Гарячі теми:

Небезпеки та виклики

коронавірусної хвороби COVID-2019

16 березня, 19:39

Коронавірусна хвороба 2019 (англ. Coronavirus disease 2019, абревіатура Covid-2019, або COVID-19, яка затверджена як офіційна скорочена назва) — розпочалася в китайському місті Ухань наприкінці грудня 2019 року і до сьогодні як пандемія охопила всі континенти, крім Антарктиди. Щоб уникнути різночитання, пов’язаного з географічним регіоном, де виникли перші випадки захворювання, а також з расовою приналежністю, ВООЗ затвердила зрештою офіційну назву захворювання як «коронавірусна хвороба 2019».

Станом на 14.03 2020 року в світі зареєстровано 143 247 хворих, померло 5407. Згідно з даними ЄвроCDC найбільше хворих зареєстровано в Китаї (80 973, померло 3194), там епідемія йде на спад, але поширюється в деяких країнах (зокрема Італія 17 660 хворих, померло 1268; Іран 11 364, померло 514; Республіка Корея 8086, померло 514). 11 березня 2020 року ВООЗ охарактеризувала поширення Covid-2019 як пандемію на підставі критеріїв: вірус може спричинити хворобу або смерть; цей вірус стабільно передається від людини до людини; є докази поширення цього вірусу по всьому світу.

Причиною хвороби є коронавірус SARS-CoV-2, який належить до підродини бетакоронавірусів, циркуляція якого в людській популяції була до грудня 2019 року невідомою. Зіставляння послідовності генома SARS-CoV-2 з іншими геномами бетакоронавірусів показало, що в нього найтісніший зв’язок з кажанним штамом, гомологічність сягає 96%.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Джерелом та резервуаром інфекції підозрюються кажани, панголіни, змії та, можливо, інші тварини, від яких збудник потрапив поки що нез’ясованим шляхом до людей. За аналогією з іншими зоонозними коронавірусними хворобами, як-то тяжкий гострий респіраторний синдром (SARS, ТГРС), який вирував у Китаї упродовж 2002—2004 років, чи близькосхідний коронавірусний респіраторний синдром (MERS, МЕРС), який є ендемічним на Аравійському півострові з 2012 року, припускається, що передача збудника можлива від тварин до людини через безпосередній контакт із живою твариною або через тваринні продукти. В разі з Covid-2019 це відбулося, ймовірно, на ринку тварин та морепродуктів в Ухані.

ПОШИРЕННЯ КОРОНАВІРУСУ

Нині зрозуміло, що цей коронавірус уже поширюється в людській популяції без залучення тваринного джерела за допомогою повітряно-крапельного механізму передачі вірусу через виділення з дихальних шляхів. Ступінь активності цього механізму визначається як в’ялий, не такий активний, як при грипі. Індекс контагіозності (заразності) становить приблизно 50%, тоді як при кору, наприклад, він сягає 90%. Не виключається можливість зараження при потраплянні забруднених вірусом аерозолів на кон’юнктиву. Передачі вірусу від людини до людини сприяє тривалий тісний контакт з хворим (особливо з відстані до 1 м), особливо при значному скупченні людей.

Поки не встановлений ступінь сприйнятливості людей до цього коронавірусу. Досліджується питання, чи захищають частково від коронавірусної хвороби 2019 антитіла до часто циркулюючих людських коронавірусів, які є в 80% людей у світі. Категоріями ризику є курці, особи чоловічої статі, літні люди та люди з тяжкими фоновими хворобами (цукровий діабет, есенціальна гіпертензія, бронхіальна астма тощо) і значними зрушеннями в імунній системі. Тривалість та стійкість імунітету після перенесеної коронавірусної хвороби 2019 невідомі.

Імовірно, при тяжкому клінічному перебігу розвивається недостатність сурфактанту — слизової плівки альвеол, що призводить до гострого респіраторного дистрес-синдрому. За 5—7 днів від початку захворювання може утворитися атипова пневмонія. Пригнічується синтез інтерферону. Новий коронавірус має виразний імуносупресивний ефект, що обумовлює часте приєднання грибкової та бактеріальної флори як суперінфекції, іноді виникає сепсис. При легкому перебігу відбувається лише просте катаральне запалення дихальних шляхів, як при багатьох інших ГРВІ.

Наразі виділяють такі клінічні варіанти перебігу цього захворювання: неускладнені випадки з наявністю неспецифічних симптомів (нетяжке захворювання); пневмонія без дихальної недостатності (легка пневмонія); пневмонія з ознаками дихальної недостатності (тяжка пневмонія); гострий респіраторний дистрес-синдром; сепсис; септичний шок.

Інкубаційний період триває від 2 до 14 днів, хоча є свідчення, що може досягати і до 20 днів. Багато випадків зараження не супроводжуються появою симптомів. Нетяжкі форми проявляються невисокою гарячкою до 38 °C, несильним болем у горлі, кашлем, ринітом, деяким нездужанням. У цих пацієнтів відсутні ознаки зневоднення, сепсису, задишка або утруднене чи надмірно посилене дихання, наявність мокротиння або кровохаркання, нудота, блювання та/або діарея, немає змін психічного стану. Літні та імуносупресивні пацієнти можуть мати атипові симптоми. Критеріями гострого респіраторного дистрес-синдрому (надтяжкої форми при COVID-19) визнані задишка з частотою дихання понад 30 вдихів/хв., дані рентгенографії грудини, зміни рівня кисню в крові за даними пульсоксиметрії.

ВИЗНАЧЕННЯ ВИПАДКУ COVID-19 ЗГІДНО З КРИТЕРІЯМИ ВООЗ

Визначення випадку COVID-19 згідно з критеріями ВООЗ:

Ймовірний випадок: пацієнт з підозрою на COVID-19, результат лабораторного дослідження якого є сумнівним або отримано позитивний результат на загальний антиген для всіх коронавірусів, а також відсутні лабораторні підтвердження наявності інших не коронавірусних респіраторних патогенів.

Підозрілий випадок:
Пацієнти з гарячкою, кашлем і стан яких потребує госпіталізації, що за 14 днів до появи симптомів відповідали принаймні одному з таких критеріїв: тісний контакт із підтвердженим або ймовірним випадком COVID-19 або перебували в районах з відомою інтенсивною передачею COVID-19.
Пацієнти з будь-яким ГРЗ та наявністю хоча б одного з таких критеріїв протягом попередніх 14 днів: перебував у контакті з підтвердженим або ймовірним випадком COVID-19; працював або відвідував заклад охорони здоров’я, де проходили лікування пацієнти з підтвердженою або ймовірною COVID-19.

Підтверджений випадок: людина з лабораторно підтвердженою COVID-19, незалежно від наявності або прояву клінічних ознак і симптомів.

Етіотропних препаратів з достовірною дією на SARS-CoV-2 не створено. Для лікування тяжких форм пропонується застосування препаратів з класу інгібіторів протеаз, аналогів нуклеозидів, рибавірину, препаратів для лікування грипу, інтерферону в інгаляціях, хлорохіну, введення сироватки крові, отриманої від перехворілих, яка має містити захисні антитіла проти вірусу SARS-CoV-2. Але ці ліки має призначати лікар залежно від клінічної ситуації. Обговорюється питання про можливий позитивний ефект призначення внутрішньовенно аскорбінової кислоти (вітаміну С). Як інтенсивну терапію в стаціонарах проводять неінвазивну та інвазивну кисневу вентиляцію легень, екстракорпоральну оксигенацію, лікування ускладнень.

Пацієнтам з підозрою на COVID-19, з нетяжким захворюванням або нетяжкою пневмонією потрібне надання медичної допомоги в амбулаторних (домашніх) умовах, але так можуть лікуватися лише пацієнти, що не мають супутніх серйозних хронічних захворювань.

ДІЇ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Лікар, який виявив у хворого COVID-19, реєструє випадок за формою первинної облікової документації № 058/о «Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення» та інформує керівництво закладу охорони здоров’я для організації подальшого клінічного спостереження, своєчасної медичної допомоги та протиепідемічних заходів як індивідуального рівня, так і на рівні громади. Здійснюється розслідування контактів та подальший контроль осіб, які мали контакт із хворими. Відбувається моніторинг контактів ймовірних і підтверджених випадків: контактних осіб слід контролювати протягом 14 днів від останнього незахищеного контакту, їм рекомендується обмежувати подорожі та пересування. Будь-яка контактна особа, яка захворіла і відповідає визначенню випадку COVID-19, стає підозрюваною на наявність SARS-CoV-2 і повинна бути перевірена лабораторними методами (полімеразна ланцюгова реакція — ПЛР). Контактні особи будь-яких нещодавно виявлених імовірних або підтверджених випадків COVID-19 мають бути встановлені та піддані моніторингу стану здоров’я.

Усі медичні працівники, які безпосередньо надають медичну допомогу пацієнтам з COVID-19, контактують з їхніми біологічними матеріалами, мають застосовувати засоби індивідуального захисту від інфекційного захворювання. Медичним працівникам, а також особам, які забезпечують життєдіяльність ізольованих чи підозрюваних, слід захищати себе за допомогою: протиаерозольних респіраторів (промисловий гігієнічний респіратор N95; сертифікований Європейським Союзом респіратор FFP2 або будь-який інший еквівалентний респіратор); рукавичок для огляду; щитком для лиця, зробленим з прозорого пластику, що забезпечує хорошу видимість як для користувача, так і для пацієнта; окулярами захисними, що добре прилягають до шкіри обличчя; халатом одноразового використання.

ІНДИВІДУАЛЬНА ПРОФІЛАКТИКА І ПОВЕДІНКА ХВОРИХ

Індивідуальна профілактика громадян включає: максимально можливе уникнення контакту з особами, які мають ознаки ГРВІ: нежить, сльозотеча, чхають або кашляють у місцях скупчення людей. Якщо такого не можна уникнути внаслідок професії, то треба носити захисну медичну маску. Намагатися не торкатися власних очей, носа і рота немитими руками. Часто мити руки з милом і водою (не менше як 20 секунд), особливо після відвідування туалету, перед їжею, після кашлю та чхання. Якщо мило і вода відсутні, необхідно використовувати будь-який дезінфікувальний засіб для рук з вмістом спирту не менше як 60%. Рекомендується обробка контамінованих металевих, пластикових, скляних поверхонь протягом 1 хвилини 70% спиртом, 0,2% розчином перекису водню або 0,1 % гіпохлориту калію.

Якщо хворого на COVID-19 залишають лікуватися амбулаторно вдома, то його слід розмістити в добре провітрюваному і за можливості інсольованому приміщенні. Слід обмежити кількість доглядачів пацієнта (краще один і не з категорій ризику). Відвідування пацієнта забороняються. Члени родини мусять перебувати в іншій кімнаті або, якщо це неможливо, дотримуватися відстані не менше як 1 м від хворої людини. Винятком вважається мати, що годує груддю, водночас вона повинна носити медичну маску, коли перебуває поруч з дитиною, і дотримуватися ретельної гігієни рук при поводженні з дитиною. Слід обмежити рух пацієнта та мінімізувати його загальний простір. Загальні приміщення, зокрема, кухня, ванна кімната, мають добре провітрюватися і за можливості інсолюватися. Доглядач хворого повинен носити медичну маску, що щільно прилягає до обличчя, коли знаходиться в одній кімнаті з хворою людиною. Слід проводити гігієнічну обробку рук після будь-яких контактів із хворим або його найближчим оточенням.

Посуд після використання слід мити з милом, гірчичним порошком або миючим засобом та водою. Щодня слід дезінфікувати поверхні меблів, покривала звичайним побутовим дезінфікувальним засобом, який містить розведений розчин хлорного вапна. Необхідно дезінфікувати поверхні ванної та туалету принаймні один раз на день звичайними побутовими дезінфікувальними засобами, що містять розведений розчин хлорного вапна. Слід прати і прасувати одяг, постільну білизну, рушники для ванни та рук хворих.

Хворим слід пояснити, що необхідно прикривати рот і ніс під час кашлю або чхання за допомогою медичних масок, тканинних масок, тканинних чи паперових серветок або згинання ліктя з подальшою гігієнічною обробкою рук. Слід уникати прямого контакту з біологічними рідинами організму, зокрема пероральними, дихальними виділеннями та випорожненнями пацієнта. Застосовується гігієнічна обробка рук до і після зняття рукавичок. Рукавички, тканини, маски та інші відходи хворих осіб або доглядальників за хворими, слід збирати в окремий контейнер у приміщенні, де перебуває хворий, до вивезення цих відходів.

Особи з підозрою на коронавірусну хворобу 2019 мають залишатися вдома доти, поки не буде доведено відсутність її на підставі лабораторних результатів (два негативних ПЛР-тести з інтервалом не менше як 24 години). Всі члени родини вважаються контактними, стан їхнього здоров’я слід контролювати.

Нині в клінічній практиці немає вакцини проти коронавірусу SARS-CoV-2. У січні 2020 року кілька організацій і установ почали працювати над створенням такої вакцини.

НАДЗВИЧАЙНО ВАЖЛИВЕ РІШЕННЯ — ЩОДО ВІДНОВЛЕННЯ В НАШІЙ КРАЇНІ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІЧНОЇ СЛУЖБИ

Сьогодні на державному рівні проводиться надзвичайно напружена і багатопланова робота щодо максимально можливого стримання проникнення коронавірусної хвороби 2019 з-за кордону в Україну і її подальшого поширення на території держави.

Згідно з законами України «Про санітарне та епідемічне благополуччя населення» (1994), «Про захист населення від інфекційних хвороб» (2000), «Міжнародними медико-санітарними правилами» (2005) організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема, щодо санітарної охорони територій України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та носіїв інфекції покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров’я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян. Обмеженням підлягають усі ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб. Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації.

У ситуації, що склалася з коронавірусною хворобою 2019, надзвичайно важливим є рішення Ради національної безпеки і оборони щодо відновлення в нашій країні санітарно-епідемічної служби, а також посади і статусу Головного державного санітарного лікаря. Вважаємо, що такі заходи значно посилять протиепідемічну складову як біологічної, так і національної безпеки нашої країни в цілому.

Сьогодні, на жаль, потенціал профілактичних і протиепідемічних заходів не може бути реалізований повною мірою, оскільки санепідслужбу постановою Кабміну №348 від 29.03.2017 р. ліквідовано, а завдання і функції з реалізації державної політики в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення і здійснення контролю (нагляду) за дотриманням вимог санітарного законодавства покладені на Держпродспоживслужбу та Державну службу з питань праці, які підпорядковані, Мінекономрозвитку, а не Міністерству охорони здоров’я України.

Постановою Кабінету Міністрів України №226 від 29.04.2015 року базова спеціальність «Медико-профілактична справа» вилучена з переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти. Набір студентів і підготовка лікарів-гігієністів та епідеміологів, яка здійснювалась на медико-профілактичних факультетах ВМНЗ України, — припинені. Впродовж чотирьох останніх років на медичних факультетах студенти навчаються за спеціальностями «лікарська справа» і «педіатрія», спеціальність «медико-профілактична справа» відсутня.

Штатні посади лікарів-гігієністів і епідеміологів у новостворених державних структурах, на які покладені функції колишньої Держсанепідслужби — Держпродспоживслужбі, Держпраці, регіональних лабораторних центрах, а також відповідних підрозділах Збройних сил України, МВС, СБУ, Прикордонній службі, Державному управлінні справами, де структури СЕС збережені, але під іншими назвами, заповнені лише на 30—50% і в таких умовах не можуть поповнюватися.

Крім того, змінами до постанови Кабінету Міністрів України №226 від 29.04.2015р. введено нову спеціальність «Громадське здоров’я», але така підготовка бакалаврів і магістрів, на жаль, не передбачає одержання лікарської кваліфікації, що унеможливлює виконання ними функцій лікаря-гігієніста та епідеміолога. Запропоновані для громадського здоров’я бакалаврські і магістерські навчальні програми підготовки фахівців, наприклад, епідеміологів-біостатистиків, не передбачають формування навіть елементарних знань і умінь з загальної і спеціальної епідеміології інфекційних захворювань. Відсутня складова, яка стосується прояву законів епідеміології, рушійних сил епідемічного процесу, можливості впливу на джерело інфекції, механізм і фактори передачі збудника інфекції, сприйнятливий людський організм за рахунок використання широкого арсеналу санітарно-гігієнічних і медико-профілактичних заходів.

ОДНЕ З ПЕРШОЧЕРГОВИХ — КАДРОВЕ ПИТАННЯ

Тому цілком зрозумілим і очевидним є той факт, що питаннями гігієни і епідеміології, зокрема епідеміології інфекційних хвороб, можуть займатися лише лікарі, тобто особи, які одержали повну медичну освіту за відповідною медико-профілактичною спеціальністю.

Отже, нагальна проблема щодо відновлення санітарно-епідеміологічної служби в Україні, яке б враховувало кращий європейський і світовий досвід і водночас не відкидало національні надбання, перевірені історією, вимагає вирішення низки завдань. На нашу думку, одним із першочергових на сьогодні є кадрове питання. Воно може бути вирішено за рахунок внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №266 від 29 квітня 2015 року «Про затвердження переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» в галузі знань «Охорона здоров’я» (шифр галузі 22), з введенням спеціальності «Гігієна і епідеміологія».

Упевнені, що завдяки рішучим та активним діям Президента нашої країни, усіх державних структур, покликаних забезпечити національну безпеку, Міністерства охорони здоров’я, лікарів, медичної громадськості, всієї свідомої частини нашого суспільства, будуть створені всі умови для максимально можливого зменшення поширення коронавірусної хвороби 2019 та її наслідків.

Андрій ШКУРБА, доктор меднаук, професор кафедри інфекційних хвороб НМУ ім.О.О.Богомольця,