Найрідкісніша мужність - це мужність думки
Анатоль Франс - французький прозаїк, літературний критик

Перспективи Великої Доброні

Відоме працьовитістю мешканців закарпатське село вирішило створити громаду
6 липня, 2017 - 17:46
ПАМ’ЯТНИК ЖІНКАМ, ЯКІ ПРИСВЯТИЛИ СВОЄ ЖИТТЯ КЛОПІТНІЙ РОБОТІ З ПАПРИКОЮ, АВТОРСТВА МІСЦЕВОГО СКУЛЬПТОРА ЕНДРЕ ГІДІ-МОЛОДШОГО

Чи не кожне закарпатське містечко чи село мають свою родзинку, яка вирізняє його від сусіднього, впливає на спосіб життя, специфіку господарювання та й на саму ментальність його жителів. Села півдня Ужгородщини — Велика і Мала Добронь, абсолютна більшість мешканців яких є угорцями, відомі в усьому Закарпатті й далеко за його межами, найперше — умінням місцевих селян-землеробів вирощувати рекордні врожаї ранньої картоплі та солодкого і пекучого перцю. Навколо цього «крутиться» увесь життєвий уклад сільських мешканців упродовж усього року. Навіть популярний етнофестиваль назвали «Доброньська паприка» — на честь виготовлюваної тутешніми куховарами пікантної приправи, без якої знаменитий мадярський бограч — все одно як український борщ без часникових пампушок, і встановили пам’ятник авторства місцевого скульптора Ендре Гіді-молодшого тим жінкам, котрі присвятили своє життя копіткій роботі з паприкою.

У Великій та Малій Доброні зосереджено чималий економічний потенціал. Працьовиті й підприємливі селяни зводять на своїх родючих землях за солідні грантові кошти від угорського уряду (до 200 тис. грн) велетенські теплиці для вирощування ранніх овочів. Уряд сусідньої країни зацікавлений у тому, щоб громадяни України угорського походження в пошуку кращої долі не переселялися до них і не створювали зайвого напруження для пенсійного фонду та соціальних видатків. Тому сусіди воліють інвестувати у нові робочі місця в Україні, аби люди тут мали роботу і могли цілком благополучно жити.

ПОПУЛЯРНИЙ ЕТНОФЕСТИВАЛЬ «ДОБРОНЬСЬКА ПАПРИКА» НАЗВАНО НА ЧЕСТЬ ВИГОТОВЛЮВАНОЇ ТУТЕШНІМИ ПІДПРИЄМЦЯМИ ПІКАНТНОЇ ПРИПРАВИ

Сільським головою Великої Доброні з 2015 року є фаховий економіст та досвідчений управлінець Іван ПОПКА. Це його друга каденція. Перша припала на часи горбачовської  перебудови та перші роки незалежності України. Розповідає, що упродовж московського ГКЧП він увесь час проводив у сільраді. В одну з тих тривожних ночей туди йому зателефонував Леонід Кравчук. Майбутній перший президент майбутньої незалежної України поцікавився настроями угорців Закарпаття і запевнив, що Україна з обраного шляху до незалежності не зверне.

У селі є загальноосвітня школа І — ІІІ ступеня з угорською мовою навчання на 750 місць та гімназія при реформатській церкві, дитсадок на 170 місць, відремонтована за грантові кошти амбулаторія, реформатська церква на 1700 місць, два будинки для людей похилого віку, хоспіс. Нині за кошти угорського уряду будують технічний коледж — філію Закарпатського угорського інституту ім. Ф. Ракоці ІІ у місті Береговому. Тут навчатимуть різних робітничих професій, яких сьогодні потребує агропромислове виробництво. Як зазначає сільський голова, дохідна частина цьогорічного бюджету Великої Доброні становить шість мільйонів гривень. Основні статті наповнення — доходи від оренди землі, реалізації підакцизних товарів та єдиний податок.

Незважаючи на доволі розвинуту структуру зайнятості, чимало жителів села виїздять на заробітки в Угорщину, Чехію, Німеччину. Ось і цими днями майже тисяча великодобронців (а це шоста частина його населення) працюють на сезонних сільгоспроботах у Німеччині — доглядають огіркові плантації. Частину власних, зароблених у країнах Євросоюзу коштів жителі села інвестують у розвиток соціальної інфраструктури Великої Доброні. Ці гроші разом із коштами сільського бюджету сьогодні вкладаються в асфальтування вулиць. Якість їхнього стану на кілька порядків вища від тих, які перебувають на утриманні Укравтодору, а будівництво квадратного метра — у десятки (!) разів дешевше. У день нашого перебування в селі асфальтували одну з бічних вулиць — Меліораторів. Водночас центральні магістралі, які ведуть до Мукачева та Берегова, якраз навпроти сільради, в суцільних вибоїнах та ямах.

Незважаючи на відносний добробут, сільський голова І. Попка, депутати сільради вирішили разом зі своїми колегами із сіл Мала Добронь і Тисаагтелег Василем Тормою та Балажом Ембером об’єднатися в територіальну громаду з центром у Великій Доброні, щоби спільно вирішувати назрілі проблеми сьогодення. «Ми виходимо з того, що створення ОТГ є життєвою необхідністю і ним треба ґрунтовно займатися. Сьогодні громади двох рад — Великодоброньської та Малодоброньської — є економічно спроможними, і ми у змозі спільно вирівнювати якість життя в сусідньому Тисаагтелегу, який відчутно відстає. Якщо до нас долучиться ще й Соловка, то взагалі буде чудово, каже І. Попка.

РЕФОРМАТСЬКА ЦЕРКВА

Голова ГО «За розвиток Великодоброньського регіону» підприємець — власник сучасного готельно-ресторанного комплексу Sting Йосип Раті наголошує, що громадськість дуже пильно стежить за використанням бюджету села і прагне, щоби громада могла розпоряджатися якомога більшими коштами для свого розвитку. Особисто він є прибічником децентралізації і переконує своїх односельців долучатися до пришвидшення цього процесу, аби скористатися можливістю розпочати реформи.

А першорядне завдання сьогодні, резюмує І. Попка, — морально підготувати людей до об’єднання у спроможну громаду, бо, як переконує досвід перших ОТГ, — за ними майбутнє. Як самого села, так і країни загалом.

Василь ІЛЬНИЦЬКИЙ, Ужгород фото автора
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments