Три страшні вороги українського відродження – Москва, український провінціалізм і комплекс Кочубеївщини
Юрій Шевельов, український науковець, славіст-мовознавець, історик літератури, письменник, критик, професор Гарвардського і Колумбійського університ

Життя й серце, або п’ять тисяч операцій на рік

Директор Інституту серцево-судинної хірургії професор Василь ЛАЗОРИШИНЕЦЬ — про перспективи амосовського закладу
21 липня, 2016 - 10:21

«Не треба думати мізерно. Безсмертя є ще де-не-де», — ці слова Ліни Костенко постають неначе тлом й символом щоденних героїчних лікарських двобоїв у стінах Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України. Чотири з половиною — п’ять тисяч операцій на рік, і яких за складністю, але й ефективністю втручань! Саме тут майстерно виконано понад одинадцять тисяч новітніх операцій з приводу гострих стадій ішемічної хвороби серця, причому навіть тоді, коли розпочався інфаркт міокарда, — на працюючому «моторі буття», без його зупинки й застосування методу штучного кровообігу. Успіх, як правило, абсолютний, із найменшим ризиком для пацієнта. Це сьогодні справді світове лідерство в звитяжній рятівній роботі.

Або візьмемо вражаючі новації при хірургічному лікуванні септичного ендокардиту, «гнійної вибухівки» всередині серця. Завдяки методу гіпертермії, коли вище 39° нагрівається й струм крові, бо тут без штучного кровообігу не обійтися, більшість таких приречених видужують, а надалі рецидиви обминають їх. Ідеться також про небачену планетарну височінь. Цей інноваційний внесок у подоланні ще вчора патової проблеми, яку в інших країнах досі досконало не вирішено, було оцінено Державною премією України в галузі науки й техніки.

Операції при аневризмах аорти, часто при смертоносній загрозі її розшарування, — також всупереч вироку долі, коли ефективність досягає 97%... Радіочастотна абляція, тобто точковий вплив на певні провідні шляхи в структурі серця, катастрофічних порушеннях серцевого режиму, а також при надважкій формі гіпертонічної хвороби. Дивовижні перебудови маленького серця в разі складної форми природженої вади, що спричиняє кризу на близькій межі буття. Все це лише окремі світлини в літописі закладу, про який варто сказати й так: кожний день — немов ціле життя. Загалом, післяопераційна смертність за останні 20 років знизилася тут в десять разів й відповідає сучасним світовим вимогам і стандартам.

Інститут фактично перетнув шістдесятирічну планку. Адже хода його почалася 1955 року, коли Микола Михайлович Амосов на базі 24-ї міської лікарні в Києві виконав тут вперше реконструктивну операцію на серці, але ще без апарата штучного кровообігу. Надалі, 1957 року, відкрилася спеціалізована кардіохірургічна клініка під його проводом, тоді ще в складі НДІ туберкульозу. Проте інститут у його окремій науковій формулі — життя й серце — було налаштовано 1983 р. Його директором до 1988-го був М. М. Амосов, а далі понад двадцять п’ять років ним керував Герой України, академік Геннадій Васильович Книшов, амосовський учень і гідний наступник. Його звитяжні починання, аж до передчасної кончини минулого року, — насправді науковий роман. Газета «День» з ініціативи головного редактора присвятила вченому зворушливі рядки. Постало питання — хто ж підхопить вирішальну естафету. Директором закладу його колектив обрав одного з провідних учених в галузі кардіохірургії новонароджених — найбільш складної ланки в галузі, вихованця М. Амосова й Г. Книшова, члена-кореспондента НАМН України професора Василя Лазоришинця. Саме він вперше на наших теренах виконав еволюційну операцію з приводу вродженої гіпоплазії лівих відділів серця у новонародженій дівчинці. Його виняткова майстерність дозволяє вдало вирішувати й інші надскладні колізії при вроджених вадах серця, починаючи з перших днів життя.

— Якщо торкнутися хірургічної корекції серця в цієї пацієнтки, — каже Василь Васильович, — їй вже зроблено третю операцію, щоб сформувати фактично нове одношлуночкове серце. Її розвиток свідчить, що ризик був виправданий. Та загалом, вбачаючи, що я лише третій директор інституту, в мене вельми складна місія: створити умови, щоб дієво рухатися далі. Хоча ми у своїх потенціалах майже нікому не поступаємося, а ритм є інтенсивним, постають і нові карколомні завдання.

Заклад насправді слугує авангардом кардіохірургії, де реальність невіддільна від учорашньої фантастики. Це, скажімо, лікування серцевої недостатності новітніми електрофізіологічними підходами, захист міокарда шляхом гібернації при його реваскуляризації, використання не лише гіпер-, а й гіпотермії. Фактично розбудовано безприкладну українську Академію серця. Та в чому, шановний Василю Васильовичу, перепони й виклики?

— У належному використанні цього наукового й клінічного арсеналу. Зауважу, що це капітальна за структурою та кадровим забезпеченням установа — в ній понад 1100 співробітників, серед них близько 200 лікарів високої кваліфікації, 93 науковці, 8 професорів і 16 докторів наук. Бар’єри полягають, передусім, в явно недостатньому фінансуванні, яке, до того ж, щороку зменшується. Але ж ідеться про застосування високовартісних технологій. Частка хворих все ж таки знаходить можливість придбати необхідне індивідуальне приладдя, скажімо, штучні клапани, оксигенатори тощо, інші отримують відповідну допомогу з апаратури, виділеної в області. Але є медикаменти і установки, які мають постачатися лише інститутові. Тож все це має докорінно поліпшуватися. Скажімо, використання сучасних стентів, а тим більше гібридних — таких, які згодом розсмоктуються, слугує альтернативою складній тривалій операції. Та стенти мають непідйомні ціни, а справжньої страхової медицини в нас досі немає.

Інститут наполегливо інтегрує все, що є в сучасній медицині. Зокрема в співпраці з Інститутом нефрології у відділенні критичних станів у нас використовується гемодіаліз при наявності певних форм ниркової недостатності, й далі виконується операція на серці. Видалено 811 пухлин серця міксом, й більш ніде в Україні цього не роблять. На зустрічі з лікарською молоддю, яку організував екс-міністр охорони здоров’я В. М. Князевич, ви розповіли про, зокрема, такий випадок: застосуванням високочастотної абляції на ренальних, ниркових, судинах вдалося відразу знизити у пацієнта надвисокий артеріальний тиск до норми. А як виглядають новітні стратегічні ланки, зокрема, в співробітництві з Інститутом педіатрії, акушерства та гінекології?

— Розумієте, йдеться про ситуації, коли до пологів наближається майбутня мама із наявністю складної набутої вади серця. В певних випадках пологи, із застосуванням, при високому ризику, кесарева розтину, відбуваються саме в наших стінах, і жінку-героїню (а це є так) тут і оперують на серці. З другого боку, в контакті з ІПАГ, на черзі розвиток фетальної кардіохірургії, тобто втручання, в разі критичної потреби, на серці плоду. До речі, нещодавно завдяки й досвіду нашого інституту таку корекцію ритму серця в майбутньої дитини було досягнуто суто медикаментозно. Власне, це боротьба за кожне життя.

— І таке запитання — перспективи інституту як унікального навчального осередку.

— У нас потужно працюють дві кафедри — хірургії серця й магістральних судин в складі НМАПО імені П. Л. Шупика й міжуніверситетського медико-інженерного факультету НТУУ «КПІ». Це важливі кроки в розвитку кардіохірургії як концентрату науково-технічних інновацій. Співпрацюємо з академічними Інститутами — електрозварювання імені Є. О. Патона, термоелектрики, фізіології імені О. О. Богомольця, молекулярної біології та генетики, Університетом імені Т. Г. Шевченка. Було б доцільно, щоб кафедру хірургії серця було організовано в Національному медичному університеті. Студентство принаймні має бути детально ознайомлено з сучасним науковим портретом амосовського інституту.

Скажімо, ми цілком готові до пересадки серця, але досі немає відповідного закону про можливість прижиттєвої згоди людини на використання органів у разі її смерті. Це є перепоною, пацієнти їдуть до Білорусі. Але ж до трансплантації серця майже впритул підійшов ще М. М. Амосов.

Нещодавно на засіданні Президії НАМН України було продемонстровано цікавий проект нового потужного багатоповерхового корпусу інституту. Він нагадує величезний корабель. Поки це — мрія, але, мабуть, надто актуальна?

— Справді, хоча майже всі знають, де розташований інститут Амосова, його провідна сучасна будівля застаріла, їй чимало років, капітального ремонту не було. Інші відділення — то загалом середина минулого сторіччя. Цей новий флагман значно поліпшить можливості нашої державної установи, яка, до речі, об’єднує 23 обласні кардіохірургічні центри. Загалом, лише наш інститут в Україні, що здатний ефективно вирішувати всі гострі вузли хірургії серця й магістральних судин, справді втілює потреби галузі в усіх необхідних вимірах.

Питання питань — фінансування втілення проекту. Нам потрібні потужні спонсори. Водночас, з нашими труднощами, але й величезними надіями, які сконцентровано саме в амосовському авангарді хірургії серця, в моїй нещодавній розмові до цих проблем дуже уважно й дієво поставився прем’єр-міністр В. Гройсман, який у пріоритетах дій уряду визначив і боротьбу з серцево-судинним захворюванням. Загалом я впевнений: інститут буде плідно вдосконалюватися, це національний виклик. А поки — щодня нові хворі й нові необхідні кроки та рішення. Ми ж недаремно — амосовці.

Юрій ВІЛЕНСЬКИЙ
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments