Основу експозиції з творів живописця, графіка, монументаліста народного художника України Володимира Слєпченка, яку розгорнули у львівському Палаці мистецтв, становлять портретні зображення видатних українців (Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Андрея Шептицького, Степана Бандери, Ліни Костенко, Василя  Стуса, В’ячеслава Чорновола,  Богдана Ступки, Бориса Возницького…Загалом у галереї, яку автор назвав «Обрані часом», – поки що 19 портретів). Полотна виконані у манері «арт-лайн», що означає «мистецтво ліній».

Глядачі також мають можливість оглянути картини з проектів В.Слєпченка «Відлуння прадавніх часів України», «Рожаниця» та «Мелодії старого міста».
Додамо, що художник – випускник кафедри графіки Львівського поліграфічного інституту імені Івана Федорова. Творчий шлях розпочав у Львові – персональною виставкою 1981 року. Працює у мистецькому напрямі романтичного символізму. Учасник численних виставок, у тім числі – персональних, в Україні та світі. Живописні та графічні твори Володимира Слєпченка зберігаються у галереях та приватних колекціях в Україні та за кордоном. У Львові не виставлявся п’ятнадцять років – останню виставку представляв у місті Лева до свого 50-річного ювілею.

 Роман Яців, історик мистецтва, проректор Львівської академії мистецтв:

- Створення галереї відомих українців для Володимира Слєпченка не є випадковим – він часто звертався до образів або своїх друзів, або культових постатей, і, очевидно, це є формулюванням його розуміння ролі і місця тієї чи іншої людини в історії, в культурі… У нього дуже конкретна мотивація саме до цієї серії – він має написаний цілий текст, який пов’язаний із тим, що дуже часто можна спостерігати, що наші сучасники неуважні або невибагливі до знань щодо тих чи інших визначних індивідуальностей різних історичних періодів. Дуже часто вторинні імена  посідають перше місце, а найбільш сильні, найбільш виразні постаті усуваються з контексту. Це індивідуальні спостереження Володимира Слєпченка (він говорив мені про це), і це справді має місце. Я особисто про це не раз писав і говорив – відбувається марґіналізація елітних культур, коли в енциклопедіях надається більше значення, наприклад, Мадонні чи Майклу Джексону, ніж, припустимо, Леонардо да Вінчі чи Сократу.

В українській ситуації Володимир Слєпченко побачив щось схоже і захотів зайвий раз нагадати значення того чи іншого імені. Через своє ставлення, через гіперболізацію, через підсилення образності він хоче показати  героя часу, героя епохи і в такий спосіб позиціонує себе і як громадянин, і як художник.   

Виставку творів Володимира Слєпченка у львівському Палаці мистецтв (вул. Коперніка, 17), що складається з 60 полотен, можна оглянути до 31 серпня.