Проект «Спокуси Ієроніма Босха» є неймовірним подарунком музею напередодні Нового року. У центрі експозиції – одна з найбільш ранніх копій знаменитого триптиху Босха «Спокуса святого Антонія». Її датують початком XVI століття і відносять до творів майстерні художника. Роботу Богдан Ханенко придбав у Мюнхені на початку ХХ століття, і сьогодні вона належить до колекції київського музею. Інших творів Босха або копій з його картин в українських музеях немає.

Кілька років тому твір забрали на реставрацію, яка досі не завершена. Тому зараз у гостей музею є унікальна можливість побачити роботу в процесі реставрації, ще й після перерви. Привід для такої виставки вагомий: протягом 2016 року світ відзначає 500-річчя від дня смерті майстра Північного Відродження.

ЗАГАДКОВА «ХВОРОБА» ТРИПТИХА

Куратор виставки, заступник генерального директора з наукової роботи Музею Ханенків Олена Живкова подає історію реставрації твору, як детектив. «Багато років робота «Спокуса святого Антонія» «хворіла». Причому, дуже дивним чином. Дві стулки «хворіли» хронічно, на них виникали здуття, постійно були загрози осипу, і ми постійно з цим боролися. Також стара рама розсохлась і вимагала реставрації, - згадує Олена Живкова. – Дирекція музею пішла на колосальний ризик і дозволила зняти цей твір з експозиції». Музей Ханенків долучився до Bosch Research and Conservation Project – міжнародного дослідницького проекту, який почався 2010 року і охопив музеї, у чиїх колекціях є твори Босха або їх копії.

Перші дослідження, проведені бюро науково-технічної експертизи «АРТ-ЛАБ» поставили музейників у тупик. Виявилось, що дві стулки триптиха написані не на дереві, а на полотні. Проте ані Босх, ані його майстерня на полотні ніколи не писали. Невже «київський» триптих виявився пізньою копією? Щоб прояснити ситуацію, твір віддали до Національного науково-дослідного реставраційного центру України (ННДРЦУ).

Виявилось, що фахівців збила з пантелику давня робота реставраторів. Більш того, вона і спричинила «хворобу» двох стулок триптиха. «На початку ХІХ століття серед реставраторів було модним переносити роботи, написані на дошках, на полотно. Це дуже небезпечний, складний, і, як тепер бачимо, безглуздий процес, який загалом руйнує шар фарби. Це травмує роботу, - каже заступник генерального директора з науково-реставраційної роботи ННДРЦУ Тетяна Бичко. – Усі частини триптиха, як показують наші дослідження, написані одним майстром. Проте їх стан дуже відрізняється. Коли роботу переносили з дошки на полотно, неминуче відбувалась деформація. Права стулка (не перенесена на полотно. – Авт.) майже в ідеальному стані, і наскільки бугристим і фактурним став живопис на двох інших стулках! Ці втрати, гадаю, виникли у результаті згаданого перенесення. Але знаю приклади, коли після таких дій картину втрачали взагалі. У нас, вважаю, ідеальний стан роботи після такого процесу, збереглась більша частина авторського живопису».

ХУДОЖНИК БЕЗ БІОГРАФІЇ

Парадокс у тому, що деякі дослідники досі не впевнені, хто створював картини, приписувані Босху. Єдиний достеменний факт з життя художника – помер 9 серпня 1516 року у нідерландському місті Гертогенбос. Про фрагменти біографії Босха, особливості живопису початку XVI століття і тлумачення образів з його картин на виставці у Музеї Ханенків можна дізнатися з інфографіки. При її підготовці музейники вивчали джерела англійською, німецькою, французькою, португальською, іспанською, польською, нідерландською мовами, бо сучасних матеріалів з теми українською або російською фактично немає.

«Коли почали роботу з джерелами, дуже зраділи: «Ура! Літератури багато, зараз її дослідимо і знатимемо про Босха все!». А коли почали її вивчати, жахнулись. Зрозуміли, що єдиної думки навіть з приводу того, чи писав Босх «твори Босха», немає, - ділиться Анастасія Мацело, завідувач наукового відділу західноєвропейського мистецтва Музею Ханенків. – Існує думка, що справді був Ієронімус Босх з Гертогенбоса, але також є версії, що картини, приписувані йому, створювали кілька людей».

Музейникам вдалось глибше відстежити історію копії «Спокуси святого Антонія», що потрапила до Києва. На початку досліджень було зрозуміло лише те, що це – копія роботи Ієроніма Босха, оригінал якої перебуває у Лісабоні, твір Богдан Ханенко придбав не пізніше 1911 року. Під час вивчення архівів дізналися, що вперше триптих згадувався як власність «лікаря Гюмбаля». Фахівці припускають, що мався на увазі психіатр Анрі Гімбай, чию колекцію 1905 року продали на аукціоні в Амстердамі. А Богдан Ханенко придбав триптих за п’ять років у мюнхенського арт-дилера Юліуса Бьолера.

До речі, оригіналом триптиха «Спокуса святого Антонія» називають роботу, що зберігається у Музеї старовинного мистецтва у Лісабоні. «По-перше, лісабонський оригінал набагато більший. По-друге, там окремі дрібні деталі зображено з більшою ретельністю. Це стосується не значних фігур, а, головно, маленьких чоловічків на периферії композиції, - розповідає Олена Живкова. – Ретельність у зображенні деталей у Босха вражає. У нашому творі вона не така, тому кажемо, що це, напевно, твір майстерні. Але після того, як майстерня виготовляла репліки, з них знову писали репліки, а потім – ще. Тому цінність твору обумовлює те, наскільки далеко він відстоїть від майстерні Босха».

ТРОХИ МЕТАФІЗИКИ

Ще один компонент виставки – низка гравюр XVI-XVIII століть з колекції Музею Ханенків. За образами і тематикою вони пов’язані зі спадщиною Босха. Власне, одна з експонованих гравюр – теж про спокусу святого Антонія. Її у XVII столітті створив Франц ван дер Вінгарде за картиною Давіда Тенірса ІІ.

«Представлено дуже ранні роботи видавництва Ієронімуса Кока. Зокрема, в експозиції є гравюри за роботами двох геніїв, які наслідували Босха, – Пітера Брейгеля Старшого і Давіда Тенірса. В інфографіці показані прямі цитати з творів Босха, які зустрічалися у цих авторів. Але хоча цитати прямі, це були люди іншого часу, іншої вдачі, і кожен вносив своє у ці сюжети. А разом все це розширює тему Босха», - пояснює завідувач наукового відділу графіки Музею Ханенків Олена Шостак.

Після виставки реставрацію «Спокуси святого Антонія» продовжать. Музейники і далі досліджуватимуть історію «київського» триптиха. Так само не зупиняється Bosch Research and Conservation Project. Як створювались картини, котрі приписують Босху, – дослідження з цього питання, певно, триватимуть роками, і невідомо, чи знайдуть колись на нього відповідь.

«Я довго не розуміла, чому твори Босха, де образи складаються з такої кількості жахливого, ніколи не виглядають страшними. Жаху немає. Гадаю, це тому, що самому Босху було не страшно, бо він бачив світло, - розмірковує Олена Живкова. – Кожен з нас завжди прагне до світла. Той, хто на цьому шляху зберігає стійкість, себе, свою особистість, це світло знаходить. Про це і триптих «Спокуса святого Антонія», і взагалі вся творчість Босха». Постать художника вкрай розмита історією, але що з того, якщо його картини багато століть дарують людям віру у світло?

Виставка «Спокуси Ієроніма Босха» триватиме у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків до 6 березня.