Українській науці є що запропонувати інвесторам
Лише 10% винаходів впроваджують у широке виробництво. Що треба для того, щоб бізнес «ганявся» за інноваційними розробками
«Щоб зробити якісний аналіз води, її треба віднести до лабораторії, а за допомогою цього пристрою можна зробити експрес-аналіз на місці. Якість води тут визначається за 30 параметрами — ми понад 10 років розробляли цей пристрій разом з Інститутом хімії», — розповідає «Дню» директор Інституту фізики НАН України Леонід ЯЦЕНКО, демонструючи невелику валізу з електронним приладом, колбами й баночками з реактивами. За його словами, цей прилад має потенціал для широкого впровадження, адже стане в нагоді й санепідемстанції, і тим, хто робить свердловини й колодязі та хоче перевірити, чи питна у них вода. Утім, пояснює пан Яценко, у виробництво прилад ще не надійшов — досі шукають інвестора та виробника...
Днями у Києві та інших містах розпочався VІ Всеукраїнський фестиваль науки, програма якого складається з понад тисячі заходів: днів відкритих дверей у академічних установах і вишах, виступів та лекцій провідних науковців, виставок, екскурсій до лабораторій, презентацій інноваційних розробок. Мета — популяризувати науку в суспільстві, розповісти про досягнення українських науковців, зацікавити наукою молодь... А ще — знайти інвестора, адже більшість розробок та відкриттів так і не потрапляють до масового виробництва й широкого вжитку — через нестачу фінансування та недостатню зацікавленість держави й бізнесу в інноваціях українських вчених.
«Гадаю, лише 10% розробок і винаходів українських вчених впроваджують у широке виробництво», — зазначив віце-президент НАН України Антон НАУМОВЕЦЬ на відкритті виставки наукових досягнень і практичних розробок вітчизняних наукових установ і університетів «Наука — виробництву», яка відбулася в рамках фестивалю. На думку пана Наумовця, така ситуація виникла через кілька причин. По-перше, в Україні не створено сприятливого інноваційного клімату, тобто такого, «що спонукає бізнес активно шукати інновації і цим підтримувати свою конкурентоздатність». «Щоб бізнес «ганявся» за інноваційними розробками, потрібна стабільність у державі, тому що інновації — це не швидкі гроші, а справа кількох років чи навіть десятиліть», — пояснює віце-президент НАН України. По-друге, наголошує він, потрібне відповідне законодавство, яке б забезпечувало підприємцю, який вкладає гроші в інновації, податкові канікули. «Через відсутність зацікавленості промисловості у впровадженні наших розробок, НАН України має незначні можливості у залученні коштів з бізнесу, тому фінансова ситуація досить напружена», — пояснює Антон Наумовець.
Утім, зазначає науковець, деякі винаходи не лише впроваджують, вони ще й мають успіх. «Непогано почали впроваджувати розробки в сфері охорони здоров’я. Наприклад, Донецький фізико-технічний інститут імені О.О. Галкіна розробив чудовий компактний мамограф, вкритий термосенсорами. Коли пацієнт прикладає його до грудей, на екрані ноутбука відразу відображаються дані про розподіл температури. Прилад використовують у Донецьку, і це дало змогу за кілька років у п’ять-десять разів зменшити кількість жінок, які вперше звертаються до лікаря вже із запущеною пухлиною», — розповідає пан Наумовець. Також він розповів про розроблені науковцем Майєю Вовк прилади для відновлення руху, вони створені для людей, які пережили інсульт чи хворіють на ДЦП. «Ці прилади значно пришвидшують одужання. Виробництво приладу вже впроваджено за заводі «Електронмаш», — підкреслив віце-президент НАН України.
Проте ситуація не здається аж такою оптимістичною, коли ми дізнаємося про обсяги виробництва цих приладів. «Завод «Електронмаш» виготовив 11 штук одного з цих приладів, всі вони розійшлися курортами та клініками. Для того, щоб країна отримала більше, необхідне державне замовлення від Міністерства охорони здоров’я. Завод готовий до серійного виробництва, потрібне лише фінансування. Але його немає», — розповідає «Дню» заввідділом електричного управління медичної кібернетики Міжнародного науково-навчального центру інформацій технологій і систем Майя ВОВК. За її словами, ці прилади абсолютно конкурентоспроможні на світовому ринку, до того ж ще й у шість-вісім разів дешевші за іноземні аналоги, які завозять в Україну: ціна одного — близько 6 тисяч гривень, а другого — 12... «Медицина бідна, за власні гроші клініки не можуть купувати ці прилади, а завод не може їх виготовляти, бо немає замовлення — справа в грошах. Держава повинна проводити закупівлю, але поки не робить цього», — підсумовує пані Вовк.
«Винайти іноді буває набагато простіше, ніж далі впровадити це. Це тривалі процедурні питання, за які не всі беруться, плюс великі гроші. Крім того, доводиться конкурувати з транснаціональними корпораціями, в яких багатомільйонні річні оберти, а це важко», — розповідає «Дню» провідний інженер Інститут металофізики Академії наук Ігор СКИБА. На виставці Інститут демонструє біомеханосумісні матеріали, які використовують для імплантів — судинних конструкцій та конструкцій для порожнистих органів. «Я займаюсь цією темою понад 15 років. Крім біологічної та хімічної, цей матеріал забезпечує ще й механічну сумісність із тілом. Ми вже підійшли до клінічних випробувань, та вони надзвичайно відповідальні й дорогі, тому ми сподіваємось на допомогу держави», — пояснює пан Скиба. На його думку, держава має бути зацікавленою у підтримці вітчизняних інновацій, адже, по-перше, «українські вироби дешевші за іноземні аналоги, а по-друге, таким чином держава зупинить фінансовий відтік за кордон»... «Держава має бути партнером для науки», — підсумовує науковець.
