Храм проти... археологів?
На місці колишнього кладовища в центрі Луцька споруджено кілька будинків, донедавна діяв фонтан, досі є сквер, у якому вечорами знаходять притулок любителі «зеленого змія» та безпритульні собаки. Але тільки громаду, яка сім років тому почала споруджувати храм Холмської ікони Божої Матері, звинувачують у вандалізмі...
Днями одна із громадських організацій, котра визначила себе захисником історичної спадщини Волині, зокрема древнього Лучеська, повідомила, що Інститут археології НАН України, «відповідно до вимог чинного законодавства, нарахував суму збитків, що були умисно завдані» священиком храму Холмської ікони Божої Матері державі. І сума ця — понад 3 мільйони гривень. Ідеться про те, що будівельні роботи на цій історичній території через невчасне укладення договору щодо проведення археологічних розкопок знищили чимало цінних артефактів, поховали надії археологів знайти повноцінний археологічний об’єкт.
Ситуація неоднозначна, адже на цій ділянці справді було кладовище. На ньому покоїлися останки багатьох відомих діячів Волині різних історичних епох: і прах генерала УНР Олекси Алмазова, і (як повідомив один із старожилів Луцька, відомий археолог професор Михайло Кучинко) останки організаторів Колківської першотравневої комуністичної демонстрації 1935 року, яку розстріляла польська поліція. Серед них була й Домна Гордіюк, на вулиці її імені я мешкала багато років... Власне, саму руйнацію давнього кладовища я ще добре пам’ятаю. Неширокий тротуарчик уздовж тодішньої вулиці Леніна й автобусна зупинка навпроти входу на кладовище, оригінальна кована огорожа — і відчуття, коли падали пам’ятники та хрести, а люди, забираючи останки своїх рідних, плакали... Нині тротуар значно ширший, тобто ми ходимо по колишніх могилах, бо не всі змогли забрати звідси останки рідних. На цьому скорботному місці було посаджено сквер і споруджено фонтан, та ніколи це місце не було тим, де любили гуляти люди. Кладовище було знищено через 25 років із часу останнього поховання там, про що добре пам’ятає інший луцький старожил (живе тут з 1948 року) — Микола Костянтинович Літковець. Саме він повідомив мені цікавий факт: насправді кладовище переносили для того, щоб спорудити тут... будинок обласної ради. Проте, врешті, архітектори вирішили реалізувати це на іншому кінці вулиці Леніна, облаштувавши Київську площу з будинком обласної ради теж частково на місці... іншого кладовища, поблизу вулиці Кременецької.
Власне, давня історія Луцька сприяла тому, що кладовища були в багатьох місцях, які нині є центром міста. Той таки Літковець пригадує, як, будучи учнем першої школи, допомагав разом з іншими старшокласниками вивозити тачками... людські черепи й кістки з кладовища, де споруджували дитячу спортивну школу. Микола Костянтинович багато років є заступником голови обласного товариства «Холмщина», члени якого й були ініціаторами спорудження храму Холмської ікони Божої Матері. Збитки, начебто завдані державі будівництвом цієї культової споруди, мала б компенсувати громада. Але наразі голова товариства «Холмщина» Микола Онуфрійчук вважає, що причиною непорозумінь є не так археологічні розкопки (чи їхня неможливість), а протидія появі такого храму. Адже він, каже, український, бо саме за своє українство корінних мешканців Холмщини й Підляшшя примусово виселили із їхніх земель, які опинилися у складі Польщі.
— Чому ніхто не протестував і не говорив про вандалізм, коли споруджували фактично на кістках 14-поверховий та інші будинки? Коли облаштовували тут фонтан, прокладали асфальтні доріжки?.. — каже він. — Місце, де нині наш тимчасовий дерев’яний храм, могло б містити людські останки, адже їх згортали бульдозером, коли переносили кладовище. І наш священик казав, що в такому разі ми ці останки зберемо і перепоховаємо на нині діючому міському кладовищі. Та ще такого не траплялося.
Дискусія про розташування саме тут Божого дому ведеться стільки ж літ, як створено громаду храму. Той же професор Михайло Кучинко стверджує, що хоча прибув у Луцьк на початку 70-х років минулого століття, але це було ще до руйнації старого кладовища. І добре пам’ятає (бо ж і живе неподалік), що кладовище таки тягнулося до вулиці, протилежної вулиці Леніна. Тобто храм таки буде на кістках?.. Холмщаки нині кажуть, що на цю справу їх благословив Патріарх київський і всієї Руси-України Філарет, пояснивши, що на місці кладовищ тільки й місце храмам, у яких люди будуть молитися за тих, кого тут було поховано. Археологи ж мали намір провести цікаві розкопки, проте тривалий час не могли знайти спільної мови зі священиком храму Холмської ікони Божої Матері. Підготовчі роботи під будівництво почали і без їхньої згоди. Олексій Златогорський, директор державного підприємства «Волинські старожитності», каже, що внаслідок цього було втрачено назавжди цінні артефакти. Адже це єдине з відомих у Луцьку місць, де жили ранні слов’яни, а знахідки, які все ж виявили археологи, належать до рідкісної празько-корчацької культури. І не факт, вважає Златогорський, що за недопущення археологів когось буде покарано, навіть якщо завдано збитків на мільйони. Бо суди-пересуди... А для історії вже багато що втрачено. Хоча, справді, краще, щоб тут був храм, ніж місце для вигулювання собак чи ще один котеджик.
