Боротьба нервів

На сьогодні в Тирасполі запланований масовий мітинг на знак протесту проти нової митної політики України. Очікується, що в ньому візьме участь близько 50 тисяч осіб — рекордна кількість учасників подібних заходів із часу самопроголошення Придністровської Республіки 1990 року. Тиждень тому Україна запровадила нові правила оформлення перевезення товарів через українсько-молдавський кордон, згідно з якими товари, вироблені придністровськими підприємствами, мають бути оформлені на молдавській митниці. Такий крок придністровське керівництво принципово розцінило як економічну блокаду з боку Молдови руками України, й відтоді мітинги протесту тривають у різних містах Придністров’я з вимогою «не допустити розгортання економічної й політичної агресії на придністровській землі». «Під шумок» мітингувальники звернулися до Росії з проханням визнати державність Придністровської Республіки. Водночас, за словами виконувача обов’язків керівника Головної служби соціально- економічної політики Секретаріату Президента України Павла Гайдуцького, ситуація на українсько-молдовському кордоні «нагадує самоблокування з метою роздути цю проблему». П. Гайдуцький нагадав, що українські митники діють за міжнародними стандартами, яких дотримуються на білоруському та російському кордонах. «Із української сторони немає ніякого блокування — товари йдуть, вантажі йдуть, а з придністровської сторони є затримка вантажів, хоча й не в таких об’ємах, як повідомляють», — зауважив чиновник. Дії українських митників позитивно оцінили ЄС, США та ОБСЄ. Зокрема, єврокомісар із питань зовнішніх зносин і політики сусідства Беніта Ферреро-Вальднер не вважає введення нових митних правил економічною блокадою Придністров’я. «Єврокомісія відзначає, що метою цих заходів є забезпечення прозорості операцій на кордоні, які дозволятимуть будь-яким легітимним товарам перетинати українсько-молдавський кордон. Ці заходи ні в якому разі не створюють блокади», — заявила єврокомісар. Б. Ферреро-Вальднер нагадала, що подібні домовленості вже діяли між Україною й Молдовою з травня 2003 року по квітень 2004 року, й тоді це не викликало жодних проблем, повідомляє Інтерфакс. Вона попередила, що Еврокомісія засудить будь-які спроби самопроголошених придністровських керівників перешкоджати легітимному руху товарів через українсько-молдовський державний кордон.

«Обмін люб’язностями» ще буде тривати, але об’єктивна оцінка ситуації вказує на цілком очевидні речі — запорукою врегулювання придністровського конфлікту є прозорий кордон на придністровській ділянці. Як безпосередні сусіди, Україна зацікавлена довести, що її кордон не перетинають товари сумнівного характеру. Не менш зацікавленим мало б бути й керівництво ПМР, яке повинно показати, що готове піти на чесні правила в митних питаннях. Утім, нинішня емоційна риторика Тирасполя свідчить скоріше про те, що старий стан справ його влаштовує більше, а митне питання з технічної площини намагаються перевести в психологічну, лякаючи всіх ізоляцією. Не виключено, що одним із засобів тиску на Київ він обере українське населення в Придністров’ї. Перед Києвом стоїть вибір — піддатися на тиск або продовжити обрану лінію, спрямовану на остаточне вирішення придністровського конфлікту, старт якому був даний торік розробленим у Києві планом мирного врегулювання.

Тим часом черговий раунд переговорів щодо придністровського врегулювання призначений на 4-5 квітня цього року. Доки триватиме протистояння навколо нового митного режиму проведення переговорів під питанням, оскільки лідер Придністров’я Ігор Смирнов заявив про вихід Тирасполя з переговорів через умови, які постали внаслідок «економічної блокади». Утім, офіційного письмового підтвердження його слів до штаб-квартири ОБСЄ, яка виступає спостерігачем на переговорах, поки що не надходило, повідомив Інтерфаксу прес-секретар постійної місії ОБСЄ в Молдові Клаус Нойкірх. Інші спостерігачі — ЄС та США — закликали Тирасполь серйозно підготуватися до нового раунду переговорів.

КОМЕНТАР

Віктор ЖОСУ, політолог, журналіст, Молдова:

Нинішнє напруження є складовою частиною політичного протистояння між Кишиневом та Тирасполем. Придністровці ухитрялися виходити з різних ситуацій, звичайно, за допомогою тієї ж Росії. Зрозуміло, що самі по собі вони мало що можуть зробити. Їхній плюс у тому, що вони вміють привернути до себе підтримку. Важко уявити, як у такій ситуації просуватимуться переговори щодо придністровського статусу, щодо майбутнього Молдови з Придністров’ям. Усі тільки й говорять, що справа має технічний аспект. Але це все умовно. Ці заходи — складова частина політичного тиску на Тирасполь. І я невпевнений, що вона матиме позитивний ефект.

Нинішнє придністровське керівництво не змириться з цими правилами. Можливо, якоюсь мірою всі ці заходи спрямовані на зміну влади у Придністров’ї. Наприклад, багато хто робить ставку на нинішнього придністровського спікера Євгена Шевчука. Він представляє інтереси бізнес-кіл Придністров’я. Причому частина з них справді страждає від нинішньої ситуації. Шевчуку можуть допомогти стати придністровським лідером. Це робитимуть не лише Україна з Молдовою, але й ОБСЄ та Євросоюз, і США. Хоч вони зможуть допомогти лише у випадку, якщо збунтуються депутати Верховної Ради Придністров’я. Але це навряд чи відбудеться з тієї причини, що цих депутатів швидко «зімнуть».

Який вплив нинішні події можуть мати на урегулювання Придністровського конфлікту? Якщо ми говоримо про мирне урегулювання, то воно завжди має базуватися на договорах, компромісах, взаємних поступках, йому повинні передувати тривалі переговори. Нинішні події негативно впливають на цей процес. Ігор Смірнов уже говорив, що він виходить із переговорів. У Кишиневі тільки раді цьому. Президент Молдови Володимир Воронін дав чіткі вказівки, що переговори ведуться для видимості, по дрібницях, а з бандитами домовлятися ні про що. Зараз він також заявив про неучасть у переговорному процесі. Це не на користь мирному урегулюванню.