Як крапля довбе камінь не дворазовим, а багаторазовим падінням, так і людина стає мудрою не від дворазового, а від багаторазового читання.
Джордано Бруно, італійський філософ епохи Відродження, поет, представник пантеїзму

Чи можливе в Україні ЕСКО?

Про один із європейських інструментів вирішення проблеми перевитрат енергії у сфері ЖКГ та його перспективи в наших умовах
9 липня, 2014 - 13:51
Чи можливе в Україні ЕСКО
ФОТО РЕЙТЕР

Енергоефективність, точніше, її низький рівень, давно і справедливо вважають бичем української економіки. Енергоносії коштують усе дорожче в усьому світі. Проте в Україні вугілля нераціонально використовується на застарілому обладнанні металургійних заводів, газ — у хімічній промисловості, той же газ, крім того, у величезних (за світовими мірками) кількостях просто втрачається при транспортуванні через зношену систему газопроводів. Водночас не можна скидати з терезів і банальні перевитрати палива та енергії на опаленні й освітленні. Насамперед — у державному секторі.

Відповідні цифри говорять самі за себе. Якщо в Європі будівлі держустанов споживають 50—80 кіловат/годин на квадратний метр площі, то в Україні цей показник становить 130—150 кіловат/годин. Лише 2011 року державний бюджет витратив на ці потреби 15,8 млрд грн.

Серед відомих причин — і та ж зношеність будівель та енергокомунікацій, і халатність чиновництва, від якого залежить покращення ситуації. Водночас, у вже згаданій Європі існують готові рецепти, слідування яким дозволяє принаймні помітно знизити невиправдані перевитрати. Понад те, деякі рішення вже не перший рік намагаються перенести на український грунт. Так, практику створення енергосервісних компаній, ЕСКО, в Україні намагаються прищепити з кінця дев’яностих років. На жаль, поки не можна сказати, щоб схожі нововведення (як і багато інших) викликали ентузіазм усе тих же чиновників.

ЕСКО пропонують клієнтам, тобто власникам приміщень і будівель, комплекс як суто технічних, так і організаційних заходів, що дозволяють зекономити на енергоносіях (див. довідку). Це їхня професійна діяльність, яка включає і попередню стадію, тобто старанне дослідження, і (нерідко) подальше обслуговування запровадженої системи. Частину зекономлених коштів компанія отримує як оплату праці, тож існує об’єктивна зацікавленість у якісній роботі (конкретні фінансові параметри обговорюють у відповідному контракті).

Прибічники широкого впровадження ЕСКО стверджують, що таким чином лише в держустановах можна зменшити споживання природного газу вдвічі, а загалом заощаджувати для бюджету до 3 млрд грн на рік. Крім того, технічні переробки повинні продовжити на 15—20 років термін так званого економічного життя будівель. На перешкоді, втім, стоїть недосконала нормативна база.

Тобто, з одного боку, вона неначе є. Принаймні Україна давно вже ратифікувала низку документів Європейського енергетичного співтовариства, які, серед іншого, дають зелене світло й концепції ЕСКО. Але на практиці це потребує змін до низки вітчизняних законів. Серед них експерти називають не лише профільний Закон «Про енергозбереження» (куди передбачені європейськими протоколами правила мусили б бути включені вже давно). Змін потребують також Бюджетний кодекс, щоб держустанови змогли укладати договори з ЕСКО, та Закон про державні закупівлі, щоб клієнти обирали собі енергосервісну компанію на тендері. На жаль, будь-які зміни будь-якого з цих двох нормативних актів в Україні традиційно спричиняють битви між лобістами, завжди готовими повернути ті ж тендерні процедури на власну користь.

У принципі, через це до питання реальних реформ руки законодавців зазвичай просто не доходять. Головний «недолік» ЕСКО в очах корупціонера, наприклад, полягає в тому, що з їхньою допомогою не надто поживишся з державного бюджету (особливо, якщо тендер таки буде по-справжньому прозорим). Адже якщо той чи інший проект не дасть економії, ЕСКО, згідно з угодою, зазвичай просто не отримує грошей. І зрештою збанкрутує. Водночас зрозуміло, що цей «недолік» — велика і принципова перевага для держбюджету, а отже, врешті-решт, і для суспільства.

Робочою групою з реформування ЖКГ Мінрегіону за участю народних депутатів, експертів проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та бізнесу підготовлений пакет законопроектів, які дозволяють впровадити ЕКСО. Розробники уточнюють, що будь-які фінансові зобов’язання держустанов щодо ЕСКО (коли ця діяльність нарешті стане поширеною) можна буде реалізувати винятково за рахунок коштів, що виділяють на закупівлю енергоресурсів. Знов-таки, вигода для держави очевидна, а от любителям «нецільового використання коштів», за яким нерідко ховається банальне розкрадання, ця норма не сподобається.

Водночас пропонують змінити критерії відбору ЕСКО на тендері. За всіма чинними правилами, на всіх тендерах держустанова має обирати послуги тієї компанії, яка пропонує ці послуги найдешевше. У найрізноманітніших сферах через такий «кількісний» підхід страждає якість послуг. Отже, щодо ЕСКО пропонують інший підхід — показник ефективності. Тобто, що більшу економію дасть певний проект, то більшими повинні бути його шанси.

Для чого це — зрозуміло: як уже сказано, більша економія дасть більший прибуток енергосервісній компанії. Однак опоненти нововведень апелюють до того, що держбюджет, мовляв, надто бідний, щоб купувати навіть якісні послуги задорого.

Тож слід мати на увазі, що, по-перше, через низьку енергоефективність бідний держбюджет потерпає значно більше. А по-друге, прибутки, які може отримати ЕСКО, все одно становлять лише частину тих коштів, що заощаджують на енергозбереженні. Тож у виграші залишаються обидві сторони.

ЕСКО є міжнародно визнаний механізм упровадження енергоефективних проектів. Тільки у США ринок ЕСКО послуг становить понад 2 млрд долларів США щорічно. На жаль, цей механізм ще не здобув поширення в Україні через законодавчі бар’єри. Запровадження змін до законодавства зробить можливим залучати кошти приватних інвесторів через механізм ЕСКО та економити бюджетні кошти та кошти мешканців (щонайменш 3 млрд грн на рік).

ДОВІДКА «Дня»

EnergyServiceCompany, EnergySavingCompany (ESCO) — компанія, що розробляє та надає послуги з комплексного запровадження технічних та управлінських рішень для економії енергії, що витрачається на опалення/освітлення будь-яких типів приміщень, від житлових до промислових. Концепція виникла у Франції початку минулого століття, коли схожі компанії почали об’єднувати мережі опалення багатоквартирних будинків, що дало економічний ефект. Широкого розвитку набули в США, де діє відповідна державна програма зі стимулювання діяльності ESCO. Водночас сьогодні цей підхід широко запроваджується Європейським Союзом. Зазвичай ESCO укладає контракт з власником будівлі (будівель), отримуючи частину коштів, що є заощадженими завдяки здійсненим змінам. Термін повернення вкладених коштів становить 5—20 років.

Тетяна БОЙКО
Газета: 
Рубрика: