Істина - пробний камінь самої себе та брехні.
Бенедикт Спіноза, нідерландський філософ, науковець, політичний та релігійний мислитель

«Справа Литвинова»: як перемогти абсурд

«Громадську думку в Росії вдалося переламати на користь Сергія», - адвокат українського в'язня в РФ Віктор Паршуткін
30 квітня, 2016 - 13:49
Фото Миколи ТИМЧЕНКА, "День"

Вісім років і шість місяців колонії суворого режиму за розбій - такий вердикт виніс Тарасівський районний суд Ростовської області українцеві Сергію Литвинову 20 квітня цього року. Потерпілого, якого разом із двома невстановленими спільниками нібито побив і у якого вкрав два авто, українець вперше побачив під час слідства. Втім, раніше дії російських правоохоронців були ще більш дикими: Сергія Литвинова звинуватили у вбивствах 39 осіб. Навіть дивно, що серед цих «жертв» не було легендарного розп'ятого хлопчика. Щоправда, Литвинову приписали вбивство 12-річної дівчинки. Звичайного сільського хлопця з затримкою розумового розвитку в РФ призначили «карателем із батальйону «Дніпро», цей образ розтиражували пропагандисти на кшталт Дмитра Кисельова. Але адвокат українця Віктор Паршуткін зумів зробити так, що звинувачення зняли і навіть визнали тортури щодо його підзахисного. Щоправда, Сергія одразу ж звинуватили в розбої...

Боротьба за українця триває: адвокат подав апеляційну скаргу на недавній вирок, а після набрання вироком законної чинності захист звернеться до Європейського суду з прав людини. Крім цього, Віктор Паршуткін готує позов на ім'я голови Слідчого комітету РФ Олександра Бастрикіна про матеріальну компенсацію в сумі одного мільйона рублів - відшкодування шкоди за неправдиві звинувачення у вбивствах. Також адвокат подасть позов проти телеканалу «Росія-1» і зокрема Дмитра Кисельова - про захист честі і гідності Литвинова. «День» розпитав Віктора Паршуткіна, як вдалося домогтися унікального - того, щоб слідство відмовилося від свого ж звинувачення. Також ми говорили про подальші дії захисту і про те, чому суд присяжних часто є єдиним шансом на справедливість у Росії.

«НА СУДІ СЕРГІЙ СТАВ СМІЛИВИМ»

- Які ваші очікування від розгляду апеляції на вирок щодо розбою?

- За процедурою на це йде близько півтора місяця. Думаю, її розглянуть до кінця травня. Особливих очікувань немає, але потрібно пройти всі надані законом процедури, за допомогою яких можна досягти полегшення долі Сергія.

Великі надії на Європейський суд з прав людини, але скаргу визнають неприйнятною, якщо не вичерпані національні засоби захисту - такі норми. Тому апеляція необхідна.

- Який зараз стан Сергія?

- Фізична форма у нього чудова: він сільський хлопець, роботяга. На їжу не скаржиться, йому надають книги. Практично до кінця процесу він перебував у камері сам, потім до нього підселили ще одну людину. На ставлення адміністрації він не скаржиться.

- Хто підтримує вашого підзахисного?

- Коли Сергія затримали, на ньому були поношені спортивні штани, якась кофта. Коли приходив до підзахисного під час слідчих дій, на ньому завжди був одяг когось із сусідів по камері. Так було, коли про нього мало хто знав. Олег Сенцов, коли їхав на етап, якісь свої речі передав Литвинову. Тому на суд Сергій приїжджав чистенький, охайно одягнений. Надія Савченко передала зі свого рахунку на рахунок Литвинова п’ять тисяч рублів. Геннадій Брескаленко, керівник консульського відділу Посольства України в РФ, регулярно передає щось: туалетні приналежності, фрукти, цукерки. Коли Сергія утримували в Ростові, його підтримували місцеві правозахисники. Тому необхідні речі у Сергія є. А ось уваги з боку родичів - жодної. Марно виходити на зв'язок із ними. Але Сергій - українець, тому Україна повинна його підтримувати, незалежно від рівня його розумового розвитку.

Мій підзахисний тримається молодцем. На суді став сміливим, робить політичні заяви. Коли суддя зачитав йому вирок, відповів матом. Взагалі, іноді допускав у суді нецензурні вирази. Цікавий хлопець.

- За таку поведінку проти нього вживали якихось заходів? Адже, наприклад, проти Станіслава Клиха, ще одного українця, якого незаконно судять у Росії, порушили кримінальну справу за образу прокурора.

- Жодних заходів не вживали. Під час судового розгляду ми всі усвідомлювали, хто такий Сергій, тому, коли чули від нього нецензурні вирази на адресу потерпілого, одного зі свідків, прокурора, суддя просто говорив йому, що не можна лаятися. Я теж говорив: «Сергію, не можна». «Добре, батько», - відповідав він. Сергій вже називає мене батьком.

«СПОЧАТКУ ЛИТВИНОВ БІЛЬШЕ ДОВІРЯТИ СЛІДЧИМ»

- Як встановлювали контакт із Сергієм?

- Під час нашої першої зустрічі - а було це у кінці квітня минулого року - звичайно, він сприйняв мене як нову людину, нервував. Але консул Геннадій Брескаленко вже попередив Сергія, що я буду його захищати. Литвинов підписав заяву, що він просить мене здійснювати його захист, і вже чекав мене.

Спочатку хлопець справив на мене гнітюче враження. По-перше, мені одразу стало зрозуміло, що у нього проблеми з розвитком. Я попросив його написати невеликий текст, і він не зміг цього зробити. Тоді я дав йому текст прочитати. А читав він швидко - це мене здивувало. Декілька разів під час першої зустрічі я питав у нього про обставини тортур. Сергій викладав різні версії, тому у мене відразу сформувалася позиція, що він - жертва маніпуляцій, і треба його витягати з ув'язнення. Причому радитися з ним немає резону, бо він часто не зовсім розуміє наслідки тих чи інших дій. Так що я в усьому покладався на свій досвід, інтуїцію, адвокатський обов’язок. Ще завжди радився з консулом.

Спершу Сергій більше довіряв слідчому. Мабуть, є традиційний пієтет перед владою. У нас навіть були непорозуміння через це. Але чим довше ми працювали разом, тим більше у нього до мене було довіри. І коли Литвинова звинуватили у розбої, а це було 8 липня 2015 року, він уже діяв під моїм керівництвом. Позиція Сергія у новій справі проста і послідовна: жодного відношення до розбою він не має, потерпілого вперше побачив під час очної ставки, жодних авто не викрадав.

«УКРАЇНСЬКА СТОРОНА ПРОВЕЛА ВЕЛИКУ РОБОТУ»

- Як вийшло, що з Литвинова все-таки зняли звинувачення у вбивствах?

- У справі про масові вбивства інших доказів, окрім як зізнань Литвинова, протоколів, які він підписував, немає. Коли прочитав матеріали справи, відразу зрозумів, що треба домогтися додаткових допитів Сергія за всіма обставинами злочинів - з моєю участю і з використанням відеозйомки. Два дні ми допитували Сергія. Я - більше, ніж слідчий. Коли отримали ці матеріали, заявив клопотання про проведення психолого-лінгвістичної експертизи щодо протоколів, отриманих до мене, де Сергій нібито зізнавався у звірствах. Експерти з'ясовували, чи належить Литвинову мова, зафіксована в численних протоколах із зізнаннями, і мова, відображена на відеозйомці і стенограмі допитів з моєю участю. Звичайно, експерти визнали, що мова в протоколах із зізнаннями в убивствах не належить Литвинову.

Крім того, українська сторона за моїм наполяганням провела велику роботу. Я сам приїхав до Києва і домовився про зустріч у департаменті консульської служби Міністерства закордонних справ України, щоб узгодити позицію захисту. Також я попросив сприяння в зборі матеріалів. Сформулював питання у вигляді адвокатського запиту та передав їх через Геннадія Брескаленка. До роботи підключилися Міністерство оборони, СБУ, Генеральна прокуратура та прокуратура Луганської області, прикордонники.

- Тобто українська влада активно брала участь у справі?

- Так. Я всім роз'яснив, що це треба зробити. Ще правозахисниця Марія Томак сама виявила інтерес до справи. Вона навіть поїхала в село Комишне, де жив Сергій, і провела низку  інтерв'ю: з його мамою, дружиною, місцевим фельдшером, секретарем сільської ради. Ці матеріали мені дуже допомогли.

Докази, зібрані українськими структурами, оформили у вигляді листа, підписаного консулом Брескаленком. Їх передали мені, а я - російському Слідчому комітету. Докази були отримані законним шляхом, процедурою, передбаченою російським кримінально-процесуальним кодексом. Тому питання про неможливість залучення їх до справи, як у ситуації з Надією Савченко, не виникало.

Нагадаю, Сергія звинувачували в 39 вбивствах, і вирок повинен був виносити суд присяжних. Я заявив Слідчому комітету: якщо буде суд присяжних - каменя на камені на цій справі не залишу. Ганьба буде вселенська! Тоді вони почали обговорювати зі мною, як вийти з ситуації, попросили обговорити з українською стороною, зокрема, питання передачі Литвинова в Україну до направлення справи до суду. Всі вбивства здійснені на території України, всі нібито потерпілі - не громадяни Росії, тобто це справа - не під нашою юрисдикцією. Тому я пропонував зібрані матеріали передати в Україну і туди ж етапувати Сергія, щоб місцеві правоохоронці самі оцінили, що сталося. У підсумку нічого не вийшло. Але різними методами вдалося домогтися припинення кримінального переслідування Литвинова за реабілітуючими підставами.

«У РОСІЇ «СПРАВУ ЛИТВИНОВА» ЗНАЮТЬ БІЛЬШЕ, НІЖ В УКРАЇНІ»

- Сергій має право на відшкодування збитків внаслідок незаконного звинувачення у вбивствах. На який результат розраховуєте в цьому питанні?

- У Росії громадяни, яких на стадії слідства тримають в ізоляторах за звинуваченнями, за якими потім їх виправдовують за реабілітуючими підставами, завжди отримують матеріальну компенсацію. Спочатку потрібно звернутися із заявою про відшкодування шкоди до керівника органу, який припинив кримінальне переслідування - в цьому випадку це голова Слідчого комітету РФ Олександр Бастрикін. Якщо він не задовольнить цю заяву чи почнеться якась тяганина, справа піде в суд, який завжди стає на бік невинно потерпілого. Тому справа про відшкодування моральної шкоди дуже перспективна.

«Справа Литвинова» - єдина серед усіх «українських» справ у Росії, де ми маємо законну можливість для такого звернення. Сергій практично рік утримувався в слідчому ізоляторі виключно за звинуваченням у вбивствах. Саме за цей проміжок часу - з 20 серпня 2014 року по 8 липня 2015 року будемо вимагати компенсацію. Потім з'явилося звинувачення в розбої, за яким Литвинова визнали винним.

- Канал «Росія-1» якось відреагував на те, що ви готуєте проти нього позов про захист честі і гідності Литвинова?

- Мовчання цілковите! Але низка російських ЗМІ, особливо газет, зараз змінили свою думку про Сергія і доброзичливо до нього ставляться. Незабаром після вироку в трьох великих російських виданнях - «Московском комсомольце», «Новой газете» і «Коммерсанте» - з'явилися великі доброзичливі публікації, де йшлося про те, що людину з проблемами в розвитку вирішили зробити карателем, але промахнулися. А звинувачення в розбої теж не витримує жодного об'єктивного аналізу. І зараз у Росії «справу Литвинова» знають навіть більше, ніж в Україні. Мені вдалося переломити громадську думку в Росії, всі ставляться до Сергія зі співчуттям. Але вразило, що в Україні зацікавлення цією справою немає.

«СПОДІВАЮСЯ НА ПОВНЕ ВИПРАВДАННЯ СЕРГІЯ»

- Зараз українські структури продовжують зберігати інтерес до ситуації з Сергієм Литвиновим?

- Так. Напередодні у мене була зустріч із керівником департаменту консульської служби МЗС України, і там ставлення до Сергія дуже доброзичливе. Мені обіцяли надавати необхідну допомогу. Я просив, щоб Україна як держава допомогла при розгляді скарги Литвинова в Європейському суді. Це - унікальний випадок: є доведений факт фундаментального порушення статті 3 Європейської конвенції з прав людини – йдеться  про застосування тортур.

Обговорював нещодавно з українською стороною, що після апеляції, коли вирок набуде чинності, українському Міністерству юстиції доцільно відправити в Росію запит щодо Литвинова з проханням про передачу його Україні. Позови до Європейського суду і про захист честі і гідності цьому не заважають, Литвинов дасть письмову згоду. Але це - компетенція Міністерства юстиції та МЗС України.

Підкреслюю, що не припиню свою роботу з доведення необґрунтованості вироку за розбій. Сподіваюся на повне виправдання Сергія.

- Як зараз можна підтримати вашого підзахисного?

- Листами. Завжди приємно отримувати докази, що хтось про тебе піклується, тебе пам'ятає. Можна переводити йому на рахунок якісь гроші, щоб він купував у тюремній крамниці щось із їжі. Передавати крем для рук, сигарети. Мені грошей за його справу не треба - мені платить український уряд.

- Ви говорили, що в «справі Литвинова» слідчі побоювалися суду присяжних. Захист українців Миколи Карпюка та Станіслава Клиха, яких теж абсурдно судять у Росії, великі надії покладає саме на присяжних. Чому сформувалося таке ставлення до цього механізму?

- Ця система в сучасній Росії є єдиним реальним шансом отримати справедливий вирок. Це - найефективніший спосіб захисту. Бо якщо ти талановитий адвокат, то завжди зможеш повести за собою інших людей. Навіть при дуже хороших доказах обвинувачення можна акцентувати увагу на несправедливості судового розгляду. Присяжні - непрофесійні судді, вони приймають рішення, ґрунтуючись на внутрішньому чутті, своїх життєвих принципах, розумінні справедливості. Якби Литвинов постав перед ними - одноголосний виправдувальний вирок був би забезпечений.

P.S. Написати Сергію Литвинову можна за адресою: 346408, Новочеркаськ, Ростовська область, вул. Українська, 1, ФКУ СІЗО-3, Литвинову Сергію Миколайовичу, 1983 р.н. Писати потрібно російською мовою. Якщо ви хочете допомогти Сергію Литвинову матеріально, можете зв'язатися з адвокатом Віктором Паршуткіним через активістів Let My People Go (сторінка ініціативи в Facebook).

Марія ПРОКОПЕНКО, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»
Рубрика: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments