Міжзоряні кораблі, чудернацькі квіти, тварини з невідомих світів, цілі міста – все це створюють з глини митці. На фестивалі сучасної кераміки «ЦеГлина», що проходить за підтримки благодійного фонду Sky Art Foundation, зібрали скульптури, картини та інсталяції українських митців. У події беруть участь 45 авторів з різних куточків України: Києва, Львова, Ужгорода, Харкова, Полтави, Луцька, Слов’янська тощо. Організатори підготували й освітню програму: серію лекцій і дискусій, покази тематичних фільмів. Будуть і творчі вечори художників з презентаціями персональних проектів.

«І п’ять років тому, і десять в Україні не було спеціалізованих заходів для керамістів. Тому художники створили цей фестиваль, де показують стан справ у сучасній кераміці на теренах України, – розповідає одна з кураторів «ЦеГлини» Олеся Дворак-Галік, сама – художник-кераміст. – Подія проходить втретє. На фестивалі представляємо все, що не є ужитковим, усілякі художні композиції. Люди ставляться до мистецтва кераміки не дуже серйозно, більше популяризують живопис і скульптуру. Але глина – сучасний матеріал, з якого можна зробити що завгодно».  

Сучасні керамісти використовують у роботі скло і дзеркала, навіть стріляють з травматичної зброї – як у роботі «Війна» Павла Фраймана. Деякі роботи, наче ожилі казки: наприклад, загадковий собаковик, якого зліпив художник Іван Фізер. З деякими творами пов’язані дуже особисті історії. Дмитро Білокінь з Полтави представив композицію «Дзвони»: коричневі з червоними відблисками дзвони, з яких вириваються потоки повітря, схожі і на крила, і на вогонь. «Це – символічна робота, пов’язана зі смертю моєї бабусі. Ми були дуже близькі, вона прищепила мені любов до мистецтва, – зізнається Дмитро Білокінь. – Якось ми з другом вийшли на дзвіницю полтавського Хрестовоздвиженського монастиря і вперше у житті грали на дзвонах. Враження були надзвичайно сильні! А коли спустився зі дзвіниці, зателефонував батько і сповістив про смерть бабусі».

Існує величезна кількість глин. Дмитро Білокінь сам робить гончарну масу: змішує сіру опішнянську глину, більш жирну червону слов’янську або краматорську і додає шамот. «Глина – колодязь, який веде у безмежжя, до створення світу. В усіх народах згадується, що бог створив людину з глини або з червоної землі, мулу, що майже одне й те саме. Споконвіку людина працює з глиною», – захоплено каже Дмитро Білокінь.

Українських керамістів вже знають за кордоном. Так, художник Юрій Мусатов представляв свої роботи, крім України, у Німеччині, Швейцарії, США, Білорусі, Польщі, Угорщині, Словенії, Росії, Португалії. Скульптури митця різні за кольорами й розмірами, але усі майже без гострих кутів, хоч це – хмаринки, хоч – заводські труби. «Що з’являється в голові, те і створюю, – ділиться Юрій Мусатов. – Раніше робив багато ужиткових речей: чайники, чашки і так далі. Розробляв моделі для виробництва, щось для себе створював. Зараз тимчасово займаюся цим менше. Цікаво перемішувати глини різних кольорів. Також експериментую з технікою відновного випалу. Якщо, наприклад, у поливу додати мідь і зробити звичайний випал, матеріал буде зеленого кольору. З відновним випалом полива буде червона. Експериментую, наскільки дозволяють матеріал, пічка і фантазія».

Вигадки сучасних українських керамістів можна подивитися до 28 серпня, поки триває фестиваль «ЦеГлина». Подія відбувається у музеї «Духовні скарби України», що у Києві.