Хто цей інший кандидат?

Нещодавно Центром соціальних та маркетингових досліджень «Социс», Київським міжнародним інститутом соціології, соціологічною групою «Рейтинг» та Центром Разумкова було проведено опитування серед різних верств населення щодо того, хто міг би стати Президентом України, якби вибори відбулися найближчим часом.

До першої п’ятірки увійшли Петро Порошенко (16,1 %), Юлія Тимошенко (14,4 %), Святослав Вакарчук (12,1 %), Анатолій Гриценко (9,3 %), Юрій Бойко (9,3 %). 10,6 % отримав таємничий – інший кандидат. Бачимо, що навіть через 4 роки від Революції Гідності, річницю якої український народ святкував кілька днів назад, мало що змінилося, передусім у свідомості наших співвітчизників.

Петро Порошенко. Аналітичний портал «Слово і діло» зазначає, що чинний Президент виконав лише 38 % своїх обіцянок. Постійна напруга між Адміністрацією Президента, Кабміном і Парламентом не дають зосередитись на системній боротьбі з олігархією, корупцією та криміналом. Як Верховний Головнокомандувач, Петро Порошенко не зміг досягти конкретних успіхів у поверненні територіальної цілісності України, також останній місяць українці спостерігають жорстку боротьбу між НАБУ та НАЗК, конфлікт між Банковою та Міністром МВС, додаткові труднощі створює «Рух нових сил» на чолі з Михайлом Саакашвілі, який, коли не пікетує під Радою, то позивається на Порошенка до суду, або «підмочує» його репутацію серед європейських партнерів. Та й узагалі останнім часом популярність Порошенка знизилася; якщо він і стане президентом, то не завдяки своїй успішності, а відсутності достойної конкуренції.

Юлія Тимошенко. Колишній прем’єр-міністр України відома своїм популізмом і гучними заявами. Нерідко виникали скандали, пов’язані з тим, що пані Тимошенко користується послугами нечесних соціологів з метою створити собі та своїй партії захмарні рейтинги. Насправді, Тимошенко для Порошенка є чи не найнебезпечнішим опонентом на сьогодні, позаяк останні вибори в ОТГ та риторика серед населення показали, що в нашого суспільства дуже короткочасна пам’ять, і та людина, за яку вони вболівають, ще десять років тому підписала кабальні газові угоди з Путіним, а потім сиділа у в’язниці за розкрадання державних коштів. Однак, як бачимо, українці люблять обирати «несправедливо ув’язнених», особливо, якщо ті обіцяють золоті гори.

Святослав Вакарчук. Всесвітньовідомий співак ризикує повторити долю Андрія Шевченка або Віталія Кличка, які, свого часу, замість того, щоб займатися професійною діяльністю пішли в політику і надзвичайно стрімко втратили підтримку серед людей. Батько Святослава Іван, екс-міністр освіти і науки України часів Ющенка, нічим особливим на своїй посаді не відзначився, однак його контакти цілком можуть згодитися синові для побудови власної політичної кар’єри. Тим паче, що й сам співак був народним депутатом VI скликання, однак потім склав із себе мандат народного обранця. Святослав Вакарчук перебуває зараз за кордоном, займаючись педагогічною діяльністю, щодо походу на вибори скромно мовчить. Важко сказати, чи є артист самостійною фігурою, хто періодично вливає у ЗМІ інформацію про можливі амбіції, і чи не стане він черговим розчаруванням, «згорівши» в горнилі української політики від надвисокої температури.

Анатолій Гриценко. Колишній міністр оборони України, лідер партії «Громадянська позиція» на виборах 2014 року набрав 5,5 % голосів. З часів Майдану пан Гриценко не відзначився нічим особливим, як і його партія. Зараз він перебуває в опозиції до чинної влади й всіляко намагається стати активною фігурою на політичній шахівниці життя держави. Як відомо, з 1999 по 2005 рр. Анатолій Гриценко очолював Центр Разумкова, тому, чи довіряти його теперішнім рейтингам – виникає сумнів. Народний депутат України VIII скликання, голова Комітету з питань національної безпеки і оборони ВРУ Сергій Пашинський неодноразово звинувачував Гриценка в корупції, використанні службового становища з метою незаконного збагачення, розпродажі військових земель, зброї, техніки, що й призвело згодом до послаблення обороноздатності України та такої блискавичної окупації Донбасу. У 2014 році Гриценком зацікавилася Генпрокуратура, але, як наслідок, нічого не змогла довести… або не захотіла, як це було – покаже час.

Юрій Бойко. Уособлення реакційних сил в Україні. Відомий своїми сепаратистськими заявами, нафтовими вишками, а також періодичними сутичками з лідером «радикалів» Олегом Ляшком. Особливим красномовством Юрій Бойко не володіє, однак, зважаючи на практику, він, як «єдиний кандидат», завжди має чималу підтримку під час будь-яких виборів. 9,3 %, які дають йому соціологи, це плювок на розстріляні тіла героїв Небесної сотні, на спини воїнів на Сході України, які щодня проливають кров не за «стару добру диктатуру», а за гідне й достойне життя для українців. Ганебно, що так багато людей підтримують екс-регіонала, навіть після тих подій, що відбулися в нашій країні.

Інший кандидат. 10,6 % отримав інший кандидат. Він – це українська мрія, персоніфікація чесності, освіченості, відповідальності, гідності та відваги. Збірний образ, який би мав зайняти вакантну посаду Президента вже у 2019 році. Однак він воліє бути інкогніто. Українці за 26 років незалежності не усвідомили дві важливих речі: перша, це треба брати на себе відповідальність, друга, щоб висунути достойного кандидата, треба його виховати, політично виростити так би мовити. Не може будь-яка пересічна людина стати хорошим президентом, які б у неї не були розвинуті загальнолюдські цінності та добрі наміри. Еліта – це не просто слово, це важка й цілеспрямована праця, тим паче, говорячи про політичний аспект. Чи з’явиться така фігура принаймні до 2018 року, важко спрогнозувати, все залежить від того, чи хочуть українці справді зажити по-новому.