівництву Міністерства оборони та всім хто висловив свої співчуття,  всім хто прийшов віддати шану Євгену Кириловичу.

Нагадуємо, що на сайті «Дня» відкрита «Книга пам’яті», де кожен може залишити свій відгук про Євгена Кириловича Марчука.

«У БІЛЬШ ЗРІЛИХ КРАЇНАХ ЛЮДЕЙ ПОДІБНОГО КАЛІБРУ – «НОСЯТЬ НА РУКАХ»

Іван КАПСАМУН, редактор відділу політики газети «День»:

- Україна попрощалася з Євгеном Марчуком... У більш зрілих країнах людей подібного калібру – «носять на руках», їхній потенціал слугує для зародження, або розбудови держави. У нас через слабкість суспільства і відсутність повноцінної еліти - шанс був змарнований, в свій час ЄК не обрали президентом... Але і на інших посадах він зробив дуже багато - заклав фундамент для розвитку в багатьох сферах життєдіяльності держави. Наприклад, СБУ досі функціонує за законом, який був прийнятий на початку 90-х, коли Службу очолював Марчук. Або в той час, коли у багатьох траплялася істерика від слова НАТО, саме завдяки ЄК на початку 2000-х (був секретарем РНБО) вступ до цієї організації було зафіксовано в законі. І багато іншого.

Я мав можливість неодноразово спілкуватися з Євгеном Кириловичем, зокрема брати інтерв'ю. Кожна така розмова - це був майстер-клас. Масштаб особистості, різносторонній розвиток, поєднання здавалося би несумісних якостей і знань та багато інших позитивних слів можна сказати про Марчука.     

Сподіваюся хоча б зараз країна усвідомить, який скарб вона мала - Школа Марчука повинна стати номером один для тих, хто планує займатися державними справами.

Співчуваю Ларисі Івшиній, всім рідним і близьким.

«У ЄВГЕНА КИРИЛОВИЧА БУЛО СИЛЬНЕ ВІДЧУТТЯ ІСТОРИЧНОЇ СПАДКОВОСТІ»

Ганна ГОПКО, народний депутат України VIII скликання, громадський діяч:

- Євген Кирилович був доступною людиною, навіть при посадах, до нього завжди можна було потрапити. І він дослухався до думки експертів та думки інших людей. Це разючий контраст із тим, що ми маємо сьогодні. Влада себе ізолювала від суспільства, від експертного середовища, думають, що все почалося з них. У Євгена Кириловича було сильне відчуття історичної спадковості, він досвідчена людина. І це допомагало йому приймати хороші рішення. Історія із Кримом стала класичною операцію, яка врятувала Україну, принаймні тривалий час у нас був спокій та була збережена територіальна цілісність. Але ж наступні правителі не хотіли користатися цим досвідом. Для них досвід поколінь нічого не значить. Євген Кирилович якраз був таким, що відчував спадковість поколінь, знав традиції та закономірність явищ розбудови української незалежної держави та нації. Це давало йому можливість, спираючись на своїх людей, однодумців, людей, яких він виховав, з якими він співпрацював, приймати правильні рішення. І під час ухвалення таких рішень закладався фундамент незалежності України, ними було закладено певний запас міцності. І завдяки цьому, незважаючи на всі негаразди, Україна тримається. І я сподіваюся, буде триматись. От пам'ять якраз про Євгена Кириловича дає наснагу і зобов’язує нас робити так, як він, а працював він день і ніч на користь України.

«ЄВГЕН КИРИЛОВИЧ ПРАЦЮВАВ НАВІТЬ, КОЛИ ВІДМОВЛЯВ ОРГАНІЗМ»

Ольга АЙВАЗОВСЬКА, голова правління Громадянської мережі ОПОРА:

- Він був неймовірно глибокою, прогресивною людиною, відданою своїй справі і готовою інвестувати останню енергію у те, що вірив. Ми познайомились вже в Мінську. Євген Кирилович працював навіть, коли відмовляв організм, коли лікарі забороняли літати після операції, коли «Мінськ помер», як всі казала, бо це було потрібно державі і особисті амбіції та інтереси були другорядні. Він говорив англійською краще, ніж молоде покоління, міг відповісти на будь-яке питання про ядерну зброю, психологічний портрет, історичні факти та трактував їх не через призму особистого, а завжди досить конструктивно.

Спочивайте з миром, Євгене Кириловичу. Вас не вистачатиме…

«ВІН БУВ ПЕРШИМ УКРАЇНСЬКИМ ПРЕМ'ЄРОМ, ЯКИЙ ВИКЛИКАВ ГОРДІСТЬ»

Сергій КОТ, кандидат історичних наук:

- Не стало мудрої людини, щирого патріота України.  Від нас поступово йде ціле покоління тих українських політиків, хто у складні та переломні 1990-ті роки змогли втримати Україну від повороту назад у минулі комуністичні часи та від повної здачі її Росії. Сьогодні багато хто не уявляє повною мірою хисткість та драматизм ситуації тих років. Коли кожен день треба було у зовні "мирних" умовах реально боротися за Україну, протистояти проросійським силам на кожній ділянці - від впровадження української мови до питань економіки та зовнішньої політики. Євген Марчук зіграв свою особисту і надважливу роль у тому, що той реванш не відбувся.

Він був першим українським прем'єром, який викликав гордість - розумний, патріотичний, із блискучим знанням англійської мови, а до усього - статний і красивий. Він першим з українських політиків такого рангу викликав довіру і симпатію на Заході. Не випадково його сприймали абсолютно позитивно більшість політиків - вчорашніх радянських дисидентів та політв'язнів. Показово, що до Є. Марчука з довірою ставилися лідери організованого націоналістичного руху, зокрема, останній Президент УНР у екзилі, Голова ОУН Микола Плав'юк. Він не один раз сам на сам зустрічався з Євгеном Кириловичем і обговорював з ним актуальні питання української політики. Пригадую, що у час отих відомих президентських виборів 1999 р., коли Євген Кирилович був одним з кандидатів. За дорученням М. Плав'юка я брав участь у його виборчій кампанії і відповідав за її організацію по одному з центральних районів міста Києва. У першому турі тут Є. Марчук посів друге місце після Л. Кучми з доволі невеликим відривом. Пригадую, що мій досвід ведення агітаційної кампанії навіть відзначали та узагальнювали на великій нараді учасників виборчого штабу Є. Марчука  під Києвом.

І мало хто згадує про ту автомобільну аварію під Обуховом, у яку втрапив тоді Є. Марчук і після якої дивом залишився живим. Між тим, у ті роки відбулося кілька схожих аварій, у яких загинули відомий український політик В. Чорновіл та ряд популярних журналістів. Саме після тієї аварії стався поступовий відхід Євгена Кириловича від безпосередньої участі у «великій політиці».

У тих виборах Є. Марчук відіграв ключову роль у тому, що завдяки ініційованій ним «канівській четвірці» було виключено з процесу О. Мороза, який узагалі не кандидував. І не відбулося об'єднання соціалістів з комуністами. А сама по собі ідея єдиного кандидата, альтернативного до Л. Кучми, була надзвичайно перспективною і дуже шкода, що її не підтримали у частині національно-патріотичного середовища, яке традиційно для України не захотіло об'єднуватися і висунуло купу кандидатів, роздрібнивши голоси патріотів України.

Але Є. Марчук далі залишався в українській політиці як досвідчена, зважена і мудра людина, а його публічні думки завжди викликали велику увагу громадськості.

«ВАША ПРАВДА НЕ ПОМРЕ»

Олександр ПРИЛИПКО, автор газети «День»:

- У нього був величезний потенціал державного діяча і всі необхідні якості для примирення суспільства. Знав і розумів тернистий шлях радянської республіки до незалежної демократичної України. Тому його не прийняла система тріумфуючого невігластва і узаконеної корупції. Без Марчука СБУ стало сервісною службою кланів, а кабінет Міністрів – лівою рукою президентів.

Смерть Євгена Кириловича - величезна втрата для суспільства і кожного з нас, хто відчував масштаб його особистості, і живучи серед сипучих пісків моралі, потребував чітких орієнтирів. Але втрата ще й урок. Коли державні механізми відкидають здатних і гідних людей від влади, машина стає засобом підвищеної небезпеки.

До його попереджень і акцентів, які він ставив, ділячись з нами своєю інформацією, ми будемо повертатися не тільки з поваги, але і в разі потреби історичної логіки.

Спочивайте з миром, Євген Кирилович, Ваша правда не помре!