«Сімейні цінності адаптуються…»

13 травня Україна разом із світом відзначатиме Міжнародний день сім’ї та День матері. Українці практично у всіх соціологічних дослідженнях висловлюють думку, що родина – це основне в житті, головна цінність. Але інститут сім’ї в Україні останні роки теж зазнає змін: змінюється погляди на роль чоловіка і дружити в родині, на роль сім’ї в житті людини, і, взагалі, на сам склад родини. Про нові тенденції «Дню» розповіла кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАНУ Ганна ГЕРАСИМЕНКО.

– Пані Ганно, як (чи) змінилася роль жінки і чоловіка в українській сім'ї в останні роки?

– Дослідження показують, що серед українців зберігаються стійкі очікування щодо моделей подружніх стосунків: за чоловіком закріплена роль годувальника родини, а прерогативою жінки визнається піклування про родину, сімейний затишок, догляд та виховання дітей. Зокрема, за даними опитування Соціологічної групи «Рейтинг» у 2015 році, більше 80% респондентів – як чоловіків, так і жінок – погодилися, що саме чоловік має повністю забезпечувати сім’ю. Цікаво, що коли в рамках наших досліджень мова заходить про сприйняття якостей «гарних» дружини та чоловіка, здатність до фінансового забезпечення родини визнається респондентами чи не єдиною нормою, якій має відповідати «справжній» чоловік. Водночас до ролі «гарної» дружини висувається ціла низка вимог – щодо зовнішності, розуму, вправності у веденні господарства та облаштуванні сімейного затишку. Важливими рисами жіночого характеру визнаються терплячість, уміння уникати та «згладжувати» конфлікти, поступатися чоловікові в суперечках та підтримувати його за будь-яких умов.

«ЗАЛУЧЕННЯ ЧОЛОВІКІВ ДО СІМЕЙНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ РОЗШИРЮЄ ЕКОНОМІЧНІ МОЖЛИВОСТІ ЖІНКИ»

– Чи можна назвати українську родину традиційною?

– Ознаки традиційної родини зберігає й розподіл сімейних обов’язків між членами подружжя, що призводить до непропорційно великого залучення жінок до хатньої роботи. За даними згаданого опитування, більшість респондентів визнають, що в їхніх родинах жінки частіше, ніж чоловіки, готують їжу (79%), займаються вихованням дитини (59%), виконують хатню роботу (51%). Більше того, третина респондентів вважали, що жінки взагалі не повинні обтяжувати чоловіків домашніми справами. Не втрачають актуальності й питання просування гендерного паритету в розподілі батьківських обов’язків, оскільки більшість справ, пов’язаних із щоденним піклуванням або доглядом за хворою дитиною, виконуються в українських сім’ях жінками.

Разом із тим, позитивом є те, що ґендерні норми зазнають поступової трансформації  серед молодих жінок і чоловіків. Як показують результати наших досліджень, зростає частка молодих людей, які висловлюють переконання, що всі сімейні справи мають виконуватись разом, чи в однаковій мірі розподілятися між чоловіком і дружиною. Серед молодших чоловіків зростають настанови на відповідальне батьківство, вони демонструють більший інтерес до власних дітей, цікавляться питаннями планування вагітності, долучаються до партнерських пологів. Європейський досвід показує, що залучення чоловіків до сімейних обов’язків не лише сприяє просуванню гендерної рівності, а й сприяє покращанню демографічної ситуації (зокрема, підвищенню народжуваності), розширенню економічних можливостей жінок, гармонійному розвитку дитини тощо.

«В УКРАЇНІ РАНІШЕ І ЧАСТІШЕ, ЯК У ЄВРОПІ, РЕЄСТРУЮТЬ ШЛЮБИ ТА НАРОДЖУЮТЬ ДІТЕЙ У ТРАДИЦІЙНОМУ ШЛЮБІ»

– Як процес трансформації української родини виглядає на фоні цих процесів у Європі? Що є схоже, що – відмінне?

– Як і в інших країнах Європи, в Україні відбуваються складні трансформації моделі шлюбу і сім’ї. Сучасні цивілізаційні особливості організації сімейного життя – підвищення віку вступу до шлюбу і дітонародження, різноманіття форм шлюбних стосунків та форм сімейних об’єднань, поширення позашлюбної народжуваності – спостерігається і в нашій країні, однак міжнародні порівняння свідчать, що українці раніше і частіше реєструють шлюб та народжують дітей у традиційному шлюбі, ніж населення більшості країн Європи. Збережені традиційні національні риси сімейного способу життя: високий рівень шлюбності населення, сімейна солідарність і взаємодопомога поколінь. Орієнтація на самореалізацію у професійній сфері, на досягнення високого соціального статусу не означає відмови від сімейних цінностей чи втрати їх значущості. За даними вибіркових досліджень, сім’я посідає найважливіше місце у системі цінностей українців: у більшості населення зберегло традиційну повагу до сім’ї, розуміє її значення в житті суспільства та особистості. За результатами дослідження становища молоді України у 2016 р., у відповідях на запитання «Чого найбільше Ви хотіли б досягти в житті?» жінки і чоловіки були одностайними у виборі – «сімейного щастя». Отже, сімейні цінності радше адаптуються й переглядаються з метою задоволення нових потреб, а орієнтація на фінансово-матеріальне благополуччя може мати в основі прагнення людей забезпечити усім необхідним свою сім’ю, дітей, створити для них кращі умови.

– Як вплинула війна на інститут сім’ї? Є дані, що – навпаки – родини стали міцнішими…

– Військовий конфлікт створив передумови для загострення проблеми гендерно-обумовленого насильства. Разом з тим, сім’я відіграє важливу роль у механізмі самозбереження населення саме в цей складний період. У 2014 і 2015 роках у всіх областях України, окрім Донецької і Луганської, де ідуть військові дії, збільшилась кількість зареєстрованих шлюбів (2016 рік був високосним, тому кількість укладених шлюбів традиційно зменшилась). Простежується тенденція до зменшення кількості розлучень, відповідно покращилося співвідношення кількості зареєстрованих шлюбів і розлучень.

– Петиція українців про «захист традиційних сімейних та інституту сім’ї» зібрала необхідну кількість підписів для того, щоб її розглянув Президент України Петро Порошенко. Чи є небезпека руйнування традиційних цінностей і як ви її оцінюєте, якщо так?

– По-перше, сьогодні саме поняття «традиційної» сім’ї розмивається, – і це об’єктивна реальність, що зумовлена лібералізацією поглядів у суспільстві, емансипацією жінок та розширенням їхньої участі на ринку праці, в громадській діяльності. Виникають нові форми шлюбу, зростає «атомізація» суспільства, коли у дедалі більшої кількості людей взагалі не виникає потреби у створенні родини. В розвинених країнах це вважається прогресивним соціальним процесом, що пов'язаний із розширенням громадянських свобод, лібералізацією суспільних поглядів, повагою до прав різних представників населення. Якщо ж у свідомості багатьох громадян «традиційні» сімейні цінності досі пов’язуються з патріархальним укладом, що визначає підпорядковане становище жінок в ієрархії сімейних стосунків та, зокрема, формує передумови для домашнього насильства, то руйнування цих стереотипів слід вважати позитивним явищем.