Сарі та вишиванка
24 травня в Музеї українського народного декоративного мистецтва відбулося яскраве дійство «Національний жіночий костюм України та Індії», яке продемонстрували дружини співробітників Посольства Індії та музейні працівники.
Глядачі побачили національний одяг із 10 регіонів Індії та України, народні танці у виконанні школи індійського танцю «Сарасваті» та учнів Київської школи мистецтв №2 ім. Вериківського. Традиційне жіноче вбрання із різних штатів Індії: Гуджарат, Бенгалі, Раджастан, Пенджаб, Оріса, Керала, Уттар Прадеш, Кашмір, Ассам, Нагаленд (сарі, шальвар каміз і нині є популярним у країні). Наприклад, сарі — національний одяг індіанок, який захищає тіло від спеки й прохолоди, він швидко висихає після дощу, та є справжньою окрасою жінок. Це не просто шматок тонкої натуральної тканини завдовжки 5—7 метрів, якою вправно та майстерно огортають тіло, а часто витвір мистецтва — має свою кольорову гаму, візерунки, прикрашені сріблястою або золотою ниткою. У різних штатах Індії способи одягання сарі відрізняються, і за одягом можна визначити місце проживання його володарки. До сарі обов’язково додається коротка кофтинка — чолі, яка добирається за кольором і фактурою тканини.
Шальвар каміз прийшов до Індії з півночі, від мусульман. Він складається із трьох частин: плаття з розрізами з боків, шальварів та шалі, яка викладається по-різному і править за аксесуар. Плаття, як правило, розшите вручну або прикрашається малюнками, що робить їх не схожими одне на одне.
У цьому показі також були представлені комплекти українського традиційного вбрання ХIХ — поч. ХХ ст. (костюми центральних, північних, західних областей України), які презентували співробітниці музею. У єдиному художньому ансамблі поєдналися мистецтво крою, ткання, вишивки, аплікації, вибійки, плетіння, обробки шкіри та металу. Так, для всіх регіонів України спільним елементом жіночого одягу була сорочка, прикрашена вишитим або тканим орнаментом. Білий колір лляного, вибіленого полотна є еталоном української сорочки-вишиванки. До речі, костюм кожного регіону України (окрім багатьох спільних рис) має також багато відмінностей. Це стосується складових частин одягу, його оздоблення, способів пов’язування окремих деталей (поясів, головних уборів), наявності аксесуарів: різноманітні орнаментальні мотиви, композиції, кольорова гама, техніки вишивки, якими оздоблюються сорочки та плахти. Наприклад, святковий жіночий костюм доповнюють прикраси: коралове, бурштинове та скляне венеціанське намисто, вироби з бісеру (ґердани, силянки), металеві прикраси (згарди).
Це «дефіле» пройшло в рамках «Року Індії в Україні» і було присвячене 60-літтю незалежності Індії. Ініціаторами та організаторами проекту виступили Посольство Індії в Україні, Товариство «Україна—Індія», Музей українського народного декоративного мистецтва та Федерація індійського танцю в Україні.
