Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Мета – повернути Сікорського Україні

Яка пам’ять про «батька вертольотобудування» і корифея авіації збереглась на його батьківщині?
2 липня, 2016 - 16:33
ІГОР СІКОРСЬКИЙ НА ОБКЛАДИНЦІ «TIME» 1953 РОКУ І «LIFE» 1943-ГО

Розробки цього легендарного киянина стали плацдармом для 90% сучасної авіації. Ігор Сікорський створив 15 новаторських типів літаків, у тому числі «велетнів» і літаків-амфібій, трансатлантичний гідроплан. Він запустив серійне виробництво військової і цивільної авіації і так зруйнував стереотип, що майбутнє авіації – це сфера розваг.

Саме Ігор Сікорський винайшов серійний вертоліт одногвинтової схеми. Його гелікоптери одразу почали застосовувати у безпекових, санітарних і поліцейських цілях. Тільки за життя винахідника завдяки його вертольотам врятували понад півтора мільйона людських життів, що сам Сікорський називав своїм найважливішим досягненням. Літаки і гвинтокрили українця дотепер перебувають на озброєнні Збройних сил США, на службі в американських президентів вони – з 1947 року, а його компанія стала лідером світового авіаринку. З придбанням ліцензій від Sikorsky Aircraft розпочався розвиток вертольотобудування у Європі. Сам Сікорський вже в еміграції, 1933 року, писав Василю Галичу: «У мого роду, який виник в селі на Київщині, де мої дід та прадід були священиками, чисто українське походження».

Ігор Сікорський – українець, якого знає весь світ. А що знає про нього Україна?

ЧОМУ КИЇВ МАЄ ПРАВО НА ЗНАМЕНИТОГО АВІАКОНСТРУКТОРА

Наразі у Києві інформації про життя і діяльність Сікорського мало, підкреслюють експерти. У 1998 році при КПІ відкрили Державний політехнічний музей, де представлена історія розвитку повітроплавання в Україні, зокрема там є експозиція, присвячена студенту КПІ Сікорському. Директор музею Наталія ПИСАРЕВСЬКА розповідає «Дню»: «Ігор Сікорський народився у Києві, зростав у прекрасному середовищі київської інтелігенції на Ярославовім валу. Родина направила його слідом за братом до Морського кадетського корпусу у Петербурзі, але через слабке здоров’я і несхильність до служби він повернувся до Києва і поступив до КПІ. Тоді Київ був потужним центром повітроплавання – була певна інженерна школа, ініціативи знаходили підтримку та інтерес. У 1908-1912 роках Сікорський збудував у Києві шість моделей літаків і гвинтокрил. Тоді його гелікоптер не піднявся у небо тільки через слабкий двигун, але принцип вертикального зльоту винахідник придумав саме у столиці України».

ІГОР СІКОРСЬКИЙ БІЛЯ СВОГО ПЕРШОГО ГВИНТОКРИЛУ У ФОРМІ СТУДЕНТА КПІ. КИЇВ, ВУЛ. ЯРОСЛАВІВ ВАЛ, 15Б

В ангарах КПІ Сікорський розробляв і пілотував аероплани С-3, С-4, С-5 і рекордний  С-6. У 1909 році авіаконструктор побив світовий рекорд швидкості у 111 км/год на літаку власної конструкції, тоді як пілоти військових літаків боялись підніматись у повітря через погану погоду. «У 1912 Сікорський у своїх щоденниках писав: «Літак буде працювати, рятувати людей». У червні 1914 року за штурвалом свого літака здійснив наддалекий переліт з Петербурга до Києва, зробивши дозаправку у повітрі. Київ був для нього центром тяжіння, місцем, де були його рідні та близькі, з ним він пов’язував свою мрію літати. Невідомо, як би склалася далі його доля, але через загрозу бути репресованим більшовиками 1918 року Сікорський емігрував. Спочатку до Франції, потім – до США, де у 1923 заснував компанію Sikorsky Aircraft», - продовжує Наталія Писаревська.

Втім, експонатів, що безпосередньо стосуються життя Сікорського, окрім садиби, в Україні немає. «Як говорять історики авіації, були деталі від летальних апаратів, які конструював винахідник у будинку на Ярославовім валу, але після його руйнації нічого не залишилось. Більше того, якщо б не було сумної історії з занедбанням садиби, Україна би мала архів родини Сікорських. Кілька років тому сини були готові передати його нам, але з огляду на те, що роки йдуть, а музею немає, віддали документи до Санкт-Петербургу. У збиранні своїх експонатів ми працювали з київськими міськими архівами, шукали фотоматеріали, консультувалися з істориками і джерелами корпорації Sikorsky Aircraft», - зазначає директор Державного політехнічного музею.

«Треба поспішати, адже ми можемо опинитися перед ситуацією, коли Росія забере собі ім’я авіаконструктора Сікорського. Там розуміють важливість такого перехвату. Наприклад, у 2001 році вже назвали місто під Москвою «Корольов» на честь українського конструктора, фундатора практичної космонавтики. Сікорський сформувався у Києві, придумав полетіти і полетів тут, а вони назвуть якийсь інфраструктурний або інший об’єкт його іменем, і вся впізнаваність піде їм, розбиратися ніхто не буде», - підкреслює Наталія Писаревська.

БІЛЯ АВІАМАЙСТЕРЕНЬ КИЇВСЬКОГО ПОЛІТЕХНІЧНОГО ІНСТИТУТУ – ЄДИНИЙ У СВІТІ ПАМ'ЯТНИК ІГОРЮ СІКОРСЬКОМУ У ПОВНИЙ ЗРІСТ. СКУЛЬПТОР - МИКОЛА ОЛІЙНИК. НА ПОСТАМЕНТІ НАПИС: «ЗНІМАЮ КАПЕЛЮХА ПЕРЕД АЛЬМА-МАТЕР, ЯКА ПІДГОТУВАЛА МЕНЕ ДО ПІДКОРЕННЯ НЕБА» (ТАКИЙ ТЕКСТ БУЛО ЗНАЙДЕНО В НОТАТКАХ АВІАКОНСТРУКТОРА).

Зараз у Києві, у Музеї української діаспори, діє виставка «Наш Сікорський» (більше про подію – у матеріалі «Зустріч з «містером Гелікоптером» у №89 «Дня» за 25 травня 2016 року). Анонсується, що проект триватиме до 30 жовтня, але організатори не виключають його продовження.

«У Києві, рідному місті Сікорського, досі немає музею видатного авіаконструктора, а будинок, де він виріс, занедбаний. Це прикро, адже ім’я та здобутки Сікорського відомі в усьому світі, його винаходи принципово змінили якість життя людей, - каже директор  Музею української діаспори та співкуратор виставкового проекту «Наш Сікорський» Оксана ПІДСУХА. - Вочевидь,  відкриття музею Сікорського та вшанування пам’яті генія мають бути  державною справою, адже це працюватиме на імідж України, приваблюватиме туристів. Звершення авіаконструктора – це приклад для молодих українців».

КПІ імені Ігоря Сікорського – приклад «розумного брендування»

У травні 2016 року міністру освіти і науки Лілії Гриневич передали клопотання і рішення Вченої Ради НТУУ «КПІ» щодо присвоєння імені Ігоря Сікорського Національному технічному університету України «Київський політехнічний інститут».

«У різних міжнародних рейтингах вищих навчальних закладів КПІ завжди займає гідне місце. Але є такий показник, як індекс впізнаваності, і виявилось, що наш студент Ігор Сікорський у світі набагато відоміший, ніж університет. Тож ми вирішили об’єднати ці два імені – це приклад «розумного брендування» і позиціонування себе серед інших, - зазначає Наталія Писаревська, директор Державного політехнічного музею. – Процес відривання людини від землі досі триває, тільки зараз вже у космос. Тому ім’я Сікорського – це також засіб популяризації науково-технологічних ініціатив, які ми просуваємо. Наприклад, у рамках космічного розвитку вже від КПІ на орбіті літає супутник, готується другий – студентський, який братиме участь у міжнародних програмах».

Фонд Сікорського в США завдяки його синові і компанії передав КПІ 286 експонатів – моделей різних типів вертольотів і літаків. Фірма Boieng, з якою університет виходить на стратегічне партнерство, подарував великий скляний куб, завдяки якому можна дізнатися про інновації в авіації.

«У КПІ з Сікорським – спільне життєве кредо. А саме – попри всі життєві складнощі, рухатися вперед, до своєї мрії, - акцентує Наталія Писаревська. – У перші роки еміграції в Америці Сікорському було дуже важко. Він жив на вісім доларів на день, харчувався горнятком кави і юшкою. Але він не відмовився від свого хисту і досягнув того, що американські президенти звали його на офіційні зустрічі. Іменем Сікорського ми назвали також щорічний фестиваль інноваційних проектів Sikorsky Challenge, на якому відзначають молодих науковців. У цьому також філософія винахідника – орієнтир на людей, котрі дивляться вперед».

АВІАНКОНСТРУКТОР ІГОР СІКОРСЬКИЙ ТА ПРЕЗИДЕНТ США ГАРРІ ТРУМЕН У БІЛОМУ ДОМІ, 17 ГРУДНЯ 1951 РІК.

«Зараз процедура присвоєння КПІ імені Сікорського знаходиться на завершальній стадії. Всі необхідні документи вже подані, чекаємо рішення міністерства», - повідомила Наталія Писаревська.

Чи бути летовищу імені Сікорського?

Місяць тому міністр інфраструктури України Володимир Омелян виступив за присвоєння міжнародному аеропорту «Бориспіль» імені авіаконструктора Ігоря Сікорського. «1485 року один геніальний розум подарував Світу ідею – ескіз гелікоптера. Звали цю людину Леонардо Да Вінчі. Через 430 років інший геніальний розум створив перший гелікоптер. Звали цю людину Ігор Сікорський. Геніальна думка знайшла своє геніальне втілення… Сьогодні, коли точаться дискусії стосовно перейменування аеропорту Бориспіль, я вважаю, що саме його ім’я має носити головний міжнародний аеропорт України. Київ, який дав Ігорю Сікорському крила для здійснення мрії, має вшанувати пам’ять геніального авіаконструктора», - написав він на своїй сторінці у Facebook.

Після наради з експертами, політичними і громадськими діячами, Омелян вирішив відкрити голосування в інтернеті. На розсуд громадськості винесли п'ять варіантів персоналій, ім’я яких може носити «Бориспіль»: Ігоря Сікорського, Івана Мазепи, Казимира Малевича, Олега Антонова і Павла Чубинського. Голосування вже почалось, триватиме з 29 червня до 15 липня на сайті Міністерства інфраструктури.

Замість руїн – центр технологій

Від краси родинної садиби Сікорських, що на вулиці Ярославів Вал у Києві, мало що залишилось. В історичному центрі Києва вона стоїть повністю занедбана, навіть є ризик її повної руйнації. Громадські активісти Києва вже не перший рік б’ють на сполох і піднімають тему необхідності порятунку унікальної пам’ятки, де були сконструйовані перші моделі літальних апаратів Сікорського.

Реальність багато років розчаровувала небайдужих. У 2000 році тодішній президент України Леонід Кучма передав садибу на баланс підприємства «Готель «Козацький» Міністерства оборони. Підприємство, у свою чергу, здало архітектурну пам’ятку в оренду на 49 років благодійному фонду «Музей історії повітроплавання і авіації імені Сікорського», за яким, як стверджують журналісти, стоїть Нестор Шуфрич. Орендар зобов’язувався зберегти будівлю і навіть зробити у ній музей Сікорського. Вийшло навпаки – господарі довели її до катастрофічного стану. Завдяки зусиллям активістів Міноборони розпочало процес юридичного розірвання договору. Більше трьох років тривала судова тяганина, і – нарешті! – 21 червня цього року, за повідомленням військової прокуратури Центрального регіону України, Київський апеляційний господарський суд залишив без змін рішення суду першої інстанції щодо повернення до державної власності будинку авіаконструктора Ігоря Сікорського, який визнано історичною цінністю. Апеляційний суд не дозволив фонду «Музей історії повітроплавання і авіації імені Сікорського» орендувати надалі садибу Сікорського. Кабальну угоду, через яку садиба занепадала, остаточно розірвали!

Перед тим будівлю намагалися продати за два мільйони доларів – відповідне оголошення розмістили на одному з київських сайтів нерухомості. Лише зараз через розголос і рішення суду оголошення видалив його автор.

«Спеціалісти, які вивчали договір оренди і були залучені у судовий процес, зазначають, що у договорі була «лазівка», яка б дозволила «за неможливістю реконструкції» продати будівлю, - розповідає Віктор ЯГУН, голова благодійного фонду «Національний центр Сікорського». – Більше того, непублічні спроби зробити це були раніше. Нарешті суди спромоглися розірвати злочинний договір з фіктивним фондом і повернути садибу у державну власність».

Активісти переконані, що тепер необхідний проект капітальної реконструкції і створення сучасного технологічного центру для молодих науковців імені Сікорського. Раніше корпорація Sikorsky Aircraft зголошувалася взяти участь у проекті, а Президент Асоціації конгресменів США Джим Слеттері, який приїжджав до Києва у грудні 2014 року, заявив про готовність сприяти створенню музею Сікорського. Нині активісти пропонують, щоб кошти на «друге життя» садиби славетного авіаконструктора зібрали шляхом краудфандингу, грантових або інвестиційних програм. Головне – щоб у Міноборони, у власності якого тепер перебуває будівля, знайшлася політична воля на «зелене світло» для старту проекту. Перший крок вже зроблено.

Анастасія РУДЕНКО, «День»
Рубрика: