«Теорія очікування»

27 березня має відбутися зустріч Тристоронньої контактної групи в Мінську. За словами Ірини ГЕРАЩЕНКО, першої віце-спікерки, уповноваженої Президента України з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях, українська сторона наполягатиме, щоб першим питанням на зустрічі ТКГ стояло звільнення заручників і політв’язнів. «Ми ще раз наполягаємо на формулі 25 на 25, ми готові передати 25 росіян, засуджених в Україні, в обмін на 25 політв’язнів Кремля», - каже пані Ірина.

Прогресу в цьому питанні немає понад рік, від «великого обміну» полоненими на Донбасі 27 грудня 2017-го. Якщо бути реалістами, ймовірність, що справа якось просунеться, принаймні, до президентських виборів, - мізерна. Проблема постійно озвучується на різних, зокрема міжнародних, майданчиках, а перелік того, що робить російська сторона, аби завадити українській владі бодай відвідати «бранців Кремля», займе багато сторінок. Утім, деякі речі цілком під силу Україні.

«ДЛЯ УКРАЇНИ МОГО ЧОЛОВІКА НІБИ НЕ ІСНУЄ»

За день до «великого обміну», 26 грудня 2017 року, на блокпосту «ДНР» в Оленівці бойовики захопили в полон Олександра Тимофеєва й утримують чоловіка до сьогодні. Його дружина Світлана каже: «Для держави Україна мого чоловіка ніби не існує. Взагалі. Ані закону, ані статусу. Я зверталась до МінТОТ, і у грудні минулого року отримала відповідь, що моє звернення відхилено, бо я не надала доказової бази щодо політичної або громадської діяльності...» Пізніше представник Міністерства з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Ігор Гриб публічно пояснив Світлані Тимофеєвій, що родини полонених на Донбасі не можуть отримати 100 тисяч гривень, бо жодні документи від «ДНР» і «ЛНР» Україна не визнає.

«Мій чоловік хворий на вірусний гепатит С, він як ніхто потребує медичної допомоги, не кажучи про допомогу адвоката тощо. Мені хотілося б, щоб усі заручники на сході були почуті, і родини полонених отримували кошти, щоб ми не просили їх з протягнутою рукою», - говорить Тимофеєва.

73 громадянина України, які утримуються в окупованому Криму та в Росії з політичних мотивів. 118 заручників і де-факто військовополонених на непідконтрольній території Донецької і Луганської областей. Це показники, відомі правозахисникам, таких людей може виявитися більше. Статус і соціальні гарантії для цих громадян законом не врегульовані.

Законопроект №8205 претендує на те, щоб заповнити цю прогалину, його назва - «Про правовий статус і соціальні гарантії осіб, які незаконно позбавлені волі, заручники, або засуджені на тимчасово окупованих територіях України та за її межами». Документ зареєстрований у парламенті, пройшов два профільні комітети ВР - з прав людини і з питань соцполітики, проте його ще треба доопрацювати, як саме - нещодавно обговорили на круглому столі в Києві.

ЧОТИРИ АСПЕКТИ ДОПОМОГИ

Головним автором законопроекту №8205 є народний депутат Юрій-Богдан ШУХЕВИЧ. «Одразу коли відбувся обмін (27 грудня 2017-го. - Ред.), ми зустрілися з деким зі звільнених заручників, розмовляли, і це підштовхнуло до думки, що терміново треба виробляти закон», - розповідає народний депутат.

Законопроект стосується військовополонених, заручників в ОРДЛО, незаконно засуджених у Криму та Російській Федерації. Документ передбачає закріплення статусу військовополонених і цивільних заручників у розумінні міжнародного гуманітарного права.

Як пояснює Юрій-Богдан Шухевич, законопроект передбачає, що одразу після звільнення полонені мають отримати, по-перше, медичну допомогу, по-друге, психологічну, третє - матеріальну. «Зокрема, якщо ці люди - з непідконтрольної Україні території, куди їх подіти? Зіткнулись з цим вже після звільнення у 2017 році, - додає народний депутат. - Врешті-решт, відшкодування за відсиджене, допомога з житлом тощо. А потім - юридична допомога, якої звільнені потребуватимуть і тут, і щоб обґрунтувати свої претензії до Російської Федерації».

Серед важливих соціальних аспектів, які враховує законопроект №8205, - право на відстрочку платежів за кредитними зобов’язаннями, забезпечення поновлення на колишній роботі, грошова компенсація за кожен місяць у полоні, одноразова грошова допомога у випадку смерті заручника чи незаконно засудженого.

ЧОТИРИ ПУНКТИ ЗАУВАЖЕНЬ

Марія ТОМАК, координаторка Медійної ініціативи за права людини, підкреслює, що хоча наразі законопроект є найбільш прийнятною із зареєстрованих у парламенті ініціатив для допомоги полоненим, його необхідно істотно доробити.

Правозахисники підготували інфографіку, в якій перерахували недоліки законопроекту №8205. По-перше, правові категорії, що пропонує документ, не враховують певних норм міжнародного гуманітарного права. По-друге, проект не розкриває критеріїв, за якими може бути надано статус заручника або особи, незаконно позбавленої волі. По-третє, надання чи ненадання передбаченого проектом статусу особі залежить від визнання її потерпілою у відповідному кримінальному провадженні за фактом її незаконного утримання. Четверте - законопроект не відповідає реаліям правового регулювання подій на сході України.

Юрій-Богдан Шухевич погоджується, що коли документ ухвалять у першому читанні, до другого читання можна обговорити всі його недоліки, авторський колектив готовий врахувати зауваження.

ЧОТИРИ ПОБАЖАННЯ ВІД РОДИН ПОЛОНЕНИХ

Чотири пункти зауважень до законопроекту назвав і Петро Вигівський, батько Валентина Вигівського, якого у Росії засудили до 11 років тюрми за сфальшованими звинуваченням в шпіонажі. Петро ВИГІВСЬКИЙ є   координатором громадської організації «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» і на згаданому круглому столі представляв думку багатьох родин українських бранців.

«Перше побажання до законопроекту №8205 стосується критеріїв, по яких визначається, хто є заручником. У цьому законі вони дуже розмиті. Простіше з військовополоненими, а щодо політв’язнів і зниклих безвісти написано мало», - каже Петро Вигівський.

Друге питання стосується того, хто визначає, що людина є заручником. У законопроекті написано, що цим займатиметься СБУ. Натомість в об’єднання родин «політв’язнів Кремля» є консолідована думка, що СБУ недостатньо, варто долучити правозахисні організації та Міністерство юстиції.

«Третє - процедура отримання статусу заручника і посвідчення заручника. У цьому законі також мало про це написано. В основному, це турбота самих заручників - добувати те, що вони повинні мати за законом. Хочеться, щоб у законі це було означено конкретніше, - продовжує Петро Вигівський. - Четверте - допомога заручникам під час ув’язнення. Зараз вона надається, але все робиться в ручному режимі, більше з ініціативи тих, хто надає допомогу - МЗС, МінТОТ, Міністерство фінансів тощо. Про це у майбутньому законі написано мало».

КРАЩИЙ З СЕМИ

Загалом існує сім законодавчих ініціатив, пов’язаних зі статусом і допомогою заручникам і полоненим. З них ще один, крім №8205, зареєстрований у Верховній Раді. Це законопроект №8337, що має доповнити чинний Закон України «Про боротьбу з тероризмом» розділом щодо соціального захисту заручників.

Утім, правозахисники категорично проти законопроекту №8337. Ключова причина - вносити зміни в закон «Про боротьбу з тероризмом» недоцільно, бо він визначає гарантії захисту громадян у зв’язку з участю в боротьбі з тероризмом, тоді як ми маємо справу зі збройною агресією Росії на території України, кажучи прямо - з війною.

Зараз сили правозахисників і профільних відомств сконцентровані на ухваленні в першому читанні і доопрацюванні законопроекту №8205.

ПОЗИЦІЯ ЧИНОВНИКІВ

Ігор ГРИБ, який очолює відділ МінТОТ з питань осіб, позбавлених особистої свободи, а також є батьком «бранця Кремля» Павла Гриба, називає всі існуючі сім законопроектів «страшно далекими від потреб». Точка зору міністерства збігається з баченням правозахисників: треба взяти за основу найбільш наближений до практики законопроект №8205 і доопрацювати його.

«У цьому документі обов’язково мають бути визначені критерії оцінок громадян для визначення їх категорії. Бо зараз навіть люди, які займаються цією проблематикою, не зовсім розуміють різницю між категоріями громадян. Ось рідні людей, які знаходяться в ОРДЛО, пишуть нам заяви на надання допомоги, а ми не можемо її надати, бо нема критеріїв», - додає Ігор Гриб (згадаємо тут випадок Світлани Тимофеєвої).

До речі, питання отримання пільг чиновник називає напрацьованим, маючи на увазі постанову Кабінету міністрів №328. Цей документ зокрема стосується створення і надання соціальної реабілітації тим, хто постраждав внаслідок російської агресії за свою політичну і громадську діяльність.

Пан Ігор перерахував три групи цивільних полонених і заручників, статус яких необхідно прописати законодавчо: політичні бранці, яких Росія утримує в РФ і Криму, друга - громадяни України на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей, третя - наші громадяни, ув’язнені не за політичну чи громадську діяльність.

ДОПОМОГА В РУЧНОМУ РЕЖИМІ

Як констатує Ірина Геращенко, народні депутати, скоріше за все, розглянуть пакет документів щодо заручників і полонених не раніше травня. «Як перший віце-спікер я піднімала питання того, щоб поставити весь блок законопроектів, що стосуються теми заручників, на порядок денний. Цього не трапилось у зв’язку з тим, що Верховна Рада України зайшла в зону виборчої турбулентності, і дуже важко знайти 226 голосів, щоб ухвалити ці закони», - пояснює Ірина Геращенко, яка, до речі, є співавторкою законопроекту №8205 і головним автором законопроекту №8337

Ще перша віце-спікерка згадала закон про державну мову, понад 2 000 правок до якого розглядає парламент, інші важливі законопроекти, що «накопичились», зокрема, повернення до Кримінального кодексу статті про незаконне збагачення чиновників. «Після цього я як один із керівників парламенту на всіх погоджувальних радах наполягатиму, щоб цей блок питань (стосовно політв’язнів. - Авт.) стояв на порядку денному», - запевнила Геращенко.

Перша віце-спікерка акцентувала, що в законопроекті №8205 не повинно бути нездійсненних обіцянок. Зараз, на її думку, документ містить багато нереалістичних для українського бюджету соціальних норм. «У законі ми маємо закласти, по-перше, статус, який допоможе в міжнародних судах. Друге - юридичну підтримку тільки в тих питаннях, що стосуються незаконного утримання і підготовки позовів з цього приводу до українських і міжнародних судів. Третє - соціальні гарантії, і це теж питання дискусійне», - перерахувала Ірина Геращенко.

Щодо реалістичності закону - експерти сходяться в думці, що до його доопрацювання треба долучати представників Міністерства фінансів, які допоможуть з конкретними розрахунками.

Також пані Ірина розповіла, як держава допомагає звільненим заручникам і без закону. Наприклад, всі родини українських політв’язнів у Росії та Криму отримали по 100 тисяч гривень, грошову допомогу отримали родини 24 військовополонених українських моряків, усі звільнені 27 грудня 2017 року, за розпорядженням Президента, пройшли психологічну реабілітацію, Петро Порошенко придбав квартири двом родинам заручників, які досі утримуються на окупованих територіях.

РОЗСИНХРОН

Звісно, цінно, що держава пам’ятає про заручників, але вирішувати в ручному режимі проблему, яка існує п’ятий рік, грубо кажучи, несолідно.

Володимир ФОМІЧОВ, який майже два роки перебував у полоні «ДНР» і був звільнений під час «великого обміну», розповідає: «До потрапляння в полон я був фізичною особою-підприємцем. Якщо питання з єдиним податком якось можна було вирішити, то питання з єдиним соціальним внеском - грошима, які ми виплачуємо для пенсіонерів, вирішити не можемо від слова взагалі. Коли я приїжджаю з полону, в мене є купа боргів, купа пені - через те, що я не заплатив пенсійні внески. Я у 2016 році був у полоні, у 2017-му не заплатив ці гроші, але я не міг зробити це фізично. У мене є великі борги, і я не розумію, що з ними робити».

«Що таке держава Україна? Я знаходжусь у полоні, Служба безпеки знає, що я в полоні, родичі теж знають, держава знає, а фіскальна служба думає, що я на свободі і можу їм заплатити. Це не ставлення до людей», - обурюється Володимир.

Таку проблему якраз має зняти законопроект №8205, але Володимиру можуть порадити хіба що вирішувати питання, знов-таки, в ручному режимі з банком.

Ішов п’ятий рік війни...