1 жовтня у Полтаві кількасот містян на площі біля Полтавської обласної державної адміністрації зустрічали бійців 8-ї окремої автомобільної медико-санітарної роти військової частини В 2596.

Військові перебували на службі 14 місяців. За цей час побували у найгарячіших точках і, на щастя, усі залишилися живі. На фронті бійці прикривали та рятували своїх поранених побратимів, за що їх прозвали «ангелами». Військових зустрічали квітами, піснями, теплими обіймами друзів і близьких.

Привітали бійців із поверненням додому й представники місцевої влади – голова Полтавської обласної ради Петро Ворона та заступник голови облдержадміністрації Олег Пругло. Петро Васильович не приховував радості від того, що всі бійці повернулися живі й здорові, у повному складі. Він наголосив, що хлопцям буде тяжко повертатися до мирного життя. І хоч у Полтаві не ведуться бойові дії, війна в країні продовжується. Це війна проти хабарництва, корупції, старої системи. Голова облради заявив, що покладає великі сподівання на бійців і на те, що вони будуть долучатися до боротьби із вищезгаданими проблемами. «Ні в якому разі не зраджуйте тих ідей та ідеалів, за які ви стояли. Боротьба продовжується!», – наголосив чиновник.

Боєць Сергій із Решетилівки Полтавської області, який ішов попереду разом із побратимами, тримає у руках бойовий стяг, розписаний автографами. Він розповів про знамено та про час перебування їхньої роти в зоні АТО: «Це наш бойовий прапор 8-ої роти. На ньому залишили автографи всі представники нашого підрозділу – «Боцман», «Фінансист», «Спецназ» та інші. Ми вирішили щороку 3-го серпня зустрічатися з однополчанами й вивішувати цей прапор як оберіг. Наша рота знаходилася в зоні проведення бойових дій 14 місяців. 28 серпня 2014 року ми приїхали в зону АТО, а вже наступного дня нас відправили на Іловайськ. Далі були Піски, Авдіївка, Донецький аеропорт, Маріуполь. За рік війни багато що змінилося, у першу чергу змінилися ми й  наш світогляд. Буду відвертий: 14 місяців на війні – це занадто. Але нічого, буде важко – поїдемо ще. Виручати своїх хлопців треба». На бійця чекали дружина, мати, племінник, які благали журналістів не затримувати його надовго запитаннями, бо дуже вже скучили за своїм захисником.

Варто зазначити, що частина бійців медико-санітарної роти приїхала ще минулого тижня, тому вони теж прийшли зустріти побратимів із зони АТО.