Усе починається з культури водіння

Якщо раніше основними причинами високої смертності українців медики називали серцево-судинні захворювання, онкологічні хвороби та СНІД, то найближчим часом усі ці чинники можуть посунути на другий план дорожньо-транспортні пригоди. Нині за числом аварій на дорогах та кількістю жертв Україна посідає п’яте місце в Європі. Щороку внаслідок ДТП гинуть сім тисяч осіб, ще близько 40 тисяч отримують травми. Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я називають декілька причин високої аварійності та смертності на дорогах — перевищення швидкості, водіння в нетверезому стані, відсутність захисних шоломів у мотоциклістів та інші порушення. Однак українські дороги мають власну «специфіку». До згаданих факторів ДТП варто додати стан доріг, їхнє освітлення у нічний час, якість дорожньої розмітки і не в останню чергу наш менталітет та культуру водіння, коли для привілейованих водіїв правила на дорогах не писані.

Бо чому ж тоді жодна з резонансних ДТП, які стаються з вини мажорів, так і не завершилася покаранням винуватців та притягненням їх до кримінальної відповідальності? Так було й тоді, коли торік у жовтні в Дніпропетровську джип «Тойота Прадо» збив на пішохідному переході трьох жінок («День» писав про це раніше) й у квітні цього року, коли в Одесі водій «Лексуса» збив на пішохідному переході молоду жінку з трьома дітьми. Така сама ситуація виникла близько місяця тому: водій джипу зніс зупинку громадського транспорту в Києві, через що постраждали дві двадцятирічні дівчини, одна з них померла від отриманих травм, але покарання за це винуватець ДТП так і не поніс.

Здавалося б, що на дорогах усі мають бути рівними перед законом, адже йдеться про відповідальність за людські життя. Втім, зважаючи на останні заяви київських політиків, які зізнались одному з інтернет-видань, що часто порушують правила дорожнього руху і мають у запасі багато способів, якими можна уникнути штрафу, про рівність на автошляхах можна забути.

Проблема високої смертності та аварійності на дорогах характерна не лише для України. Генеральна асамблея ООН також стурбована поширеністю цієї тенденції в усьому світі, тому в березні минулого року ухвалила резолюцію, якою проголосила 2011—2020 роки Десятиліттям дій з безпеки дорожнього руху. Офіційний старт цієї кампанії відбувся 11 травня в більшості країн світу, в Україні також. Основне завдання цього довготривалого заходу — скоротити втрати людських життів від ДТП шляхом активізації дій на регіональному, національному та глобальному рівнях. Деякі європейські країни ставлять собі за мету знизити смертність на дорогах до нуля. Українські експерти вважають, що в Україні це теж можливо. Яким чином — «Дню» розповів віце-президент Всеукраїнської громадської організації «Асоціація безпеки дорожнього руху» Юрій КОРНЄВ.

— Юрію Геннадійовичу, чому ООН звернула увагу на це саме зараз, коли оголосила про початок Десятиліття дій з безпеки дорожнього руху?

— Справді, така акція проводиться вперше у світовій практиці. ООН розглядає тему безпеки дорожнього руху не випадково. Щороку на дорогах гине один мільйон 300 тисяч осіб, ще близько 50 мільйонів людей отримують травми. Тобто це величезна глобальна проблема. Тому саме 2011 року починається Десятиліття дій з безпеки дорожнього руху. Чому саме зараз — бо тотальна автомобілізація набула таких обсягів, що вже позначається на житті людства. Виходить, на одних шальках терезів маємо вигоди від автомобілізації, тобто швидкість, комфортність та інші переваги, а на других — дорожньо-транспортні пригоди, які забирають людські життя.

2004 року Всесвітня організація охорони здоров’я опублікувала доповідь про попередження дорожньо-транспортних пригод і травматизму. У ній наголошувалося, що це глобальна проблема, яку потрібно вирішувати негайно. Також було визначено основні фактори ризику при ДТП. Це перевищення швидкості руху, управління транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, відсутність захисних шоломів у мотоциклістів, ременів безпеки та утримуючих пристроїв для дітей. За оцінками ВООЗ, якщо найближчим часом не вжити термінових заходів, то до 2020 року аварії на дорогах стануть основною причиною смертності після серцево-судинних захворювань та СНІДу. Оскільки смертність на дорогах значно зросла, і ця тенденція продовжує розвиватися в тому ж напрямку, міжнародна спільнота й оголосила про початок такої кампанії.

— Яка ситуація з аварійністю і смертністю на дорогах в Україні?

— Як зазначається в Європейському звіті з безпеки дорожнього руху, наша країна займає п’яте місце за рівнем смертності від травм, отриманих унаслідок ДТП на 100 тисяч населення. У цьому рейтингу ми стоїмо після Казахстану, Російської Федерації, Киргизії та Литви. Торік на українських дорогах загинули 4 тисячі 709 осіб, травмовано близько 40 тисяч. Кожен третій загиблий — це молода людина віком до 29 років. І це біда, яка несе не лише моральні та фізичні травми, а й тягне за собою матеріальні збитки. За оцінками Світового банку, втрати української економіки щорічно сягають п’яти мільярдів доларів, це навіть більше, ніж ми отримуємо від іноземних донорів. У резолюції ООН відзначається, що ця проблема комплексна, тому її слід вирішувати разом — державним органам, громадським організаціям та представникам бізнесу. Якщо у нас розвинуте громадянське суспільство, то ця проблема вимагає контролю і з його боку за діями всіх гілок влади. У листопаді минулого року проводився тиждень безпеки дорожнього року, на нашому сайті проводилося опитування українців на цю тему. За його результатами, більшість людей вважає, що проблему безпеки дорожнього руху повинен узяти під свій особистий контроль Президент України. У межах громадянського суспільства розглядається, що право на життя — в цьому разі не загинути на дорогах — це частина конституційних прав людини. Тому їх має гарантувати Президент. Загалом же цими питаннями займається ряд державних відомств: Міністерство інфраструктури, ДАІ МВС, при Кабінеті Міністрів діє Координаційна рада з питань безпеки дорожнього руху, яка провела 2010 року лише одне засідання, та й то внаслідок наполягання громадських організацій і народних депутатів.

— Що пропонує ООН робити кожній країні для вирішення проблеми аварійності на дорогах, чи є якийсь загальний план дій, розрахований на десять років?

— На це Десятиліття складено глобальний план, відповідно до якого в кожній країні має бути розроблена Національна програма з безпеки дорожнього руху і створена Національна агенція, яка буде цим займатися. Цього року в Україні планується ряд заходів. У червні відбудеться круглий стіл, присвячений проблемі безпеки дорожнього руху, а в листопаді пройде Міжпарламентська зустріч із питань ефективності національного законодавства у сфері безпеки дорожнього руху, яку ініціює наша організація. Ініціативу вже підтримала Верховна Рада України та Європейська Економічна комісія ООН. У ній уже погодився взяти участь виконавчий секретар ЄЕК ООН Ян Кубіш. Це вперше у світовій практиці в нашій державі зберуться представники парламентів багатьох країн світу, щоб обговорити питання удосконалення законодавства, пов’язане з цими проблемами. Також пропонується низка заходів, пов’язаних з вихованням водіїв, пішоходів і тих, хто бере участь в оснащенні дорожнього руху. Бо зазначена проблема не пов’язана лише з технічним станом автомобілів чи вихованням людини. Також слід упорядковувати дороги, займатися їхнім освітленням тощо.

Головна мета цього десятирічного заходу — скоротити втрати від ДТП. Наприклад, компанії, які випускають на наш ринок небезпечну продукцію, а до таких належать автомобілі, мають за це платити. Якщо з кожним роком вони дедалі більше отримують прибутків за те, що збільшують кількість рухомого складу на дорогах, то мусять за це платити. Соціально відповідально компанії, особливо в розвинутих країнах світу, це розуміють — зокрема, компанії «Рено», «Мішеллін», 3М роблять величезні внески в безпеку дорожнього руху, оскільки усвідомлюють, що несуть за це відповідальність. Вони вкладають гроші у страхові фонди, розробляють програми, пов’язані з безпекою дорожнього руху. Приміром, якщо якийсь пристрій в автомобілі не відповідає вимогам безпеки, то десятки тисяч автомобілів переглядаються заново.

— Мабуть, найголовніше завдання цього десятиліття — розробка Національної програми з безпеки дорожнього руху. На якому етапі сьогодні її створення в Україні та на які результати вона зорієнтована?

— Місяць тому голова координаційної ради нашої організації виступив у Верховній Раді з ініціативою доповнити Закон про Національну безпеку України тим, що частина національної безпеки — це саме безпека дорожнього руху. Його пропозиції передбачають прискорення розробки Національної програми. Бо, на жаль, в уряді не вважають цю проблему такою важливою, якою вона є насправді. А за 20 років на карті України зникає один обласний центр, за цей проміжок часу внаслідок ДТП гине близько 150 тисяч людей, один мільйон отримує травми, а ще півмільйона стає інвалідами. Ця проблема стала всеосяжною, вона стосується кожної української сім’ї.

— Можливо, ваша організація моніторить, як змінюється ситуація на дорогах за останні роки, наприклад, чи зменшилась аварійність після підвищення штрафів за порушення правил дорожнього руху?

— За даними ДАІ, аварійність дещо зменшилася минулого року порівняно з минулими роками. Але у нас є багато зауважень щодо цієї статистики. Вона недосконала, в усьому світі є спеціальні організації, які контролюють кожну дорожньо-транспортну пригоду й ведуть їхній облік. У нас, на жаль, діють відомчі підходи, тому, щоб керуватися цією статистикою, потрібно бути переконаними, що вона відповідає дійсності.

— У багатьох випадках винуватцями ДТП стають, так би мовити, «мажори», по суті, ці люди уникають покарання — тож як, на вашу думку, вирішувати цю проблему?

— Треба діяти відповідно до закону. Ніхто не повинен уникнути відповідальності перед ним.

— Але ж уникають...

— Це пов’язано з рівнем досконалості нашого законодавства і корупцією, яка пронизує більшість гілок нашої влади.

— Часто громадські організації не знаходять спільної мови з представниками влади щодо спільного вирішення тієї чи іншої проблеми. Чи немає такого конфлікту у вашій організації, чи бачите ви готовність до співпраці з вами від парламенту або уряду?

— За останні три роки нашої діяльності ситуація докорінно змінилася. Ми постійно звертаємо увагу влади на те, що проблему аварійності на дорогах слід вирішувати. Можливо, це відбувається не так швидко, як того хотілось би, але влада змушена повертатися до нас обличчям. Населення не може терпіти, що постійно є загроза його життю на дорогах. Ми вважаємо, що слід піднімати громадськість, яка має тиснути на депутатів і вимагати дотримання прав безпеки на дорозі. До речі, у зверненні з нагоди офіційного старту Десятиліття глава нашої держави заявив, що доручив Кабінету Міністрів України вжити необхідних заходів з метою організації відповідної роботи в поточному році та формулювання перспектив такої діяльності на зазначений період.

— Це поки що лише заяви, а що дійсно може врятувати українців на дорогах, які часто називають дорогами смерті. З чого нам слід починати?

— Починати слід з дитячого садка. Так само, як людина набуває якихось інших знань, вона повинна з дитинства вчитися культури поведінки на дорозі. Але тут дорослі повинні показувати приклад. Якщо мама тримає малюка за руку і переходить дорогу на червоне світло, то хай би як навчали у школі, дитину вже не перевиховаєш. Тому постійно має бути пропаганда, соціальна реклама у засобах масової інформації. Культура поведінки на дорогах — це культура поведінки нації. Якщо у нас така кількість аварій на дорогах, це означає, що нам не вдалося досягти рівня європейської культури. До речі, у нас рівень автомобілізації менший, аніж у європейських країнах. Наприклад, у Німеччині налічується 565 автомобілів на тисячу громадян. В Україні — 140. Але кількість смертей у нас втричі більша. Це свідчить про те, що культура поведінки на дорогах за кордоном набагато вища.

— Якщо підсумувати всі завдання Десятиліття, на що Україна може розраховувати в кінцевому результаті?

— Гадаю, ми можемо поставити перед собою завдання зменшити смертність на дорогах у найближчі десять років та виконати його. Але такі завдання мають бути амбітними, їх слід пропагувати в суспільстві так само, як збільшення ВНП, покращення показників у споживчому кошику. Це непроста і дуже копітка робота, тому починати треба з себе особисто, зі своєї родини, близьких, а не сподіватися лише на уряд.

ДО РЕЧІ

У день офіційно старту Десятиліття дій з безпеки дорожнього руху віце-прем’єр-міністр України Борис Колесников заявив, що нині уряд здійснює амбітну програму розбудови європейської дорожньої інфраструктури. На підготовку до Євро-2012 дорожньої інфраструктури чотири українських міста, які прийматимуть чемпіонат, цього року одержать 2,4 млрд. грн. 2011 року до Євро-2012 передбачено провести ремонтні роботи і збудувати 1200 км автодоріг. Серед них — ремонт автодороги Київ — Харків, реконструкція доріг, які з’єднують Львів із Польщею, будівництво об’їзних доріг навколо Донецька й Харкова, ремонт доріг, що сполучають Донецьк і Харків з Росією. Приватні підприємства зможуть також узяти участь у роботі з освітлення нових доріг. Такий крок, на думку Бориса Колесникова, значно підвищить безпеку руху. Про це, зокрема, свідчить досвід Бельгії — єдиної європейської країни, в якій належно освітлені всі дороги. Завдяки цьому кількість постраждалих від ДТП зменшена у 2,5 разу.