В Одесі – сумувати ніколи. Другий день інтелектуальної програми «Дня» розпочався в національному університеті ім. І.І. Мечникова, де головний редактор газети Лариса Івшина та журналіст Валентин Торба поспілкувалися з місцевим студентством. Конференц-зал був заповнений студентами різних курсів факультету журналістики, реклами та видавничої справи. Гостей засипали питаннями про завдання сучасної української журналістики, про запити суспільства та про те, чи можливе примирення України та Росії в подальшій перспективі.

«Українська журналістика – явище складне, бо вона дезінтегрована, як і багато чого в суспільстві. Газета «День» стоїть осторонь від неї як окреме явище. Ми будували її як суверенний острів певних стандартів. На початку 90-х років в Україні культивувалася обивательська журналістика, і майже не вирощувалася аристократична. Маю на увазі народну аристократію, яка, не зважаючи ні на що, вижила за часів Радянського Союзу. Це були люди високих смаків та стандартів, - наголошує Лариса Івшина. – Днями наша газета писала про поховання тіла Григорія Гонгадзе. Пройшло 15 років від смерті до поховання, однак суспільство досі не зрозуміло, чому це важливо. Більшість журналістів не були присутні на судах по справі Гонгадзе-Подольського, вони не наполягали на тому, щоб замовники були покарані. Це означає великі проблеми з моральним станом журналістики. Якщо журналістика не сформована, не має розуміння свого надзавдання, то вона буде лише «переносити» інформацію з місця на місце. Соціальний капітал створюється з журналістики, яка ставить високі соціальні планки для себе і суспільства».

Такі думки неабияк посилили інтерес аудиторії до публіцистичного триптиха з Бібліотеки газети («Котел, або Справа без строку давності», «Я – свідок. Записки з окупованого Луганська», «Катастрофа і Тріумф. Історії українських Героїв»), який був представлений на заході. Крім того, команда «Дня» оголосила про можливість попереднього замовлення на історичний бестселер «Повернення в Царгород», тираж якого розійшовся менш ніж за півроку. До речі, замовлення можна зробити вже зараз в інтернет-магазині «Дня» http://day.kyiv.ua/uk/library/books/povernennya-v-cargorod-poperednye-zamovlennya

Журналіст відділу політики газети «День» і автор книги «Я – свідок» з публіцистичного триптиха Валентин ТОРБА наголосив, що його книгу не можна розглядати окремо від інших: «В книзі Івана Капсамуна «Котел, або Справа без терміну давності» систематично викладена методологія руйнації нашої країни, описано, як певні персонажі винесли їй вирок, як ми йшли до біди, яка безпосередньо описана в моїй книзі. До окупації Луганська, Донецька, Криму, до тисяч і тисяч смертей. І йдеться не про території. Питання в тому, що ворог спрямував своє жало на нашу державність. І ця атака була здійснена не в 2014 році, а ще в другій половині 90-х років. Я, перегортаючи свої дитячі нотатки, наштовхнувся на запис від 1995 року. Я тоді написав: «Що зараз робить Росія з Чечнею, вона буде те саме робити з нами завтра». Виявляється, що в 1995 році школяру це було зрозуміло».

 «Говорячи про об’єктивність в журналістиці, багато хто підмінює поняття. Ніби журналістика – це лише технічні моменти викладення певної інформації. Я вважаю, що перед журналістами стоїть питання позиції, – наголошує Валентин Торба. – Спочатку людина повинна бути громадянином, а лише потім представником своєї професії. Питання в тому, на яких принципах ми будуємо свою країну. Особисто мій шлях до журналістики був дивним і в певній мірі трагічним. Газета «День» фактично врятувала мене, так само, як і сама моя позиція».

ВРАЖЕННЯ

«НА НАЙБЛИЖЧІ ДНІ МЕНІ Є ПРО ЩО ПОДУМАТИ»

Дмитро ЖУРАВЕЛЬ, студент ІІІ курсу факультету журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ:

– Зустріч з Ларисою Олексіївною стала чудовою можливістю доторкнутися до світу сучасної української журналістики. Доторкнутися не через газетні сторінки, а встановити прямий зв'язок. Точно знаю, що на найближчі дні мені є про що подумати. Тема російської агресії доволі гостра, і, на жаль, більшість наших ЗМІ не беруться писати про це прямо і відверто. Я радий, що на цій зустрічі наші гості не ховалися за ярликами і не применшували масштабів війни. Ця щирість по-доброму підкупає, змушує вірити в те, що українська журналістика вміє і може відкидати окови формалізму та страху. Така журналістика мотивує, виховує і допомагає. Особливо нам, як майбутнім фахівцям цієї сфери.

«ЦЕ БУЛА ДУЖЕ ПРОДУКТИВНА ЗУСТРІЧ»

Антоніна ДОЛОМАНЖИ, студентка IV курсу факультету журналістики, реклами та видавничої справи ОНУ:

– Це була дуже продуктивна зустріч. Я дякую Ларисі Олексіївні, адже завдяки їй я ще раз впевнилась, що ми самі творці своєї держави, і лише від нас залежить, як вона далі буде розвиватись. Поки існує така газета, як «День» – впевнена, наше суспільство буде розвиватися і прагнути до змін.

«ВАЖЛИВА ПОЗИЦІЯ ПАНІ ІВШИНОЇ СТОСОВНО ВІДТЯТОЇ ЧАСТИНИ УКРАЇНИ»

Валерія МУХІНА, студентка IV курсу факультету романо-германської філології ОНУ:

– Від зустрічі в мене залишились позитивні враження, дуже багато ідей щодо шляхів саморозвитку. Я поставила Ларисі Олексіївні питання стосовно того, чи можливе примирення Росії та України. Вона відповіла, що примирення можливе лише за умови, що буде покаяння. Мені здається, що питання менталітету та російської імперськості не дадуть цьому відбутися. Мені припала до душі цитата, яку згадала Лариса Олексіївна: «Нація, яка не цінує своїх філософів, не може створити «Мерседес». Також цікава позиція пані Івшиної стосовно відтятої частини України. На її думку, це все відбулося тому, що Україна була пограбованою та втратила свою історію. Я думаю, що українську історію потрібно популяризувати та вивчати усьому суспільству. Можливо, навіть модернізувати у вигляді мультфільмів для дітей, щоб вони змалечку дізнавалися правду про свою країну.

Більше – про зустріч – незабаром на шпальтах «Дня».

А просто зараз в одеському Музеї західного та східного мистецтва (вул. Пушкінська, 9) відбувається урочисте відкриття фотовиставки «День»-2015.

Відвідати експозицію та проголосувати за кращий знімок одесити зможуть до 3 квітня з 10:30 до 17:00, крім середи.