«Україна становить для НАТО більшу цінність, ніж деякі нові члени»,—

— Які настрої переважають зараз в адміністрації США щодо підвищення рівня відносин між Україною й НАТО?

— Сполучені Штати виявили значний інтерес до виконання Києвом Цільового плану Україна — НАТО. Було заявлено, що стан виконання цього плану задовольняє як Вашингтон, так і інших партнерів. Констатуючи прогрес у виконанні Україною положень у трьох головних галузях співпраці з НАТО (військова реформа, економічні перетворення, політична реформа), в США вважають, що деякі речі ми можемо виконувати швидше, якщо хочемо прискорити процес зближення з НАТО. На що я відповів: ми не робимо цю реформу тільки заради того, щоб отримати запрошення на Стамбульський саміт або вступити в НАТО на п’ять років раніше, ніж це реально можливо. Ми робимо це поступово, але для досягнення ефективних результатів.

Сьогодні «українське питання» не є пріоритетом для НАТО не тому, що зменшилася увага до Києва, а тому, що до Стамбульського саміту треба вирішити безліч проблем, пов’язаних із вступом нових членів. Тому нас запевнили в тому, що питання підвищення співпраці з НАТО не слід драматизувати. Нас також повідомили, що Україна отримає необхідні сигнали, щойно буде завершена підготовка до Стамбульського саміту. Американці вважають, що після саміту відносини між Україною й НАТО мають пожвавитися. В першу чергу тому, що буде більше приділятися уваги «українському питанню» після розширення НАТО.

— Чимало експертів називають участь України в стабілізації Іраку одним із козирів інтеграції в НАТО. Українські миротворці отримують дуже високі оцінки з боку урядів інших країн, міжнародних організацій. Водночас політики з лівого табору почали закликати до повернення військових із Іраку в Україну. Подібні тенденції відбуваються на міжнародній арені. Наприклад, новий іспанський уряд заявив, що їхні війська можуть бути виведені з Іраку до 30 червня. Чи стоїть таке питання на порядку денному в Україні?

— Таке питання не стоїть і не ставилося. Те, що воно порушується у Верховній Раді — не дивно: порушують його саме ті, хто голосував проти схвалення цього рішення. Вони мають право на свою позицію. Не думаю, що ситуація в Іспанії вплине на офіційну позицію України. Хотів би вказати на деякі оцінки американської сторони щодо участі українців у стабілізаційних силах. Якщо раніше ми чули слова вдячності з боку США лише за те, що ми відправили свій контингент, то тепер уже наголошується на конкретних результатах роботи миротворців. За оцінкою американської сторони, ситуація в нашому секторі є однією з найбільш безпечних, якщо порівнювати з іншими. У Вашингтоні стверджують: це не тому, що сам сектор спокійніший, ніж Багдад чи південна частина Іраку, а тому, що український контингент зміг налагодити нормальну співпрацю з місцевим населенням, iз місцевою владою, з духовними лідерами. Миротворці здійснюють конкретні проекти, залучаючи до роботи місцевий персонал. Люди в цій частині Іраку бачать, що перебування українського контингенту приносить їм позитивні результати — поліпшення умов життя, підвищення рівня безпеки. Тому в такій ситуації навіть ставити питання про виведення нашого контингенту з Іраку було б нерозумно. Передача влади Іраку після 30 червня, звичайно, може змінити ситуацію. Але високі представники США уже озвучили заяви про те, що військова присутність залишиться в Іраку на деякий час після цього. Сам процес передачі займе певний час. Я абсолютно впевнений, що найближчим часом питання про виведення українського контингенту не постане.

— Під час передвиборної кампанії в Україні політики, вочевидь, намагатимуться заробити на цьому питанні дивіденди у вигляді додаткових відсотків підтримки електорату...

— Це звичайна політична боротьба. Напевно, що вона буде. Я впевнений, що ліві продовжуватимуть наполягати на виведенні контингенту. Але є чітке законодавство України, є схвалене парламентом рішення, підписане Президентом. Чи буде ставитися це питання на обговорення у Верховній Раді? Побачимо. Більшість депутатів продовжує підтримувати участь нашого контингенту в силах стабілізації. У Вашингтоні, до речі, почув думку, що приклад взаємодії нашого контингенту з контингентами країн НАТО показує: Україна становить більшу цінність для Альянсу, ніж деякі країни, які незабаром стануть його членами.

— Як налаштовані зараз у США щодо надання Україні статусу країни з ринковою економікою?

— Налаштовані позитивно. Я думаю, що це питання вирішуватиметься по мірі наближення України до вступу в Світову організацію торгівлі. Принаймні американці пов’язують ці питання. Вони погоджуються з тим, що є значний прогрес у процесі просування України до СОТ. Але існують деякі відомі всім законопроекти, які мають бути схвалені Верховною Радою. У першу чергу це стосується проблем із інтелектуальною власністю. Відповідний законопроект не пройшов схвалення, що є однією з перешкод на шляху прискорення Сполученими Штатами вирішення цих питань. Вони будуть глибоко обговорюватися в квітні на засіданні українсько-американського економічного комітету. Після цього можна буде говорити про термін визнання Сполученими Штатами за Україною статусу країни з ринковою економікою чи підписання двостороннього протоколу щодо СОТ. Я думаю, що це відбудеться до кінця 2004 року.

— Тобто проблема лежить у законодавчій площині й ніяк не пов’язана з політичною мотивацією?

— Політика, звичайно, буде присутня, але я не говорив би, що вона буде визначальною. Почекаємо офіційного початку президентської кампанії в Україні. Поки що не варто пов’язувати питання економічної співпраці з тим, як будуть готуватися вибори.

— На переговорах, очевидно, не могло не йтися про вибори в США. На чому акцентувалася увага?

— Американські представники говорили практично одне: боротьба на президентських виборах у США буде запеклою. Також нагадали, що приблизно з початку літа всі питання, крім власне виборів, відійдуть на другий план. (Це відбувається традиційно в рік американських виборів). Стосуватиметься це й зовнішньої політики, а отже — й українсько- американських відносин. Ми констатували, що в наших інтересах за два-три місяці, що ще залишаються, вирішити найактуальніші проблемні питання двосторонніх відносин.

— Нещодавно у «Нью-Йорк Таймс» вийшла публікація, автором якої була колишній держсекретар США Мадлен Олбрайт. Вона, зокрема, дорікала адміністрації Буша за низький рівень уваги до України. Ви поділяєте таку критику?

— Колишній державний секретар США має право на власну думку. Кількість візитів представників Штатів не зменшилася, інша справа, що менше контактів на найвищому й високому рівнях. Але ми всі знаємо, чому це відбулося. Цей період ми пережили й сьогодні відновлюємо нормальний діалог. Відбулася коротка зустріч президента Джорджа Буша з Леонідом Кучмою. 24 — 25 березня ми очікуємо прибуття до Києва заступника держсекретаря США Річарда Армітиджа. Також домовилися, що в період між візитом пана Армітиджа та Стамбульським самітом відбудеться поїздка міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка до США — приблизно в травні. Вашингтон готовий забезпечити серйозну й високу програму цього візиту. Отже, кількість контактів не зменшується, а рівень поступово зростає.

— У якому контексті на переговорах йшлося про президентські вибори в Україні?

— США повторили свою позицію про те, що вони хотіли б бачити вибори прозорими та демократичними. На що я відповів: на сьогодні немає жодних підстав для сумнівів. Треба дочекатися початку президентської кампанії й тоді робити висновки.

— Деякі українські політики часто називають заклики Білого дому до прозорості на виборах втручанням у внутрішні справи держави. Ви таке втручання помітили?

— Ні. США підкреслили, що не збираються ставати на чийсь бік — опозиційного чи пропрезидентського кандидата. У Вашингтоні стверджують, що для них головне — сам процес виборів: президент має бути обраний демократичним шляхом. Думаю, що таким заявам треба вірити. В усякому разі, підстав для зворотної реакції не було.

— Цими днями до України прибула група американських експертів для вивчення проблеми ліквідації твердого ракетного палива в Павлограді. Чи можна вважати, що вирішення цього питання зсунулося з мертвої точки?

— Дуже на це сподіваюся. Оскільки Павлоград був одним із головних питань, яке порушувалось у Вашингтоні. Для нас абсолютно є неприйнятним, коли США фактично відмовляються від своїх зобов’язань. Із екологічного погляду рівень ризику надзвичайно високий. Будь-які альтернативні проекти є неприйнятними — чи то спалення, чи знищення вибухом. Можна застосувати такі способи для ліквідації однієї-двох тонн твердого ракетного палива, але якщо взяти його загальну кількість, то це екологічно просто неприйнятно. Так само це неможливо з погляду існуючих законодавчих норм в Україні. Неможливо й через географічні причини: аргументи на користь того, що, мовляв, така ліквідація успішно здійснюється в Росії, не зовсім доречні. Україна — не Росія: у нас немає таких просторів. Ми домовилися дочекатися експертів. Дуже радий, що вони приїхали, тому що навіть кількаразове відкладення їхнього візиту сприймалося як небажання співпрацювати в цьому плані. Американські експерти мають ще раз вивчити наші пропозиції, запропонувати своє бачення. Але хочу підкреслити, що жоден спосіб, крім гідророзмиву, не є прийнятним.

— Чи йшлося на переговорах про участь українських компаній у відбудові Іраку?

— Безумовно. Ми закликали США до активнішої позиції із залучення України до економічних проектів в Іраку. Насамперед йшлося про відбудову аеропорту в Аль-Куті. Нас запевнили, що цей проект є в списках пріоритетних питань. Але не на загальноіракському, а на місцевому рівні. На сьогодні американці очікують від нас конкретної документації щодо цього проекту. Наше посольство в Багдаді цей проект уже готує.