Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти.
Іван Драч, український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч

«Великий пташиний рік» Оксани Ралдугіної

Черкащанка сфотографувала за 2017-й 263 види пернатих
8 лютого, 2018 - 15:38
ЦЮ ПАРУ СТЕПОВИХ ЖУРАВЛІВ ВДАЛОСЯ СФОТОГРАФУВАТИ НАВЕСНІ 2012 РОКУ НА КЕРЧЕНСЬКОМУ ПІВОСТРОВІ

Уже втретє на сайті uabirds.org підбивають підсумки неофіційного чемпіонату України з фотобердвотчингу — фотографування птахів. Суть конкурсу «Великий рік» проста — перемагає той, хто в період з 1    січня до 31 грудня поточного року сфотографує найбільшу кількість видів на території нашої держави. У 2017 році першість виборола черкащанка Оксана Ралдугіна з 263 видами. До речі, у 2015 і 2016 роках вона теж входила у трійку призерів з результатом, відповідно, 175 і 231 вид. Ми знайомі, тож щиро привітавши Оксану з перемогою, поспілкувався з нею на «пташину» тему.

Ось що вона розповіла: «Працюю звичайним бухгалтером, але з дитинства люблю природу. Маю чоловіка, двох дорослих синів, двох невісток і онука. Якось на день народження чоловік подарував мені для зйомки природи у поїздках фотоапарат   — простенький, із звичайним об’єктивом. Так склалося, що мені чомусь захотілося фотографувати птахів. Потихеньку стала знайомитися із пташиним світом. Перше фото зробила аж 14 років тому. Побачила співочого дрозда і сфотографувала. Потім два дні шукала за визначниками, що то за птах. Фотографувала звичайним об’єктивом, то вже не пам’ятаю, як вийшло, бо давно вже тієї фотки немає. Ну, і зачепило — захотілося ще і краще.


СИНИЦЯ БІЛА ОХОРОНЯЄТЬСЯ В НАЦІОНАЛЬНОМУ ПРИРОДНОМУ ПАРКУ «ПРИП’ЯТЬ — СТОХІД»

У Черкасах для бердвотчингу гарні умови — багато птахів, є рідкісні, наприклад, білоспинний дятел. Але майже немає, на жаль, бердвотчерів, окрім мене. Поступово поліпшувалася техніка (зараз у мене Сanon-6D з 400-міліметровим телеоб’єктивом). Багато спілкувалася з фотографами-анімалістами на фотосайтах, вислуховувала поради та обмінювалася спостереженнями. Але тривалий час займалася фотографуванням одна, тільки чоловік (дякую йому за терпіння) завжди підтримував і підтримує мене в моєму захопленні та активно проводить свій вільний час у поїздках зі мною.


ОКСАНА РАЛДУГІНА

Дуже полюбляємо їздити на Десну — я фотографую чорних лелек, а чоловік рибалить (хоча я теж люблю рибу ловити). За ці роки об’їздили дуже багато. Почали із Криму, ще у 2008 році. З появою автомашини почали їздити туди регулярно для фотополювання. Але не в той, літній, спекотний Крим, а в Крим весняний, квітучий, пташиний. Об’їхали весь Керченський півострів, побували в Опукському заповіднику та Караларському степу. Арабатську стрілку проїхали наскрізь. Пощастило зустріти на півострові степового журавля. Маю надію відвідати український Крим після його повернення.


СОВА БОРОДАТА — РІДКІСНИЙ ВИД ПТАХІВ УКРАЇНИ, ЗАНЕСЕНИЙ ДО ЧЕРВОНОЇ КНИГИ

У Карпатах бували не раз, у різні пори року — від Коломиї до Ужгорода. Фотографувала горіхівку, шишкаря, золотомушку червоночубу. Були у Вилково, плавали Дунаєм — перший раз там побачила косаря і коровайку. В Одеській та Миколаївській областях є улюблені місця, куди їздимо, як тільки є змога — Дунай, Тілігул, Аджигольський лиман, Кінбурнський півострів.


ОМЕЛЮХ — ПЕРНАТА ПРИКРАСА ЗИМОВИХ ПАРКІВ ЧЕРКАС

Коли з’явився сайт uabirds.org (велика подяка засновнику Аскару Ісабекову й адміністратору української версії Андрію Симону), почалося моє близьке знайомство з українськими колегами. Подружилися з В’ячеславом Кайстро, Віктором Севідовим, Ольгою Малигіною, іншими цікавими людьми. Перейшла із рангу фотографа до звання бердвотчера, і тепер поїздкам із друзями немає зупину — аби був час і гроші.


ЗОЛОТОМУШКА ЧЕРВОНОЧУБА — НАЙМЕНШИЙ ПТАХ ФАУНИ УКРАЇНИ

Дружу з орнітологами-професіоналами. У Черкасах це доцент університету Максим Гаврилюк. Кілька разів на рік разом виїздимо на обліки, на пошуки гнізд рідкісних хижаків. Якось шукали змієїда, а знайшли гніздо лучного луня, чим Максим дуже пишається. Не раз їздила знімати крячків з кольоровими кільцями за його завданням. Регулярно пишу йому звіти про свої спостереження.

Після знайомства з Володимиром Попенком — співробітником Азово-Чорноморської орнітологічної станції, що в Мелітополі, поїздили добре Запорізькою областю та по Сивашу. Чорноголова вівсянка, трав’янка азіатська та попеляста кам’янка — це його дарунки. Минулого літа бачила на свої очі українських фламінго! В Рівненському заповіднику брали участь у вивченні гніздової біології бородатої сови та бродили болотами із сірими журавлями, тетеруками, орябками. Нашим гідом був Михайло Франчук — доброзичливий хлопець і дуже гарний спеціаліст. Їздили з експертом із хижаків Сергієм Домашевським в Чорнобильську зону, сфотографувала там сичика-горобця та тетеруків.


ПРИПУТЕНЬ — УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ОХОРОНИ ПТАХІВ ОГОЛОСИЛО ЙОГО ПТАХОМ 2018 РОКУ

Просто полюбили національний природний парк «Прип’ять — Стохід», що на Волині. Там прекрасна рекреаційна база для зупинки. Мрію туди поїхати ще раз, щоби ще пофотографувати білу синицю (вона зображена на емблемі парку), бо одного разу мало!

За минулий рік проїхали Україною приблизно 25 000 км. У природі проводжу геть усі вихідні, свята, відпустку і ще беру відгули по два — три дні на місяць — загалом до 150 днів. Перемогла у «Великому році» завдяки моєму найкращому другу, прекрасному фотобердвотчеру, дніпрянину В’ячеславу Кайстру. Він ініціював мандрівки новими маршрутами на його автомобілі. Його наполегливість принесла нам обом 2017 року рідкісні для мене види — дрохву, очеретянку прудку, берестянку бліду, сову болотяну. А ще завдячую йому можливістю зробити чудові фото жаданої для мене здобичі — сиворакші та вивільги під час прекрасно організованої фотосесії в околицях Дніпра. Кілька нових видів у минулому році — просто везіння — такі, як випадково сфотографовані вдома, пролітні білощокі казарки.

Взагалі моя мета — не тільки нові види, а більше якісних фотографій птахів, а також просто спостереження та вивчення природи навколо».

Мандруючи Україною в пошуках своїх крилатих улюбленців, Оксана дуже гостро сприймає факти жорстокого ставлення до матері нашої Природи: «Болісно за байдужість українців до краси своєї Батьківщини — як малої, так і всієї країни. Адже часто-густо саме місцеві жителі гублять природу — випалюють траву й очерет, вирубують лісосмуги, смітять у себе біля подвір’я, скидають у річку пластик. У південних областях майже не залишилося лісосмуг. Думаю, через якийсь час там будуть господарювати суховії та вітрова ерозія ґрунту. Катастрофічно міліють річки та лимани — Утлюкський лиман восени на межі висихання.


ПРИПУТЕНЬ — УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ОХОРОНИ ПТАХІВ ОГОЛОСИЛО ЙОГО ПТАХОМ 2018 РОКУ

Поступово нищиться унікальна природа Кінбурну. Екзотична пухівка там уже майже не розмножується, бо не може накопичити жир на період висиджування яєць через збіднення кормової бази.

Страшне видовище — засмічені пластиком береги карпатських річок. А вирубування лісу в Карпатах і не тільки! Навіть у Чорнобильській зоні рубають! А смітники на околицях наших сіл! Рознесені вітром тисячі поліетиленових пакетів степом — це жах!»

Щоб додати до нашої розмови мажору, спитав про плани на майбутнє. «Плани не змінюються    — фотографувати якнайкраще і якнайбільше. Мрію гарно сфотографувати сипуху, пугача та глушця. Січнева поїздка до Ужгорода принесла ще одне дуже приємне знайомство — бердвотчер Женя Ман і гірська вівсянка, — яке буде мати продовження».

Тож залишається побажати Оксані подальших успіхів у новому році, позитивних емоцій від спілкування з природою та її улюбленцями — пернатими створіннями — птахами!

Петро ЧЕГОРКА, голова Дніпропетровського осередку Українського товариства охорони птахів. Фото Оксани Ралдугіної
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ