Про «інший вимір» у журналістиці
Близько 100 запитань – на пошту і по телефону, в коментарях у соцмережах і в особистих повідомленнях, з широкою географією і від різних людей – європейських лідерів, народних депутатів, журналістів, філософів, студентів – було надіслано Ларисі Івшиній після того, як вона оголосила про намір дати онлайн-конференцію у день 20-річного ювілею її редакторства в «Дні». За ці роки вдалося створити безпрецедентне медіа-явище і стати зразком здорового глузду, патріотизму і компетентності. В цьому були одноголосні всі читачі, експерти та небайдужі до «Дня», дякували за це багаторічне шефство, різноманітність плідних проектів і ставили свої різнопланові запитання – як про пастки у новітній історії України, суспільно-політичні тенденції, стан журналістики, так і про особисті переживання Лариси Олексіївни. Була озвучена лише десята частина запитань, зокрема від політолога і публіциста Лілії Шевцової, екс-віце-президента Європейського парламенту Марка Сівця, першого і єдиного держсекретаря РФ і підписанта Біловезьких угод Геннадія Бурбуліса, були Skype-включення голови Комітету верховної Ради у закордонних справах Ганни Гопко, екс-голови Спілки російських журналістів Ігоря Яковенка, очільника миколаївського Так-TV Гліба Головченка. Конференція транслювалася за підтримки багаторічного партнера «Дня» інтернет-компанії «Адамант», а також на онлайн-каналі UKRLIFE.TV і Tак-TV.
«Вперше газета вийшла під знаком великих амбіцій, з прагненням показати абсолютно інший вимір у пострадянській журналістиці, – пригадала Лариса Івшина на початку конференції. – Тому можна уявити, яка «температура» була навколо нас. Вся історія початку газети «День» – це історія новітньої журналістики. Газету хотіли розколоти, журналістів намагалися перекупити, підірвати кадрово… Все це не могло не створювати певний емоційний фон. Чесно скажу, що я йшла працювати в «День» без будь-якої радості, я точно розуміла, що мені доведеться там тримати удар. Працювати у стані максимальної концентрації… Від першого дня. Перший день у «Дні»… я бачила журналістів, які не розуміють, з чим я прийшла, що хочу зробити, куди прагну розвивати видання. Однак я твердо знала, що реально хочу і можу зробити. Хочу подякувати всім тим, хто тоді мене підтримав – Ользі Гавриловій, Надії Ушаковій, яка зараз у «Дні» чи не єдина, хто дуже добре пам’ятає мій перший день у газеті, і всім тим, хто не зрадив наші принципи, приєднався і допомагав. Зокрема, геніальному карикатуристу Анатолію Казанському, який самим фактом, що залишився зі мною зі «старої команди», – вселив у мене величезну впевненість. Я подумала – якщо геній зі мною, то неважливо, хто проти мене».
