Експозицію з 50 полотен, що зберігаються у приватних колекціях України, розгорнули в Національному музеї ім. Андрея Шептицького (проспект Свободи, 20).

«Мета виставки – відкрити ще одну сторінку з історії українського мистецтва, з історії життя і творчості одного із засновників світового авангарду, про якого в Україні досі мало говорилося і мало зналося», – зазначив на відкритті експозиції генеральний директор Нацмузею Ігор Кожан. І додав, що Давид Бурлюк більшу частину життя провів поза межами України, але завжди жив Україною, марив нею, звертався до неї, творив для неї і на підсумку свого життя стверджував, Україна в його особі має найвірнішого сина.

Нагадаємо, Давид Бурлюк (1882 – 1967) – живописець, поет, літературний та художній критик, видавець. Народився на хуторі Семиротівщина Лебединського повіту Харківської губернії в родині нащадків запорозьких козаків. Навчався в Казанській художній школі та Одеському художньому училищі, в Королівській академії в Мюнхені та приватній художній школі Антона Ажбе, в Парижі відвідував студії у Фернана Кормона. Під час навчання захопився неоімпресіонізмом. Був засновником першої групи кубофутуристів «Гілея», також – співорганізатором інших авангардистських мистецьких угруповань у Москві, Києві, Санкт-Петербурзі, Одесі та Ризі. Організовував виставки Товариства південноросійських художників (Одеса), Товариства харківських художників, «Спілки молоді» (Санкт-Петербург), «Синього вершника» (Мюнхен) та ін. У 1920 роках перебував у Японії, де випустив поетичну збірку з власними ілюстраціями та написав орієнтовно 450 робіт.

Від 1922-го жив і працював у США. Брав участь у виставках сучасного мистецтва в США, Європі, Австралії. Мав до тридцяти персональних виставок. Багато працював до кінця життя. Помер у Нью-Йорку.

За словами куратора виставки, кандидата історичних наук Лариси Костюк, представлені в Національному музеї полотна, поза сумнівом, імпонуватимуть багатьом, бо роботи Давида Бурлюка активно вписуються в історію мистецтва ХХ століття і взагалі: Бурлюк сьогодні – модно. «Це невтомна особистість, великий оптиміст, великий працелюб і людина, яка упродовж 45 років за межами України, на Американському континенті, створила тисячі робіт. На огляд львівської публіки представлена лише маленька крапелька цих полотен. І серед них лише одне відноситься до українського періоду малярства Бурлюка», – говорить Лариса Костюк і пропонує самотужки, без підказки екскурсовода, знайти його (що, до речі, не є складно).  

В експозиції – кілька тем. Одна з них – тема жінки, причому в одній особі, бо Бурлюк дуже любив малювати свою дружину Марусю, яка завжди була для нього опорою і натхненницею, водночас –  порадником і критиком.

Друга складова – натюрморти з квітів, і в кожному – якийсь український мікрообраз (наприклад, вітряк, козацька люлька, намисто).

Ще одна частина виставки – сюрреалістичні роботи.

«Понад 25 років минуло з часу Незалежності України, але донині не можемо стверджувати, що здійснили реконструкцію української культури, мистецтва ХХ століття, – вважає доктор мистецтвознавства Орест Голубець. – Ми постійно відкриваємо для себе щось нове, і це цікавий процес, який заворожує. Біда в тому, що загальної будівлі ще не існує. Щоби говорити про Давида Бурлюка, очевидно, треба звернутися до мистецтва першої третини ХХ століття – дуже бурхливого, неспокійного, суперечливого. В цьому суперечливому мистецтві найбільш екстравагантними й епатажними були футуристи, до яких належав Бурлюк. Донедавна у світовій культурі всі ці художники фігурували як російські митці. Лише в 2006 – 2007 році відбулися дві великі виставки у Сполучених Штатах Америки, які називалися «Український модернізм 1910–1930-х років», де здивована публіка дізналася, що майже всі ці художники – українського походження. І цей процес зараз триває, бо ми для себе починаємо відкривати не тільки художників початку, а й середини ХХ століття, які активно працювали, і потім виявилося, що вони –українці. Я колись так відкрив для себе у Стокгольмі Луїзу Невельсон – знамениту на весь світ художницю, яка походить з Києва… Не секрет, що у Львові про Бурлюка знають мало. Причому це стосується не лише студентів, а й певного рівня фахівців, тому що інформації про Бурлюка у нас обмаль. І він для нас – достатньо таємнича фігура. Тому ця виставка – дуже цінна, бо привідкриває цю завісу».  

Пошкодував академік Голубець, що на відкриття виставки прийшло небагато людей. «Але прийшли ті, котрі знали, чого вони йдуть і  кого хочуть побачити», – вважає Орест Голубець.

А серед присутніх на відкритті експозиції були, зокрема, академік, народний художник України Любомир Медвідь, завідувач сектору експозиції Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України Андрій Колотай та інші музейники, мистецтвознавець Ярослав Кравченко, директор Міжнародного інституту культури, освіти за зв’язків з діаспорою Ірина Ключковська, екс-очільниця департаменту культури Львівської облдержадміністрації Христина Береговська, культуролог Наталя Гумницька, журналіст Львівського телебачення, котра тривалий час висвітлює питання мистецтва і культури, Любов Янас…

Варто додати, що виставка «Давид Бурлюк. Малярство» родом із Рівного (галерея «Євро-Арт»). Нещодавно роботи Бурлюка власники (а їх є три) експонували в Одесі, де Майстер вчився. А до Львова збірку з півсотні полотен привіз підприємець і колекціонер Леонід Волошун.

Виставка малярства Бурлюка буде розгорнута у Національному музеї до 17 червня, а це означає, що насолодитися сюжетами, композиціями і барвами полотен одного із засновників світового авангарду і нащадка козаків встигнуть всі охочі. А заразом переконатися, що Бурлюк сьогодні – це модно!