«Не просто проєкт, а справа честі»

Ще у 2017 році на відомій у всьому світі Горі Хрестів, розташованій поблизу литовського міста Шяуляй, група українських захисників встановила перший український хрест. Тоді, як писав «День», з такою ідеєю виступив литовський військовий стрілець і волонтер Рамунас Шерпатаускас. Саме він від початку російсько-української війни організовує реабілітацію для українських військових у Литві. Згодом за його ініціативи такі пам’ятні знаки з’являлися там практично від кожної з груп, яка завершували 21-денну реабілітацію. Та минулого року, коли встановлювали вже двадцятий (!) хрест від українських ветеранів, у хлопців виникла ідея виготовити і спорудити величезний козацький хрест, «тіло» якого буде наповнене осколками мін, снарядів та «Градів», а «прикрашене» — жетонами загиблих героїв.

Реалізовувати задум взявся ветеран війни, колишній пошуковець Олекса СОКІЛ. Він зібрав довкола себе групу небайдужих людей з-поміж військовослужбовців, резервістів, волонтерів, чиновників і навіть дипломатів. Спільними зусиллями вони виготовили унікальний пам’ятний знак, який днями вже доставили до Литви. Козацький хрест з України, наповнений смертоносним металом, стане символом вдячності усім добровольцям, які віддали своє життя за рідну державу. Назвали його «За нашу і вашу свободу», а урочисто відкриватимуть вже після завершення карантинних обмежень в обох країнах.

«У Литві я отримав можливість повернутися до повноцінного життя після серйозного поранення, — розповідає Олекса. — Там я знайшов вірних друзів і побратимів, сповна відчув тепло сердець литовців, які щиро дякували українцям за те, що ми воювали та продовжують воювати «За вашу і нашу свободу». Тобто за те, що зупинили просування російської орди в Європу. Виявом такої вдячності тоді стала пропозиція встановити свій хрест на Горі Хрестів, що ми і зробили ще у 2017 році, заклавши початок гарній традиції. Адже хрести там ставлять передовсім як знаки подяки, шани, світлих сподівань на майбутнє, зрештою, перемоги добра над злом.

Торік, коли ставили двадцятий хрест, у мене виникла ідея віддати шану тим першим героям, які пішли на війну за власним бажанням, які віддали себе країні, яким ніхто не поставив пам’ятник. Це ті добровольці, які толком і не знали, як воювати, але не злякалися стати на захист своєї країни... Я хотів просто передати частину тих емоцій, які ми отримуємо на війні, з якими ми живемо потім все життя, які не відпускають і постійно нагадують про себе. Так виникла ідея виготовити козацький хрест, наповнений скаженим металом. Металом, що несе смерть».

«ТІЛО» З ОСКОЛКІВ, А «НАМИСТО» З ЖЕТОНІВ

Металевий хрест висотою понад два метри стоїть на мармуровій підставці. У центрі хреста, поруч із руків’ями двох мечів, — щит із зображеними на ньому прапорами України та Литви та гербами обох країн. Унизу вони символічно поєднуються у єдиний знак, який підкреслює напис, — «За нашу і вашу свободу». Власне, цю фразу Олекса не раз чув від військових, коли перебував у Литві. Каже, що її значення полягає у тому, що литовці також протистояли російській агресії і мають своїх захисників свободи, які загинули під час протестів наприкінці 1980-х.

Сам хрест виготовлений у формі козацького пам’ятного знака, який за словами автора задуму, символізує матір — Покрову. Промовистим і дещо навіть моторошним є її «намисто», яке складається із сотень солдатських жетонів. На них викарбувані імена реальних героїв-»смертників», які полягли в неоголошеній «гібридній» війні з російськими окупантами. Їх зібрали і передали волонтери та родини загиблих героїв. Є серед них і ті, які належали друзям самого Олекси. Тож для нього виготовлення цього хреста — це не просто проєкт, а справа честі.

«Мені особисто, та й багатьом побратимам, цей козацький хрест нагадує жінку-матір із розпростертими руками. Він символізує матір Покрову, нашу Батьківщину. «Тіло» з осколків — це той біль, який вона наповнена. Там є квіти, виготовлені із мін, хрести, декоративні елементи — усе це можна довго розглядати і переймати те горе, яке переживає наша країна... Підсилює символізм «намисто» з жетонів загиблих героїв. Це той «урожай», який збирає війна на нашій землі, і водночас болюча «прикраса» матері. Воно не перестає дзвеніти від вітру, нагадуючи про біль за кожну загиблу дитину», — описує символічність задуму Олекса.

Він додає, що першими на хресті з’явилися жетони хлопців з ІЛ-76, який підбили терористи у червні 2014 року. У тому літаку загинув друг Олекси — Ілля Гайдук, який був родом з Кривого Рогу. І попри свій молодий вік вів за собою дорослих і досвідчених дорослих... Крім того, на металевому хресті приставлені жетони ДУК — Добровольчого Українського Корпусу. Жетони загиблих героїв з батальйонів «Донбас», «Дніпро — 1», «Кривбас» та навіть загиблих литовців, які віддали своє життя за свободу Литви.

«Дехто запитує: «а що, литовці воювали?». Воювали і на нашій, і на своїй землі. Тому хрест і має назву «За нашу і вашу свободу», — резюмує ветеран.

ВІД ЖИВИХ ВЕТЕРАНІВ — ЗАГИБЛИМ

Без вірних друзів і побратимів, самому реалізувати таку масштабну справу було б не посильно, зізнається Олекса. І просить подякувати усім, хто долучився до реалізації його задуму. Передусім згадує представників громадської організації «Пошук Дніпро», які у 2014-2015 роках виконували місію «Чорного тюльпана», повертаючи тіла та рештки наших полеглих хлопців додому з окупованої Росією території Донбасу. Усе наповнення для «тіла» хреста — хвостовики та ударні частини мін, осколки снарядів і гранат — передали вони.

Виготовляли хрест ковалі з Полтави Тарас Лелюх та Анатолій  Лавріненко. Вони у власній майстерні викували цей пам’ятний знак, не взявши за роботу ні копійки. Основу для хреста, на якій він стоїть, і мармурову табличку зробили побратими у Києві. За жетони відповідала волонтерка Олена Вовк. Вона кинула клик у соціальних мережах, щоб зібрати кошти на виготовлення жетонів загиблих воїнів і відгукнулося чимало волонтерських організацій та родин самих загиблих.

«Дивним чином ця справа об’єднала довкола себе чимало небайдужих людей, які не взяли за свою працю ні копієчки, — відзначає Олекса. — Не стояло осторонь і Міністерство у справах ветеранів, яке домовилося про освячення цього знаку у Михайлівському соборі, особливо допоміг заступник міністра Олександр Терещенко. Велика підтримка була і залишається відчутна з боку Литовського посольства, представників литовської діаспори і безпосередньо самих литовців. Міністерство оборони Литви взяло на себе транспортування хреста до Литви. Наразі він доставлений до пункту призначення. Але про його появу на Горі Хрестів можна буде говорити по звершенні пандемії. Це одна із наших умов. Адже ми хочемо провести гарну церемонію за участі родичів і побратимів, які виявили бажання взяти участь у цій події. У нас взагалі не часто, а може це і єдиний випадок, коли пам’ятник загиблих на російсько-українській війні встановлюють за межами України. Більше того, це єдиний пам’ятник, який виготовлений і встановлений саме учасникам бойовими дій».

Як писав «День», https://day.kyiv.ua/uk/news/200417-ukrayinski-soldati-postavili-hrest-svoyim-zagiblim-pobratimam-na-gori-hrestiv-u-litvi Гора Хрестів — це святиня, місце паломництва у Литві. На ній розташовані хрести різних видів — від величезних дерев’яних до маленьких натільних. Кожен хрест символізує мученицьку долю людини, яку насильно розлучили з рідною землею, мова зокрема йде про операцію «Весна» 1947 року, а також тих, хто загинув за національне відродження Литви, її незалежність і свободу.

Ініціатива встановити дерев’яний хрест на честь українських солдатів, які в Україні боронять мир в Європі і Литві, зокрема, виникла на початку 2017 року. Перший хрест виготовив литовський художник з міста Друскінінкай. На ньому розміщена пам’ятна табличка, де литовською та російською мовами викарбуваний напис: «Героям, полеглим за незалежність України. За вашу і нашу свободу». Цей девіз сягає часів польських і литовських борців за незалежність, які намагалися відстояти свободу своїх держав. Вважається, що автором цього гасла є знаменитий польський історик Йоахім Лелевель. Зараз Гора Хрестів залишається постійним місцем, куди обов’язково приїжджають українські бійці, які прибувають на лікування до  військового шпиталю Литви.