Повелителька безпілотників

Коли розпочалася війна, вона не відмовилася своєї мрії стати військовослужбовицею і поступила на інженерний факультет Харківського національного університету Повітряних сил ім. І. Кожедуба. Тоді дівчина ще не думала, що вже за кілька років саме їй випаде нагорода представляти Україну на міжнародних навчаннях з керування ударним БПЛА в Туреччині. Ангеліна успішно справилася з цим завданням і стала єдиною жінкою, котра отримала сертифікат та дозвіл, які підтверджують право на експлуатацію новітнього безпілотного авіаційного комплексу Bayraktar TB2. Тепер здобуті знання вона відпрацьовує на базі своєї військової часини у Старокостянтинові й готується до нових бойових завдань від командування Повітряних сил ЗСУ.

— Я народилася й виросла в містечку Ромни Сумської області. У родині військових немає. Але ми зі старшим братом вирішили започаткувати цю славну традицію, — розповідає Ангеліна. — 2012 року Євген поступив на факультет радіотехнічних військ, а я 2013-го — на інженерний. До дня присяги брата я, відверто кажучи, не задумувалася, ким хочу стати, але його форма, урочистість, повага друзів і слова клятви на вірність Україні настільки закарбувалися в моїй душі, що я вирішила йти у військові. Батьки проти не були, на той момент вони ще не знали, що військова справа стане нашим покликанням. Брат уже відслужив на війні, має статус учасника бойових дій. Я поки що вдосконалюю свої навички в тилу, щоб бути корисною державі в найвідповідальніші моменти.

Після закінчення університету Ангеліна потрапила до новоствореного підрозділу операторів безпілотних літальних апаратів на Хмельниччині. Розповідає, як вони — молоді лейтенанти, крім службових обов’язків, ремонтувати кабінети, облаштовувати робочі місця, підключали техніку. Така співпричетність швидко згуртувала колектив. Ангеліна навіть не помітила, що на весь підрозділ тільки вона була жінкою. Каже, на службі субординація за званнями, а не за статтю, тому дверей перед нею ніхто спеціально не відчиняє, хіба з поваги.

— Взагалі не бачила проблеми в тому, що жінок зі мною не було і немає. Я ж не за подружками на службу прийшла, не теревенити чи насіння лузати, а працювати, бо нова техніка, яку отримали на озброєння, не повинна простоювати, а приносити користь державі, особливо під час війни, — зазначає дівчина.

— А як потрапили на навчання до Туреччини?

— Надійшов наказ на формування групи для навчання. Командир запитав, чи не хочу я долучитися до хлопців і поїхати разом до Туреччини на навчання. Я одразу погодилася, хоч і дуже хвилювалася.

— Чому? — уточнюю.

— Насторожували передусім новизна, техніка, суто чоловіча компанія, та ще й брат лише за кілька днів до мого від’їзду повернувся із фронту, хотілося з ним побути... Ми перебували в Туреччині три місяці. У моїй підгрупі було 15 пілотів з усієї України, які за координації турецьких військовослужбовців вчилися управляти безпілотником на землі й у повітрі. Ми випробовували всі системи комплексу, підвіси камер, озброєння, тренажер та інше обладнання. Вчилися азів керування комплексу з наземної станції та контролю за автопілотом. Комплекс унікальний, його можна застосовувати для різних цілей, передусім працювати на розвідку, на збір інформації.

Ангеліна Шкробот пригадує, як познайомилася з турецьким конструктором літака Bayraktar TB2 Сідою Будур, котра теж працює в чоловічій компанії. Називає це знайомство знаковим для себе. Приклад Сіди спонукав до того, що не можна зупинятися на досягнутому, бо розумна жінка, попри шалену конкуренцію в чоловічому колективі, також може зробити успішну кар’єру.

— Ви б бачили, як її поважають за професіоналізм та інтелект! Якщо є жінки — професійні конструктори, то чому вони не можуть бути хорошими операторами ударного комплексу, — ставить риторичне запитання Ангеліна. — Управління літаком — справа для мене нова. Як інженеру, а не пілоту, мені було досить складно її опанувати. Тільки на перший погляд це схоже на комп’ютерну гру. Та насправді це «гра», від якої залежать людські життя.

Нагадаємо, під час візиту Президента України 3—4 листопада до Туреччини було підписано угоду про купівлю турецьких оперативно-тактичних безпілотних літальних апаратів Bayraktar TB2. Перемовини про купівлю цих БПЛА тривали приблизно два роки. Авіаційні комплекси стануть на озброєння Повітряних сил України найближчим часом. Їх експлуатуватимуть військовослужбовці, які успішно завершили навчання в Туреччині й отримали право на керування цим комплексом. Відповідно до технічних характеристик, ударний безпілотник Bayraktar TB2 може нести керовані протитанкові ракети та авіаційні бомби. Він вирізняється високою тривалістю польоту — здатен перебувати в небі до 24 годин на висоті вісім кілометрів.