«Енергія «Дня» має ефект магічного впливу»

Фотовиставку «Дня», яка до 14 травня експонується у Луцьку (вул. Винниченка, 30а, бібліотека СНУ ім. Лесі Українки), вже відвідали тисячі жителів та гостей міста. Виставка найкращих світлин країни традиційно в місті викликала резонанс і стала головною платформою для культурного відпочинку та пошуку однодумців упродовж травневих вихідних днів. А вже 19 травня очікується відкриття Фотовиставки «Дня» у Львові — традиційно в стінах «Львівської політехніки».

Про історію запрошень Фотовиставки в регіони як складову поширення «території розуму» та необхідність підтримки інших проектів «Дня» ми поговорили з президентом Благодійного фонду сприяння ініціативам газети «День», українським письменником та медіа-експертом Миколою Гриценком. До речі, сьогодні, 9 травня, Микола Семенович відзначає свій 55-річний День народження.

 — … Однією із перших областей, куди «виїхала» фотовиставка «Дня» була моя рідна Сумщина, — пригадує Микола Гриценко. — Я тоді працював у Сумах. Там із однодумцями створили Мистецький центр «Собор»…  Гордий з того, що приміщення Мистецького центру відкривалося разом із фотовиставкою «Дня». Це було в січні 1998 року. Вдячний Ларисі Івшиній та Є.К. Марчуку, які тоді підтримали новаторський мистецький проект і приїхали на відкриття Центру «Собор».

Тоді я вперше побачив, з яким захопленням люди сприймають справжнє фотомистецтво! А ще, звернув увагу на велику організаторську майстерність співробітників «Дня», їхнє творче ставлення до формування фотоекспозиції, створення її образу, неповторної естетики…

З часом, перебуваючи на різних фотовернісажах, я переконався: так організовувати щорічні фотовиставки, як це робить газета «День» (включно з Міжнародним фотоконкурсом, який відбувається напередодні) нікому не вдається. Чому? Бо тут – поєднання творчої енергії фотомайстрів, з щирою енергією  колективу «Дня». Ця потужна сумісна патріотична енергія в результаті має магічний вплив на тисячі відвідувачів!  Звідси – секрет справжнього успіху.

 — Які проекти, крім Фотовиставки, підтримує Фонд сприяння ініціативам «Дня»?

 — Відтоді, як створено Благодійний фонд сприяння ініціативам газети «День» (чотири роки тому) ми знаходимо на місцях прогресивних людей, які благодійно сприяють в наданні найкращих приміщень для проведення Днів «Дня». Залучаємо середній бізнес, людей небайдужих, хто усвідомлює значимість фотовиставок, інших проектів «Дня» для «розвиднення» свідомості громадян.

Ми також опікуємося тим, щоб розширювалося коло передплатників, як газети «День», так і журнального додатку до неї, «Маршруту №1». Проводимо по всій Україні акції з популяризації видавничих проектів «Дня», зокрема, книг на теми української історії. А ще  збираємо на Андріївському узвозі друзів та шанувальників  газети на традиційні зустрічі «День» весняний» та «День» осінній». Особлива наша увага приділена східним та південним регіонам України, де наш Благодійний фонд активно поширює патріотично-просвітницькі ініціативи  газети «День»…

 — А який соціально-просвітницький проект нашого видання для Вас особисто є улюбленим?

 — Все, за що береться колектив газети «День», позначено знаком якості! Якщо «День», значить – сучасно, ново, талановито! Через те, важко виокремити якийсь проект. Я би цінував усе таки проекти за принципом масовості впливу. Тут, безумовно, перше місце за Міжнародними фотовиставками «Дня», що виконують величезну гуманітарну місію! Їх відвідують тисячі людей по всій Україні, отримуючи заряд патріотизму, гордості за свою землю, своїх справжніх героїв… 

 — В одному з інтерв’ю, говорячи про перспективи Суспільного ТБ в Україні, ви сказали: «Ідеальне суспільне ТБ — це телевізійна версія «Дня». Нічого вигадувати їм не треба. Але більшість того, про що пише газета «День» — в медіа-сфері досі вважається неформатом…». Зураба Аласанію обрано головою правління НСТУ, оголошено про перші кроки. Як їх оцінюєте?

 — Якщо менеджмент Суспільного телеканалу дійсно хоче підтвердити статус  суспільного мовника, він просто змушений орієнтуватися на історико-соціально-культурну тематику (як це багато років робить газета «День»). Якщо цього не відбудеться – суспільного телебачення ми «де факто» не отримаємо. Ринковий час надто спокусливий до того, щоб і суспільне мовлення перетворити в «бізнесове». Але ж не треба забувати, що є цінності, які не продаються й не купуються. Це те, що тримає будь-яку націю, виокремлює її в бурхливому світовому океані, робить привабливою, цікавою, затребуваною... Хочеться вірити, що люди, причетні до формування концепції українського суспільного телеканалу, це розуміють. Будучи сам телевізійником, я не раз (просто для себе) занотовував ідеї програм, які хотілося б побачити в ефірі. Але щораз розчаровувався – всі вони виглядали «не форматними» для вітчизняних телеканалів. Тому так у нотатках і лишилися. Переконаний, що творчі замисли виношував не я один. Варто тепер дати шанс їм реалізуватися й отримаємо цікавий сучасний, український по духу телеканал.

 — З яким настроєм і творчими планами будете відзначати свій ювілей? Чи готуються до друку Ваші нові поетичні книги?

 — Будь-який часовий відтин твого життя – нагода зупинитися, задуматися, проаналізувати: що вдалося, що ні, а, що ти хотів би іще зреалізувати. Таким є моє ставлення до ювілеїв, днів народжень, яких я, чесно зізнаюся, не люблю. Але, оскільки мій батько-фронтовик Семен Павлович Гриценко з мамою Олександрою вдало «підгадали» з’явити мене на світ саме в травні, та ще й 9 числа… то мушу чемно витримувати приходи друзів «на маївку». Багато років маємо традицію – збиратися в цей вихідний день на природі, між яблуневого цвіту… За студентства це був сад на вулиці Ломоносова в Києві (навпроти гуртожитків університету), пізніше – сади сумські, тепер – київські. Але однозначно – сади! Такий мій обов’язково-квітучий день народження, якого чекають багато друзів як добру нагоду – зустрітися, погомоніти, заспівати і забути, бодай на хвильку, про буденщину…

Щодо творчих планів… Слава Богу, вони у мене є. В травні завершуємо монтаж чергового документального фільму, де я є автором сценарію. По переду – робота над цікавим публіцистичним книжковим проектом і підготовкою до друку нової книги поезій. Пильную-виглядаю, щоб поетична пташка не минала мого яблуневого саду. Прилетить – тим і тішуся…