Ця історія прикметна у контексті грабіжництва, яке чинять так звані чорні археологи. На початку року людина, котра захотіла залишитися невідомою, передала унікальний скіфський меч, датований V століттям до нашої ери, Слов’янському краєзнавчому музею. «Ми працювали у рамках проекту «Музей відкрито на ремонт». У січні 2017 року у музеї відкрилась археологічна виставка на базі нашої колекції. На її відкритті місцевий житель подарував меч нам. Розповів, що купив його у «чорних археологів», — згадує Євгенія Калугіна, зберігач фондів Слов’янського краєзнавчого музею.

Артефакт потребував реставрації, яка вимагає коштів — їх у музею не було. До кінця березня з мечем нічого не робили, чекали можливості відвезти його хоча б на консервацію. «У рамках проекту «Музей відкрито на ремонт» нам дана техніка, яку маємо використати. До нас приїхав журналіст Олексій Мацука, разом ми знімали старий закинутий цвинтар у Слов’янську. Тоді Олексій дізнався про меч і написав про нього у Facebook, цей пост викликав величезний ажіотаж. Завдяки цьому люди почали телефонувати мені, питати, куди скидати гроші для реставрації. За півтора тижня зібрали кошти і 6 квітня передали меч фахівцям», —продовжує музейник.

Мечем займатимуться у Національному науково-дослідному реставраційному центрі України, роботи з ним триватимуть близько півроку. Потім артефакт повернеться до Слов’янська, і краєзнавчий музей представить його загалу. 

«Поки цей меч — єдиний такий, що потрапив до музеїв східного регіону України, — розповідає Анатолій Шамрай, старший науковий співробітник Слов’янського краєзнавчого музею. — Такі знахідки зустрічаються дуже рідко. Випадки були, але предмети осіли у приватних колекціях. Цей меч — ще його називають акінаком — унікальний своїми розмірами. Його довжина 75 сантиметрів — це та, що збереглася. А загальна була, як ми прикинули, десь на чотири сантиметри більше. Мечу мінімум 2,5 тисячі років. Зроблений з заліза. Акінак належав воїну-скіфу з високим суспільним статусом».

Стародавній меч тепер може стати історичною зброєю. Він унаочнює багатотисячолітню історію земель сучасної Донеччини, завдяки чому місцеві діти цінуватимуть і любитимуть своє минуле. Про це мріє Євгенія Калугіна. Зберігач фондів Слов’янського краєзнавчого музею констатує: «Завдяки цьому мечу відбулося об’єднання людей».