Це фільм

«Таксі» - третя повнометражна робота іранця Джафара Панахі після оголошення вироку, згідно з яким 57-річному режисерові заборонили фільмувати, спілкуватися з пресою та виїжджати за кордон; причина - «антиурядова діяльність». А втім, фільм він завершив і отримав за нього «Золотого ведмедя» на Берлінському фестивалі у 2015 році.

Перед Панахі стояло надзвичайно складне завдання: зняти фільм, не знімаючи його. Що ж він зробив? Влаштувався працювати таксистом. А в таксі є відеореєстратор — обов’язковий елемент безпеки. Водій нічого не знімає — він всього лише стежить за безпекою. Його небога Хана, жвава й гостра на язик дівчина (вона вийшла отримувати нагороду в Берліні), яка підсаджується пізніше та грає саму себе, всього лише вчиться режисури й тому фіксує все, що бачить, на свою побутову камеру. І це не Панахі, а підібраний ним розбитний товстун — продавець дисків Омід — знімає на камеру телефону те, що діється в салоні, а діється те, що туди вдирається несамовита й галаслива пані з закривавленим чоловіком, аби їхати до лікарні, тому що бідолаха постраждав у дорожньому інциденті і хоче записати заповіт на відео, що все залишає коханій дружині, хоча насправді вмирати наміру не має. Періодично автора впізнають — ось він, знаменитий Панахі! — і запитують: суперечка між вчителькою і злодієм, який вважає, що інших злодіїв треба вішати, — це ж насправді сцена, яку він зрежисував, точно, це автоцитата з його «Багряного золота»? А які фільми варто подивитися? А в мене для вас є новий диск. Ось 5 сезон Walking Dead, а ось «Північ у Парижі». Манія кіна комічна, як і манія влади регулювати кіно, але тут той випадок, коли й тирани бувають кумедними.

Простий і багато разів використовуваний прийом: таксист возить людей, і в його машині розгортаються різноманітні історії — у Панахі набуває часом просто обпікаючої свіжості, тому що він — чудовий не лише режисер, а й актор — працює на межі буденності й кіна, документа й гри, одночасно створює історії та міркує вголос про сутність свого ремесла. На повсякденну дійсність і на фікцію кіна накладається виморочна реальність ідеології — і Панахі віртуозно справляється з усіма трьома, постійно їх зіштовхуючи і при кожному такому зіткненні видобуваючи енергію справжнього мистецтва. Так акт обману цензури перетворюється на ажурної краси фільм — водночас і комедію, і високу драму, і маніфест опору.

***

Це не фільм / تاکسی (2015, Іран, 82`), режисура, сценарій, оператор: Джафар Панахі, в ролях: Джафар Панахі.