Для тих, хто в темі, уже не треба пояснювати, хто такий Олександр Тодорочук, для чого він проводить всеукраїнський марш за права тварин і які цілі ставить його команда. Зоозахисний рух сприймає цю ідею «на ура», та й чимало громадян також. Хіба ви проти, щоб в Україні заборонили притравочні станції, коли на ведмедів цькують собак, роздратовуючи їх перед полюванням? Чи ви проти, щоб замість дельфінаріїв у нас працювали центри реабілітації звірів? Чи, може, не підтримаєте ідею створення в Україні зоополіції, котра б відстежувала порушення прав тварин?

Ці меседжі намагається донести до якомога більшої кількості українців активіст Олександр ТОДОРЧУК, засновник кампанії UAnimals, автор проекту «Цирки без тварин» та ініціатор вже другого Всеукраїнського маршу за права тварин. Торік ідею підхопили 17 міст України, цього року – 20. Отож 30 вересня о 12-й на центральних площах кожного міста-учасника зібралися активісти з плакатами та лозунгами на захист звірів. У Києві марш стартував від парку імені Шевченка, активісти дійшли до Софійської площі – як це відбувалось, можете побачити на світлинах. Хтось прийшов зі своїми домашніми улюбленцями, хтось у тематичних костюмах. Форма абсолютно неважлива. Важлива демонстрація небайдужості.

ВІСІМ ВИМОГ ГУМАННОСТІ

Цього року марш має вісім вимог. Частково ми їх згадали, зокрема це заборона використання тварин у цирках і дельфінаріях, заборона хутряних ферм та притравочних станцій, заборона контактних зоопарків та експлуатації тварин для жебракування і фотопослуг. Також організатори пропагують відмову від використання живих тварин для експериментів, розвиток реабілітації тварин і центрів утримання тварин, що постраждали від людини та її діяльності, заборону евтаназії як методу регулювання чисельності безпритульних тварин в Україні, а також внесення диких тварин природного ареалу країни, що знаходяться на межі зникнення, до Червоної книги України.

«Минулого року, коли вперше провели марш, на ньому люди з усієї країни підписали універсал, якими визначили цілі до 2025 року. Цього року вимоги ті самі. Ми знову будемо їх пропагувати та поширювати, звертатися до органів влади та пересічних громадян. Тому що не все  залежить виключно від закону та його дотримання. Є багато моментів, які в першу чергу стосуються свідомості людей та усвідомлення, що жорстокості у сучасному світі не місце, - підкреслює Олександр Тодорчук. – Тож ми продовжуємо долучати людей до того самого документу. Під час маршу була можливість підписати кілька петицій, як локальних, так і загальноукраїнських, приміром, щодо заборони масової евтаназії для регулювання чисельності безпритульних тварин або ж петицію щодо заборони хутряних ферм в Україні».

РЕКЛАМНІ «ПРИМАНКИ»

Як торік, так і нині, організатори маршу ретельно планували піар-кампанію. Так, у «Фейсбуці» вигадали флешмоб, щоб заповнити стрічку фотографіями тварин на знак протесту проти жорстокого поводження з ними. Варто було ставити в коментарях до такого посту «+», а потім виконати завдання - опублікувати у себе на сторінці фото обраної тварини, додати текст про флешмоб та анонс акції. Крім цього, напередодні маршу у більшості містах запрацювали плакатні майстерні – усі, хто мав бажання, міг прийти сюди із ватманом та фломастерами і зробити свій плакат.

«У принципі, вигадували все, що могли, - розповідає про рекламу маршу Олександр Тодорчук. – Але цього року багато речей відбулося нецентралізовано, стихійно. От у Києві понад 30 кав’ярень розмістили афіші маршу. Це було доволі спонтанно. Ми почали домовлятися з кількома кав’ярнями, а це пішло хвилею. Нам регулярно писали, щоб поділилися макетами для університетів чи офісів. Тому у першу чергу спрацювало сарафанне радіо, і це, певне, головний інструмент. Той же флешмоб у мережі – це можливість швидко знайти однодумців, залучити до цього друзів».

ВЕДМЕДІ І ЛЕВИ З ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Регіони жваво підхоплюють ідеї маршу – Одеса, Житомир, Дніпро, Львів, Харків, Вінниця, Запоріжжя, Тернопіль, Івано-Франківськ, Луцьк, Ужгород… Уперше до акції долучаються Чернівці. Що цікаво, організовують подію не представники зоозахисних спільнот, а подружня пара – Олена та Максим ПЕТРИШАКИ, які називають себе «людьми з вулиці, яким стало соромно за місто».

«Зараз отримали від міста велику підтримку: до нас долучаються пересічні громадяни, а ще директор комунального притулку для безпритульних тварин, нас підтримує місцева преса. Тобто людей треба лише підштовхнути, а не було кому, - каже Олена Петришак. – Коли з чоловіком почали готуватися до маршу, виявили, що актуальною для міста є проблема притулку. Він переповнений на 200%. У нас зареєстровано тільки 178 безпритульних тварин, а кажуть, що їх сім тисяч, а то й більше. Але це комплексна проблема, бо люди не стерилізують тварин, викидають їх на вулицю. Тож цього року після маршу хочемо інформувати людей, що вони можуть вплинути на кількість бездомних травин у Чернівцях, принаймні стерилізуючи домашніх, що можуть вплинути на виховання дітей, тобто хочемо провести освітню кампанію».

  Оскільки Олена – дизайнерка, задовго до маршу вона створила виставку ілюстрацій зникаючих видів тварин. 75% від продажу робіт передає у львівський ведмежий притулок «Домажир». «Це нам найбільше болить. Бурий ведмідь занесений до Червоної книги, а до нас доходять чутки, що у якихось ресторанах Чернівецької області ведмедів тримають у клітках. Після маршу хочемо все це з’ясувати, і якщо вдасться, перемістити тварин у «Домажир», - додає Олена. – Знаю, що під Чернівцями тримають двох левів, які нещодавно дали потомство. Я бачила тих левів півроку тому, там клітка така, що леву вистачає місця тільки розвернутися, жахливі умови утримання. Далі будемо займатися цими питаннями».

ВІДГУК СУСПІЛЬСТВА

Організатори маршу вже не тільки закликають людей вийти на вулиці, а й самі отримують повідомлення про появу на місцях зоозахисних ініціатив. Зараз у соцмережах доволі часто трапляються пости з розповідями батьків, чому не поведуть своїх дітей у дельфінарій чи цирк, натомість залюбки прийдуть на черговий марш заради звірів.

«Дресирувальник змушує дику тварину робити абсолютно протиприродні для неї речі. Зал аплодує – отже, схвалює. Так формується механізм толерантності до насилля, - коментувала ідею маршу користувачка «Фейсбуку» Тетяна ВІТКОВСЬКА. – У цирку тварин піддають тортурам. Їх дресирують неймовірно жорсткими методами, тримають у жахливих умовах, возять за тисячі кілометрів у тісних вольєрах. Для мене це відображення пекла на землі, створеного людиною заради забави іншої людини. З таким «мистецтвом» я не готова знайомити доньку».

  Киянка Олена КОРОНОТОВА теж описала у соцмережі своє ставлення до маршу: «Це важлива подія для захисту тих, хто не має голосу, тих, кого мучать на притравочних станціях (погугліть фото і відео, від цього волосся стає дибки), тих, кого використовують бездумно для розмноження, як конвеєр для заробітку, тих, кого вирощують у моторошних клітках на шуби. Але так бути не повинно. І це працює! Судять живодерів, вносять законопроекти щодо захисту тварин, люди стають більш свідомими щодо своїх улюбленців, стерилізують їх, вчасно вакцинують тощо. Хай нешвидко, але процес іде».

ПРИСКОРЕННЯ ДІАЛОГУ З ВЛАДОЮ

Зміни справді потихеньку відбуваються. «На сьогодні виключно публічний тиск  і тиск суспільства призводять до якихось кроків, - резюмує Олександр Тодорчук. – Після минулорічного маршу насправді відбувся титанічний зсув, починаючи від точкових речей, як-то внесення лося до Червоної книги, і до того, що десятки міст заборонили на локальному рівні пересувні цирки з тваринами. Все це - тому що почали долучатися ще більше активістів, місцева влада побачила, що питання актуальне для людей».

«Оскільки ми намагаємося вести максимально продуктивний діалог одразу з кількома міністерствами, яких так чи інакше стосуються ці питання, то, варто відзначити, це працює. На діалог з нами почали йти значно швидше, - зазначає активіст. – Одна справа, коли міністерство виступає з позиції тих, кому нічого не треба, а інша - коли чиновники бачать, що за рухом стоять тисячі людей по всій Україні, для яких це дійсно важливо. Тому марш несе дуже важливу функцію об’єднання людей навколо гуманістичних цінностей. Також питання захисту тварин наразі обговорюються доволі серйозно, це стало порядком денним, тоді як ще кілька років тому ці питання не мали такого гучного обговорення взагалі».